Тема 1 Зовнішньоекономічна діяльність форми і принципи здійснення

Тема 1. Зовнішньоекономічна діяльність: форми і принципи здійснення та фактори росту 1. Сутність зовнішньоекономічної діяльності 2. Основні види ЗЕД 3. Принципи здійснення ЗЕД 4. Фактори росту ЗЕД

І. Поняття зовнішньоекономічної діяльності Зовнішньоекономічні зв’язки – сукупність форм, засобів і методів зовнішньоекономіч них відносин між країнами Зовнішньоекономічна діяльність – сукупність виробничо господарських, організаційно економічних і оперативно комерційних функцій підприємства, пов’язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішноекономічних операціях. Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, основана на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб’єктами ЗЕД України виступають: Фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають цивільну правоздатність і дієздатність відповідно до законів України і постійно мешкають та її території; Юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і постійне знаходження яких – та її території; Об’єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, що не є юридичними особами відповідно до законів України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

Структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності, іноземних суб’єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами відповідно до законодавства України (філії, відділення і т. ін. ), але мають постійне місцезнаходження на території України; Інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України, в тому числі держава в особі її органів, органів місцевого самоврядування в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, що беруть участь у господарській діяльності на території України.

До іноземних суб'ктів господарської діяльності в Україні відносяться суб'єкти господарської діяльності, які мають постійне місцезнаходження (офіційно зареєстроване місцезнаходження органу управління даного суб'єкта) або постійне місце проживання (проживання на території держави не менше 1 року при відсутності постійного місця проживання на території іншої держави) за межами України.

ІІ. Види зовнішньоекономічної діяльності Можливість здійснення зовнішньо економічної діяльності має бути передбачено установчими документами суб’єкта гос подарювання. Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав відповідно до їх законодавства. Зовнішньоекономічна діяльність містить у собі такі види: ∙ експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

∙ надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно екс педиційних, страхових, консультаційних, маркетинго вих, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, котрі прямо і безпосередньо не заборонені законами України; надання вищезгаданих послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоеко номічної діяльності України;

• наукову, науково технічну, науково виробничу, вироб ничу, навчальну й іншу кооперацію з іноземними суб’єктами господарської діяльності; • навчання й підготовку фахівців на комерційній основі; • міжнародні фінансові операції й операції з цінними па перами у випадках, передбачених законами України;

∙ кредитні й розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами зовнішньоеко номічноїдіяльності банківських, кредитних та страхових уста нов за межами України; створення іноземними суб’єктами гос подарської діяльності зазначених установ на території Ук раїни у випадках, передбачених законами України;

∙ спільну підприємницьку зовнішньое кономічну діяльність між національними суб’єктами та іноземними суб’єктами господарської діяльності, яка включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операції! та спільне володіння май номяк на території України, так і поза її межами;

∙ підприємницьку діяльність на території України, пов’язану з наданням ліцензій, патентів, “ноу хау”, торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іно земнихсуб’єктів господарської діяльності; аналогічну діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності поза ме жами України;

• організацію і здійснення діяльності в галузі проведен ня виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організацію та здійснення оптової, консигнаційної і роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках;

• товарообмінні (бартерні) операції й іншу діяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб’єктами господарської діяльності; • орендні, у тому числі лізингові, операції між суб’єкта ми зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єкта ми господарської діяльності; • операції з придбання, продажу й обміну валюти на ва лютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському ва лютному ринку;

• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і поза її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі із суб’єктами зовнішньоеко номічної діяльності як на території України, так і поза її межа ми; • інші види зовнішньоекономічної діяльності, які прямо й безпосередньо не заборонені законами України.

ІІІ. Принципи зовнішньоекономічної діяльності Управлінська діяльність завжди базується на основоположних правилах, яких дотримуються керівники і спеціалісти апарату управління и процесі прийняття тих чи інших рішень. Ці правила можуть бути задекларовані у спеціальних документах або ж бути своєрідною традицією, нормою, звичаєм. Виділяють три рівня принципів ЗЕД: загальні, сцифічні і національні (рис. ).

Принципи зовнішньоекономічної діяльності Загальні Науковість Системність Взаємовигід ність Специфічні Принципи організації міжнародних економічних відносин ( «Хартія економічних прав і обов’язків держав» ) Принципи переміщення через кордони фізичних осіб та господарських цінностей (Генеральна угода про торгівлю і тарифи) Принципи регіональної інтеграції (Біла книга європейського Союзу) Національні (в Україні) Суверенітет Свобода Юридична рівність і недискримінація Верховенство закону Захист інтересів суб’єктів ЗЕД Еквівалентність обміну

Загальні принципи ЗЕД являють собою невелику кількість загальновизнаних у всьому світі правил, які стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. Провідними загальними принципами є науковість, системність, взаємовигода. Науковість ЗЕД означає насамперед розвиток цієї діяльності відпо відно до об’єктивних економічних законів. Дотримання цього принципу в практиці управління міжнародними діловими операціями передбачає передусім виявлення організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін, співвідношення їх із витратами у країні експортері тощо.

Системність ЗЕД означає насамперед, що між окремими її складовими існують стійкі взаємозв’язки. Наприклад, необхідно забезпечувати належний взаємозв’язок між усіма статтями контракту: якістю товару, базисними умовами поставки і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і формами платежу, термінами поставок і транспортними умовами, предметом контракту й арбітражем тощо. Системні взаємозв’язки існують і в часі між укладанням і виконанням контрактів.

Принцип взаємовигідності ЗЕД, на перший погляд, є цілком очевидним: кожен учасник міжнародних операцій отримує свій прибуток. Водночас дотримуватись цього принципу дуже складно через велику кількість часу, необхідного для здійснення угод, зміни валютних курсів, наявність різних зв’язків між окремими зовнішньоекономічними угодами, використання бартерних операцій тощо. Тому дотримання принципу взаємовигідності вимагає ретельного аналізу й обліку, розмежування різних потоків доходів і витрат.

Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов’язковими для виконання усіма державами, які підписали той чи інший акт. Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин міститься в "Хартії економічних прав і обов’язків держав”, прийнятій на IV спеціальній сесії Генеральної асамблеї ООН у 1974 р. В означеному документі подано такі принципи: 1) суверенітет; 2) територіальна цілісність і політична незалежність держав; 3) суверенна рівність усіх держав; 4) ненапад і невтручання у внутрішні справи; 5) взаємна і справедлива вигода; 6) мирне співіснування;

7) рівноправність і самовизначення народів; 8) мирне врегулювання спорів; 9) усунення несправедливості, що виникає внаслідок застосування сили і позбавлення нації засобів для її нормального розвитку; 10) добросовісне виконання міжнародних зобов'язань; 11) повага прав людини і основних свобод; 12) відсутність прагнення до гегемонії у сферах впливу; 13) сприяння міжнародній соціальній справедливості; 14) міжнародне співробітництво у цілях розвитку; 15) вільний доступ до і від морів для країн, що не мають моря на своїй території.

Слід зазначити, що деякі з перерахованих принципів збігаються з загальними, наприклад, пункт “взаємна і справедлива вигода”. В інших міжнародних документах принципи вільного переміщення фізичних осіб та господарських цінностей розглядаються у розрізі основних галузей міжнародного права. Зокрема, Генеральна угода про торгівлю і тарифи (ГАТТ) регламентує такі питання: 1) в’їзд фізичних осіб 2) переміщення товарів, 3) судноплавство і перевезення вантажів; 4) переміщення капіталу; 5) придбання власності; 6) захист інтелектуальних прав і власності, 7) переказ коштів.

Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес являють принципи ЗЕД у Європейському союзі (ЄС). Вони містяться у так званій Білій книзі (1985 р. ) й охоплюють такі питання: 1) контроль та оформлення документів на товари, що перетинають національні кордони; 2) свобода переміщення людей для влаштування на роботу або постійного проживання у будь якій країні; 3) уніфікація технічних норм і стандартів; 4) відкриття споживчих ринків; 5) лібералізація фінансових послуг;

6) поступове відкриття ринку інформаційного обслуговування; 7) лібералізація транспортного обслуговування; 8) створення належних умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про компанії і прав на інтелектуальну і промислову власність; 9) усунення фіскальних бар’єрів.

Національні принципи ЗЕД закріплено у законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують у тій чи іншій мірі механізми державного регулювання ЗЕД, то існує й відповідна правова основа таких дій. Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплено у ст. 2 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» . Суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні ЗЕД керуються такими принципами:

1) принципом суверенітету народу України, що полягає у: • виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України; • обов 'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

2) принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: • праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добро вільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; • праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійсню вати її в будь яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; • обов’язку дотримуватись при здійсненні зовнішньоеконо мічної діяльності порядку, встановленого законами України; • виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньо економічної діяльності;

3) принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: • рівності перед законом всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; • забороні будь яких, крім передбачених законом, дій держа чи, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також інозем них суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; • неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених законом;

4) принципом верховенства закону, що полягає у: • регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; • забороні застосування підзаконних актів та актів управ ління місцевих органів, що у будь який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови, менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

5) принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: • забезпечує однаковий захист інтересів всіх суб’єктів зов нішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів госпо дарської діяльності на її території згідно з законами України; • здійснює однаковий захист всіх суб’єктів зовнішньоеконо мічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; • здійснює захист державних інтересів України як на її тери торії, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

6) принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні і вивезенні товарів.

ІV. Фактори розвитку ЗЕД 1. Інтенсифікація виробництва 2. Збільшення норми прибутку 3. Вивезення капіталу 4. Нерівномірність економічного розвитку різних країн світу 5. Різниця в людських, сировинних, фінансових ресурсах 6. Характер політичних відносин 7. Різний рівень науково технічного розвитку 8. Особливості географічного положення, природних і кліматичних умов