Тема 1 Загальна характеристика аграрних земельних та екологічних

Тема 1. Загальна характеристика аграрних, земельних та екологічних правовідносин Демешкант Наталія Андріївна, к. пед. н. , доцент кафедра інноваційної діяльності в АПК demesz@mail. ru, НУБіП України, ННІ післядипломної освіти, к. 224, к. 10

ПЛАН • Поняття аграрного права України. • Предмет аграрного права. Поняття і зміст аграрних правовідносин та їх класифікація. Об’єкти і суб’єкти аграрних відносин. • Принципи аграрного права. • Поняття земельного права. Предмет земельного права. • Поняття та види земельних правовідносин. Суб’єкти, об’єкти та зміст земельних правовідносин. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин. • Метод правового регулювання земельних відносин. Принципи земельного права. • Поняття, особливості та класифікація джерел земельного права. Основні напрямки розвитку земельного права на сучасному етапі.

Самостійна робота • Поняття та предмет екологічного права. Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави. • Основні напрями державної екологічної політики. Проблеми реалізації екологічної функції держави. • Методи екологічного права. Об'єкти та суб’єкти екологічного права. Принципи, функції та норми екологічного права. Поняття, види та загальна характеристика джерел екологічного права.

Тема 2. Державне управління і контроль у сфері аграрних, земельних та екологічних відносин

Самостійна робота • • • Система органів управління в АПК та їх повноваження Міністерство аграрної політики України як основний орган з питань формування та забезпечення державної аграрної політики. Структура Мінагрополітики України. Органи державного контролю та інспекції в АПК. Інспекції в галузі насінництва та їх компетенція. Інспекції у галузі захисту рослин та їх компетенція. Державна Інспекція з моніторингу та підвищення родючості ґрунтів України (Центрдержродючість). Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів. Інспекції з забезпечення якості сільськогосподарської продукції. Київська міська державна інспекція по якості плодоовочевої продукції і тари Міністерства аграрної політики України, Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку, Центральна галузева дегустаційна комісія з оцінки якості м'ясо-молочних продуктів. Поняття і завдання державного управління землями. Природно-сільськогосподарське районування земель. Зонування земель. Державний моніторинг навколишнього природного середовища. Лімітування в галузі природокористування. Екологічне ліцензування. Державний екологічний контроль. Екологічне інформаційне забезпечення. Поняття, завдання і принципи екологічної експертизи. Об'єкти і суб'єкти екологічної експертизи. Форми екологічної експертизи. Державна екологічна експертиза. Громадська екологічна експертиза. Спеціальні екологічні експертизи.

Поняття аграрного права України комплекс пов’язаних між собою виробничо -господарських, земельних, майнових, трудових та організаційно-управлінських відносин, які складаються у процесі виробництва та переробки с/г продукції в аграрному секторі між с/г підприємствами і об’єднаннями, фермерськими і підсобними господарствами, іншими виробниками Самостійна галузь системи права України, яка об´єднує правові норми, що врегульовують аграрні відносини. Предмет аграрного права Особливість агр. відн. – вони виникають, здійснюються і припиняються щодо земельних ділянок с. -г. призначення, що використ. для вир-ва с. -г. продукції

Аграрні відносини Класифікація аграрних відносин Земельні (земля – засіб вир-ва у с. -г. ); Майнові (ін. майно с. -г. призначення) Трудові (специфічне поєднання трудових ресурсів із засобами праці) Об´єкт – с. -г. праця, спрямована на вирво с. -г. продукції Організаційно-управлінські (ефективне поєднання виробничих ресурсів) Соціального розвитку села (для підвищ. ефект. с. -г. вир-ва) Особливість агр. відн. – вони виникають, здійснюються і припиняються щодо земельних ділянок с. -г. призначення, що використ. для вир-ва с. -г. продукції Створюється майновий комплекс для забезпечення с. -г. діяльності, що створює матеріальну основу виробничого процесу Оптимізація процесу с. -г. виробництва за рахунок визначення і усунення неефективних дій, застарілих технологій, ін. Зрост. якості життя сільського населення у сф. побуту, освіти, ох. здор. , фізк. і спорту, культури і мист. , роз-ку сільських терит.

Принципи аграрного права (Основні засади, на яких грунтується мех-м првового регулювання агр. відносин) 1. Забезпечення потреб населення і промисловості безпечною і якісною с. г. сировиною; 2. Забезпечення продовольчої безпеки держави; 3. Урахування особливостей с. -г. діяльності; 4. Вільного обрання селянами форм і напрямів с. -г. діяльності. 5. Забезпечення рівності учасників аграрних правовідносин; 6. Підвищення ефективності державного регулювання агр. сектора; 7. Забезпечення інноваційного розвитку с. -г. ; 8. Пріорітетності соціального розвитку села; 9. Екологізації сільського господарства; 10. Гарантованості захисту прав с. -г. товаровиробників; 11. Постійного удосконалення мех-му правового регулювання агр. відносин; 12. Запозичення позитивного досвіду правового регулювання агр. Відносин зарубіжними країнами.

Особливості с. -г. діяльності - с. -г. діяльність виступає не об´єктом, а матеріальним змістом агр. майнових правовідносин; - джерелом виникнення с. -г. діяльності є суспільні потреби в продуктах харчування та сировині для промисловості; - здійснюється с. -г. діяльність за допомогою специфічного ресурсного потенціалу; - діяльність складається із сукупності окремих дій всіх працівників відповідних с. -г. товаровиробників, спрямованих на одержання, переробку та реалізацію с. -г. продукції; - ця діяльність здійснюється за допомогою специфічних засобів вир-ва та у особливих природних, соц. -екон. та культ. побутових умовах; - метою с. -г. діяльності є вир-во та первісна переробка виробленої продукції, а також її реалізація з метою одержання прибутку.

Земельні правовідносини суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем і врегульовані нормами земельного права свободу господарської експлуатації землі закон спрямовує у русло додержання цільового призначення даного угіддя, ефективності використання, підвищення родючості тощо Класифікація залежно від їх матеріального або процесуального характеру передбачені нормами, що встановлюють права та обов'язки суб'єктів земельних відносин (право на отримання земельної ділянки, обов'язок підвищувати родючість ґрунтів, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок ін. ) регламентуються нормами, що встановлюють порядок виникнення, зміни і припинення земельних правовідносин (наприклад, порядок здійснення землеустрою, оскарження рішень державних органів, процедура розгляду земельних спорів).

Суб'єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин фізичні особи (громадяни, іноземні громадяни та особи без громадянства), юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України та іноземні), територіальні громади (реалізують свої правомочності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування), держави (Україна та іноземні держави реалізують свої земельні правомочності через відповідні органи державної влади). землі в межах території України, індивідуальновизначені земельні ділянки (частина землі, відокремлена і визначена на місцевості за допомогою меж, з визначеними щодо неї правами), земельні частки (паї) та права на них (ідеальні частки земельної ділянки, що перебувають у загальній спільній (частковій) власності) права та обов'язки їх учасників щодо використання і охорони земель способи визнач'ення змісту земельних правовідносин публічно-правовий приватноправовий визначення основного цільового призначення земель шляхом поділу земель на категорії, зонування і встановлення обмежень прав власників визначення змісту прав та обов'язків власників землі та землекористувачів є сервітут (обмежене право корист. землею) і правила добросусідства

Методи земельного права імперативний встановлює обов'язки суб'єктів правовідносин і використовується, як правило, у сфері управління використанням і охороною земель, а саме: при веденні державного земельного кадастру, моніторингу, здійсненні землеустрою та ін. Рекомендаційний ( надання можливості альтернативної поведінки суб'єктам земельних правовідносин залежно від поставленої мети) Санкціонуючий (учасник земельних відносин може самостійно приймати рішення щодо реалізації земельних повноважень, але це рішення набуває чинності лише після затвердження його компетентним органом) Делегуючий (надання прав і свобод суб'єктам земельних відносин з того чи іншого кола диспозитивний метод вибору певної моделі поведінки, який в земельному праві ґрунтується на визнанні того, що кожен власник має право на свій розсуд розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, причому учасники земельних відносин можуть у певних межах регулювати взаємини між собою самостійно)

Згідно з вимогами Земельного кодексу України земельні правовідносини базуються на принципах, що закріплені в ст. 5 Земельного кодексу: - поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; - забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; - невтручання держави в здійснення громадянами, юридичних осіб та органів місцевого самоврядування своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законами; - забезпечення раціонального використання та охорони земель; -забезпечення гарантій прав на землю; -пріоритету вимог екологічної безпеки.

Джерела екологічного права офіційні форми вираження і закріплення діючих правових нормативно-правові акти, які регулюють земельні відносини - закони Основні - Конституція України Звичайні - правові акти, що містять норми земельного права як галузі, а також норми, які є в актах інших галузей національного і міжнародного законодавства, тій чи іншій їх частині, де вони регулюють земельні відносини Уніфіковані Диференційовані спрямовані на інтеграцію правового регулювання земельних відносин, уніфікацію правового статусу і правової регламентації діяльності суб'єктів земельних правовідносин та легальних організаційно-правових форм. Вони включають у себе нормативно-правові акти, що регулюють у єдності та взаємозв'язку економічні, організаційні та інші заходи, спрямовані на реалізацію земельної реформи. розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів земельних правовідносин.

Джерела земельного права України мають такі характерні особливості: - уніфіковані акти законодавства являють собою ядро земельного законодавства і впливають на становлення земельного права як самостійної та інтегрованої галузі національного права; -значущість локальних актів санкціонованої та делегованої правотворчості суб'єктам земельних правовідносин; -збереження рекомендаційної правотворчості; - використання правових норм інших галузей права, які одночасно належать і до норм земельного та інших галузей права (аграрного, господарського, фінансового тощо), оскільки вони регулюють окремі питання діяльності суб'єктів земельних правовідносин; - зростання ролі міжнародних норм права та уніфікації національного земельного законодавства щодо міжнародного права.