Тема 1 Сутність інтеграційних процесів продовження 2 1

Тема 1. Сутність інтеграційних процесів (продовження 2) 1

ФОРМИ (ЕТАПИ) РЕГІОНАЛЬНОЇ МЕІ Форми (етапи) міжнародної економічної інтеграції Ключові характеристики Зниження внутрішніх тарифів Усунення внутрішніх тарифів (нульовий тариф) Спільний зовнішній тариф Вільний рух Гармонізація Політична капіталів та внутр. та зовн. інтеграція робочої сили економічної політики країн учасників 1. Зона преференційної торгівлі 2. Зона (асоціація) вільної торгівлі 3. Митний союз 4. Спільний ринок 5. Економічний союз Єдина митна зона Єдина виробнича зона Єдина грошова одиниця 6. Політичний союз 2

1. Зона преференційної торгівлі – зона з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовим історичним прикладом такої форми інтеграції є преференційна система Британського співтовариства (з 1932 р. ), що об'єднувала 48 держав. 2. У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Кожна країна має власні зовнішні тарифи. Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної торгівлі (1960 p. ), зона вільної торгівлі «США—Канада» (1988 p. ), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА). 3. Митний союз - це угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Таким чином, митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних податків в межах митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу. Угоди про створення митного союзу діяли у Бенілюксі (з 1948 р. ), в Європейському союзі (з 1968 p. ). 3

4. Митний союз перетворюється у спільний ринок з усуненням будь-яких обмежень на переміщення товарів, послуг, а також виробничих факторів – капіталу і робочої сили. Такі умови економічних взаємовідносин у цілому характерні для Європейського союзу. Для створення спільного ринку потрібно вирішити ще декілька надзвичайно важливих завдань, а саме: розробити спільну політику розвитку окремих галузей і секторів економіки (вибір конкретної галузі чи сектора залежить від того, наскільки це важливо для майбутнього закріплення інтеграції. В Європейському Союзі при переході до спільного ринку пріоритетними сферами було визнано сільське господарство та транспорт); створити умови для вільного переміщення капіталу та робочої сили (що доповнить вільне переміщення товарів та послуг); сформувати спільні фонди сприяння соціальному та регіональному розвитку. Ці економічні кроки обумовлюють необхідність проведення гармонізації та уніфікації національних законів, а тим самим потребують формування наднаціональних органів управління і контролю. 4

5. В економічному союзі вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. В країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Ознаками економічного союзу є: ліквідація будь-яких торгівельних обмежень і проведення єдиної зовнішньоторговельної політики; вільне переміщення товарів, послуг, капіталу та громадян; жорстка координація (по суті – єдність) економічної, фінансової та соціальної політики. Прикладом таких союзів є Бенілюкс (з 1960 p. ), Сполучені Штати Америки, Радянський Союз (до 1991 р. ), ЄС. На основі економічних можуть створюватись і політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується й політична інтеграція. Разом з цим політичні союзи можуть утворюватись і без економічної інтеграції (НАТО, ШОС). Відзначимо, що в сучасному світі за останні десятиріччя лише одне міжнародне інтеграційне угруповання пройшло реально п’ять етапів розвитку – Європейський союз. Інші нові інтеграційні об’єднання поки що пройшли в своєму розвитку 1 -й та 2 -й етапи. 5

Рис. 6. Рівні, форми і типи міжнародної економічної інтеграції 6

КЛАСИФІКАЦІЯ ОКРЕМИХ ДІЮЧИХ ЕКОНОМІЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ РІВЕНЬ НАЗВА, РІК СТВОРЕННЯ Преференційна торговельна угода 1. Угода про партнерство та співробітництво між ЄС та країнами колишнього СРСР, 1994 р. Зона вільної торгівлі (ЗВТ) 1. Європейська Асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) 1960 р. 2. Угода про асоціації з ЄС, 1991 -1995 рр. 2. Балтійська ЗВТ 1993 р. ЄС, Бєларусь, Казахстан, Росія, Україна Болгарія, Чехія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва, Словенія Австрія, Великобританія, Данія, Швейцарія, Португалія, Норвегія, Швеція. В 1972 р. з ЄАВТ вийшли Великобританія та Данія, в 1986 р. – Португалія, в 1995 р. – Австрія, Фінляндія, Швеція. Зараз 4 країни. Естонія, Латвія, Литва 3. Вишеградська четвірка, 1990 р. Угорщина, Словенія 4. Центральноєвропейська зона вільної торгівлі (ЦЕФТА), 1992 р. 5. Північноамериканська торгівлі, НАФТА, 1994 р. КРАЇНИ-ЧЛЕНИ зона вільної Польща, Чехія, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія Чехія, Канада, Мексика, США 6. Австралійсько-новозеландська торговельна угода про поглиблення економічних зв’язків, АНЦСЕРТА, 1983 р. Австралія, Нова Зеландія 7. Організація Азіатсько-Тихоокеан-ського економічного співробітництва, АТЕС, 1989 р. 21 країна-учасниця Азії, Північної та Південної Америки: Австралія, Бруней, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Нова Зеландія, Індонезія, Гвінея, Філіппіни, Тайвань, Гонконг, Китай, Південна Корея, Японія, США, Канада, Чилі; з 1997 р. – В’єтнам, Перу, РФ 7

КЛАСИФІКАЦІЯ ОКРЕМИХ ДІЮЧИХ ЕКОНОМІЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ (ПРОДОВЖЕННЯ 1) Митний союз 1. Центральноамериканський спіль. Коста-Ріка, Сальвадор, ний ринок (ЦАСР), 1961 р. Гватемала, Гондурас, Нікарагуа 2. Арабський спільний ринок, 1964 р. Спільний ринок 1. Латиноамериканська інтеграції, ЛАІ, 1960 р. асоціація 2. Спільний ринок Південного Конуса, МЕРКОСУР, 1991 р. 3. Карибське співтовариство та Карибський спільний ринок, КАРИКОМ, 1973 р. 4. Андська група, 1969 р. Єгипет, Ірак, Йорданія, Лівія, Мавританія, Сирія, Йемен Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі, Колумбія, Еквадор, Мексика, Перу, Уругвай, Венесуела, Парагвай Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Ямайка, Монтсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Тринідад і Тобаго; 13 держав Болівія, Колумбія, Еквадор, Перу, Венесуела 5. Рада співробітництва арабських країн Персидської затоки, «нафтова шестірка» , 1981 р. Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ 6. Асоціація держав Південно-Східної Азії, АСЕАН, 1967 р. Індонезія, Філіппіни, Бруней, Сінгапур, Малайзія, Таїланд, 1995 р. – В’єтнам 8

КЛАСИФІКАЦІЯ ОКРЕМИХ ДІЮЧИХ ЕКОНОМІЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ (ПРОДОВЖЕННЯ 2) Економічний союз 1. Європейське економічне співто. Австрія, Бельгія, Великобританія, вариство, ЄЕС, 1957 р. , з 1993 р. – Данія, Німеччина, Греція, Ірландія, Європейський Союз (ЄС) Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Кіпр, Мальта, Естонія, Латвія, Литва 2. Економічний союз, Бенілюкс, 1960 р. Бельгія, Нідерланди, Люксембург 3. Союз Арабського Магриба, САМ, 1989 р. Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс 4. Західно-африканський економічний і Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуар, валютний союз, ЮЕМОА, 1994 р. Малі, Нігерія, Сенегал, Того 5. Співтовариство розвитку Півдня Африки, Ангола, Ботсвана, Лесото, САДК, 1973 р. Малаві, Мозамбік, Намібія, Свазіленд, Танзанія, Замбія і Зімбабве, ПАР, Мавританія 6. Економічне співтовариство країн Бенін, Буркіна-Фасо, острови Західної Африки, ЕКОВАС, 1975 р. Зеленого Мису, Кот-д’Івуар, Гамбія, Гана, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того; 16 країн 7. Економічне співтовариство країн 11 країн-учасниць Центральної Африки, КЕЕАС 9

Тема 2. Глобалізація, як початок нової епохи 1. В який час ми живемо і що таке глобалізація. 2. Основні види глобалізації. 3. Хто є головними акторами глобалізації. 4. Що відбувається з суспільствами. 5. Особливості інформаційної революції. 6. Пастки комунікацій. 7. Еволюція свідомості. 8. Базове соціальне протиріччя епохи глобалізації. 9. Становлення глобального монополізму. 10. Антиглобалізм: відлуння нової епохи. 10

В який час ми живемо і що таке глобалізація. Почнемо з прикладів. До світової кризи 1997 року всі попередні економічні катаклізми, що відбулись у світі мали суто регіональний характер. Перша криза, яку можна назвати кризою глобальної економіки відбулася у 1997 -1999 роки. Все почалося в Японії з ринку землі і потім, як “ефект доміно” накрило всі економіки світу. Друга глобальна криза почалася в 2008 році на ринку іпотечних облігацій в США і також накрила економіки всіх цивілізованих країн світу. Ці кризи переконливо і безпосередньо довели людству взаємозалежність різних країн і регіонів Землі. Яким чином відбуваються процеси розповсюдження криз? Відповідь дуже проста: завдячуючи новим інформаційним технологіям та комунікаціям фінансові та економічні ринки стали глобальними. Тобто, якщо “хворіє частина фінансового тіла”, то це означає, що “все фінансове тіло хворіє” (ефект “доміно”). До першої глобальної кризи суспільна свідомість людства (тобто насамперед розвинених країн) була зачарована процесом розширення комунікацій і сприймало його як абсолютне благо і очікувало від нього автоматичного усунення всіх основних економічних і соціальних проблем, - приблизно так само, як до Першої Світової війни воно відносилося до технічного прогресу. Катаклізми ХХ століття показали, що в середньостроковому плані технологічний прогрес аж ніяк не обов'язково веде до суспільного прогресу, а перші кризи глобальної економіки переконали людство в тому, що кардинальне підвищення інтенсивності комунікацій здатні не тільки покращувати, але й якісно ускладнювати соціальноекономічну ситуацію, як в окремих країнах, так і в світі в цілому. 11

Саме комунікаційний бум 90 років 20 сторіччя породив поняття «глобалізація» . Для ненаукового підходу класичним є, наприклад, таке анекдотичне визначення глобалізації: «це коли англійська принцеса зі своїм арабським коханцем на німецькій машині з двигуном, виробленим в Данії, і іспанським водієм, що обпився шотландського віскі, гине в Парижі, рятуючись від італійських папарацці» . При всій несерйозності своєї форми це визначення, концентруючи увагу на змішанні географічних і національних ознак, впритул підводить нас до суті глобалізації - до інтеграції. Разом з тим просте ототожнення цих понять неправомірне. Глобалізація являє собою абсолютно особливий, сучасний і, ймовірно, вищий етап інтеграції. Це означає, крім усього іншого, що не можна вести мову про глобалізацію в епоху Великих географічних відкриттів, як це інколи роблять! Дамо декілька найбільш вживаних визначень глобалізації: 1. За В. Г. Федотовою термін глобалізація (від англ. “globe” – земна куля) в найзагальнішому сенсі означає, що в даний час відбувається процес планетарного об'єднання всіх сфер людської діяльності, що охоплює: виробництво, технологію, торгівлю, культуру, політичні і державні інститути, тощо. 2. Глобалізація - це процес формування і подальшого розвитку єдиного загальносвітового фінансово-економічного простору на базі нових, переважно комп'ютерних технологій (М. Делягін). 12

3. Глобалізація – це діалектичний процес, який створює транснаціональні соціальні зв’язки та простори, зміцнює локальні культури і сприяє виникненню третіх культур (У. Бек). 4. Глобалізація – це нестримна інтеграція ринків, націй-держав і технологій, що дозволяє індивідам, корпораціям і націям-державам досягати будь-якої точки світу швидше і дешевше, ніж будь-коли раніше. . . Глобалізація означає поширення капіталізму вільного ринку практично на всі країни світу (Т. Фридман). Тобто процес глобалізації йде спонтанно, без спеціальних рішень урядів, або міжнародних організацій. Глобалізація - це суть і квінтесенція сучасного етапу розвитку всього світу. Найбільш наочним вираженням суті явища глобалізації є: по-перше, дві світові економічні кризи (1997 -1999 та 2008 -…); по-друге, можливість миттєвого і практично безкоштовного отримання будь-якої інформації з будь-якого приводу; по-третє, загальнодоступна можливість миттєвого і практично безкоштовного переказу будь-якої суми грошей з будь-якої точки світу в будьяку іншу. 13

Разом з цим, незважаючи на значні темпи розвитку і всесвітні масштаби, незважаючи на глибину і наочність перетворень, глобалізація все ще перебуває на початковому етапі свого розвитку. Вона не тільки не принесла ще всі свої плоди - ці плоди, як правило, ще тільки починають визрівати і містяться в сьогоднішніх процесах «в зародку» . Зовнішні яркі атрибути та інструменти глобалізації не повинні затуляти головного - впливу нових інформаційних технологій на суспільство і, ширше, на людство в цілому. Дійсно, згідно із загальним правилом, нова технологія відкриває новий етап у розвитку людства тоді і тільки тоді, коли їй виявляється під силу якісно змінити суспільні відносини (революційна технологія). Саме цим плуг відрізняється від сапи, парова машина від посудомийної машини, конвеєр - від трубопроводу, а персональний комп'ютер та світова павутина - від мобільного телефону: їх поширення змусило величезні маси людей взаємодіяти один з одним новими, якісно іншими від попередніх способами. 14

У людства завжди знаходиться новий революційний інструмент виробництва. Принципова різниця між епохами – швидкість передачі інформації. Епохи: Характерний інструмент виробництва Перехідний Перехід Рабовлас Капіталіс етап Первісно ний етап ницька + тична 1, 2 (рев. техно (індустріа общинна (рев. тех Феодаль логія) нологія) на льна) Перехідний Інформацій етап на (рев. техно (глобальна) логія) Парова пароплав, машина паровоз, Комп’ю тер, комунік Інтелект, аційні системи, ПК Камінь, ломака, спис, лук + стріли Найбільш швидкий спосіб передачі індивідуальної інформації усно Швидкість передачі індивідуальної інформації швидкість пішої ходи (5 км/год) Плуг меч, борона, ручні верстати лист + верш ник швидкість вершника (25 км/год) механічні верстати, конвеєр WWW телеграф, телефон, + дротовий зв’язок моб. зв’язок, www хвилини, якщо є зв’язок швидкість світла (300 000 15 км/год)

Оскільки, комп'ютер і породжені ним нові інформаційні технології об'єднали розвинену частину світу в єдину комунікативну систему, створивши єдиний фінансовоінформаційний простір, а інтелект став головним засобом виробництва, - все це разом підняло людство до нового рівня існування, до рівня, який і називається глобалізацією. Тобто, глобалізація є новим етапом у розвитку людства, а не новим найменуванням інтеграції. Головне в глобалізації - не феєрверк вражаючих уяву відкриттів і технологій, але зміна самого предмета людської праці. Сучасні інформаційні технології зробили найбільш прибутковим, найбільш комерційно ефективним бізнесом не перетворення навколишнього середовища, тобто мертвих речей, яке залишалося єдиним заняттям для людства з моменту його появи (і завдяки якому воно, власне кажучи, і сформувалося як людство), а інтелектуальні (фінансові) ігри та перетворення живої людської свідомості - як індивідуальної, так і колективної (масований PR). Дійсно, перетворення свідомості - не новина. Пропаганда, як всім відомий інструмент впливу на свідомість, застосовується чи не всіма державами світу, і не тільки тоталітарними, протягом всього існування людства. Вона є необхідним і невід'ємним інструментом самого процесу управління (в тому числі і недержавного). Однак у силу величезних витрат, а також тривалої і неоднозначною окупності пропаганда до останнього часу носила строго некомерційний характер. 16

Сучасні інформаційні технології кардинально змінили ситуацію в галузі впливу на свідомість людини. Поєднавши навички реклами, досягнення психології, лінгвістики і математики з якісно новими комунікативними можливостями та загальним посиленням впливу на органи чуття людини, вони не тільки якісно підвищили ефективність пропагандистських технологій, перетворивши їх в технології формування свідомості, але і здешевили і спростили їх до такої міри, що вони стали практично загальнодоступними. У результаті, якщо первинним формуванням нашої свідомості, як і раніше займаються сім'я та школа, то її зміна виявляється справою не національного і навіть не якогось зловісного «світового» уряду, але практично кожного фабриканта собачих консервів, який їх рекламує. Перетворення формування свідомості в найбільш вигідний бізнес аж ніяк не є приватним питанням комерції. Стрімке поширення сучасних інформаційних технологій змінило сам характер людського розвитку і забезпечило початок революційної переорієнтації зусиль людства: воно вперше за всю свою історію почало концентруватися на зміні вже не навколишнього середовища, але самого себе. Найбільш глибокою причиною цієї революційної переорієнтації, швидше за все, стало наближення зростаючого антропогенного навантаження на біосферу до якогось критичного рівня, що викликало стихійне коригування характеру розвитку людства - на рівні не його самого, але всього планетарного організму землі. 17

Технології, за допомогою яких людство змінює себе, свою свідомість за аналогією з традиційними високими технологіями, спрямованими на зміну навколишнього середовища, - high-tech - отримали назву high-hume (від англійського “human” – людина). Спочатку вони використовувалися тільки для позначення технологій формування свідомості, але перспективи генної інженерії та біотехнологій в цілому дозволяють трактувати цю категорію розширено, включаючи в неї всі технології безпосередньої зміни людини, в тому числі і традиційні - такі, як, наприклад, освіта, медицина, фізичні тренування і звичайні соціальні технології. Процеси глобалізації навіть зараз, більш ніж двох десятиліть потому їх вибухоподібного початку, залишаються головним і найбільш цікавим процесом з усіх, що відбуваються з людством (а можливо, і найбільш всеосяжним з цих процесів). Безпосереднім предметом вивчення глобалізації як такої, як самостійного явища на сучасному етапі, служить вплив технологій, які її витворили та підтримують, переважно інформаційних, на свідомість окремої людини та на суспільні відносини, що розуміються як відносини всередині суспільства, так і між різними людськими суспільствами. 18

Основні види глобалізації Те, що глобалізація вже з нами і її вже не можна усунути ми з вами відчуваємо кожного дня. Крім цього, глобалізація це багатовимірний процес, який охоплює всі сторони людського буття, причому буття, як окремих країн, так і людського суспільства в цілому. Дійсно, очевидними видами і ознаками глобалізації є: 1. Інформаційна глобалізація. всесвітня павутина - інтернет; інформаційні потоки не знають ні кордонів, ні меж; глобальне телебачення і прямі ефіри з будь-якого місця планети; будь-яку інформацію можна отримати з будь-якого місця світу; … ; 2. Фінансова глобалізація. миттєвий переказ грошей по всьому світу; управління грошовими потоками з будь-якої точки планети (е-банкінг); глобальні фінансові ринки; електронні фінансові біржі; МВФ, МБРР, СБ. 19

3. Економічна глобалізація. дві світові фінансові кризи; транснаціональні корпорації: IBM, VW, SONY, Mobil, BP, Shell, тощо; глобальні економічні організації: СОТ, МАГАТЕ, МОП, ЮНЕСКО, ФАО, СПС, тощо; глобальні персони (Дж. Сорос, Бен Бернанке (до 2006 року Алан Грінспен), тощо; електронні товарні біржі; e. Bay (інтернет-аукціон); тощо. 4. Глобалізація трудової кооперації. для пошуку місця роботи немає кордонів; робоче місце працівника може бути на будь-якій відстані від компанії де він працює, навіть на протилежному боці земної кулі. 5. Глобалізація культури. світовий хіт; світова зірка, або глобальна людина (бізнесова, поп-, модель, кіно, спорт, тощо); світова прем’єра фільму; світова мода, тижні світової моди; американізація, вестернізація культури. 20

6. Екологічна глобалізація (світове суспільство ризику). Мова йде про цивілізаційне саморуйнування, в якому винні не Бог, не природа, а людські рішення і промислові успіхи. Існує три види глобальних небезпек: По-перше, це руйнування довкілля, пов'язане з «пороками» людей, які є зворотною стороною «вигод» , тобто викликані прагненням до збагачення (такі, наприклад, як озонові діри, парниковий ефект, забруднення земель, води, атмосфери, а також непередбачені, не прийняті в розрахунок наслідки генної інженерії та ретрансплантаційної медицини). По-друге, це руйнування навколишнього середовища і техніко-індустріальні небезпеки, обумовлені бідністю. Комісія ЄС (комісія пані Брундтланд) вперше вказала на те, що руйнування навколишнього середовища - не тільки наслідок розвитку високорозвинених країн; навпаки, існує тісний зв'язок між бідністю і руйнуванням екології (наприклад, Чорнобильська катастрофа). Однак, якщо руйнування навколишнього середовища, викликане тягою до збагачення, розподіляється по планеті більш-менш рівномірно, то, обумовлені бідністю руйнування накопичуються нерівномірно, в першу чергу географічно локально і набувають інтернаціональний характер тільки тоді, коли проявляють себе у формі побічних ефектів. 21

Найбільш відомим прикладом даного явища служить вирубка тропічних лісів (сьогодні щорічно вирубується 17 мільйонів гектарів джунглів); до інших прикладів відносяться отруйні відходи (в тому числі імпортовані) і застарілі великі технології (наприклад, хімічної, металургійної та атомної промисловості), в майбутньому до них додадуться генна індустрія, а також дослідницькі лабораторії, що займаються генною інженерією і генетикою людини. Неважко собі уявити, що країна, яка живе в зростаючих злиднях, буде експлуатувати навколишнє середовище до останнього. У відчаї (або з метою політичного прикриття відчаю) вона може спробувати силою зброї захопити чужі ресурси, необхідні для виживання. Екологічні руйнування можуть викликати масовий вихід жителів за межі кордонів країни, який теж у стані привести до військових конфліктів (наприклад, повінь у Бангладеш). Висновок: у світі набирає силу промисловість, що володіє технологічним потенціалом руйнування навколишнього середовища і життя, тоді як не всі країни, де розташовані відповідні підприємства, володіють інституційними та політичними засобами для запобігання можливих руйнувань. По-третє, загроза застосування зброї масового знищення (атомного, біологічного та хімічного). Небезпека регіонального або глобального самознищення ядерною, хімічною, або біологічною зброєю не усунена і після припинення конфронтації між Сходом і Заходом, швидше, вона вирвалася з-під контролю наддержав, потрапивши в «патову атомну ситуацію» . 22

До небезпек військово-державної конфронтації додаються небезпеки фундаменталістського тероризму і тероризму приватних осіб. І зовсім не можна виключати того, що в майбутньому новим джерелом небезпеки стане не тільки військово-державне, але і приватне володіння зброєю масового знищення. Воюючі країни на межі поразки також можуть вдатися до «останнього засобу» - знищення своїх і чужих атомних і хімічних підприємств, щоб створити загрозу знищення для прикордонних районів та великих міст. Вплив людини на навколишнє середовище вже не гаситься і не поглинаються ним, а негайно «повертається» людині у вигляді відповідних природних реакцій. Це означає, що «екологічний демпфер» вичерпано: людство стало настільки великим, що масштаб його впливу на природу збігся з масштабами самої природи. Діяльність людства виросла настільки, що стала однією з природних сил. Отже, антропогенне навантаження на біосферу наближається до своєї межі: її подальше механічне нарощування може призвести до непередбачуваних зворотних реакцій, в тому числі і в результаті дестабілізації або навіть зламу сформованих механізмів підтримання екологічної рівноваги. 23

Антропогенне навантаження. Умовні одиниці 24

З цієї точки зору заслуговують на увагу гіпотези, за якими наростаючі у всьому їх розмаїтті проблеми людства (від погіршення спадковості до зростання міжнародної напруженості), так само як і поява нових напрямків його розвитку, в значній мірі є результатом стихійного гальмування з боку біосфери його лінійно-поступального розвитку, близького до вичерпання своїх можливостей. Тому подальший розвиток людства може відбуватися двома шляхами: або поступове посилення антропогенного навантаження на біосферу і самознищення; або якісна зміна напрямку його руху, при якому прогрес вже не буде пов'язаний із збільшенням масштабів цього навантаження, а буде супроводжуватися його зменшенням. Сьогодні вбачається, що цією зміною є зміна предмета праці людства, переорієнтація його зусиль із зміни навколишнього середовища на свою власну зміну (щоб не сказати «самовдосконалення» ). Світове суспільство виникає в боротьбі з небезпеками; в боротьбі з глобальними небезпеками створюється глобальне суспільство. 25