ТЕМА 1 ПРЕДМЕТ МЕТОД І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ РЕГІОНАЛЬНА

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА» 1. Основні поняття, предмет, об’єкт і мета курсу «Регіональна економіка» . 2. Методологічні основи курсу. 3. Структура курсу та його місце в системі наук. 4. Актуальні проблеми та завдання курсу.

1. Основні поняття, предмет, об’єкт і мета курсу «Регіональна економіка» . Регіональна економіка – етимологія слів: Регіон – (лат. Край, країна) – це люба територія, яка по сукупності своїх ознак відрізняється від інших територій. Такій території має бути притаманна цілісність та певний взаємозв’язок складових елементів. Економіка– (ойкос- дім, номос - закон) – закони ведення домашнього господарства (у давнину) Регіональна економіка (РЕ) вивчає економічну діяльність суб’єктів на рівні населеного пункту, району, області, економічного району, окремих галузей та галузевих комплексів народного господарства країни в цілому

Об’єкт «Регіональної економіки» – це регіони країни та їх продуктивні сили, а саме – усi елементи просторової організації продуктивних сил: природоресурсний і трудоресурсний потенціал, галузеві і мiжгалузевi комплекси, територіальні форми організації продуктивних сил та системи господарювання, соціальна інфраструктура тощо. Предметом «Регіональної економіки» – є територіально-просторова організація продуктивних сил. Або, інакше кажучи, – територіальний стан і розвиток продуктивних сил, фактори їх розміщення і регіонального розвитку. Метою науки «Регіональна економіка» є – обгрунтуваннянапрямiв оптимізації розміщення продуктивних сил, підвищення економiчної і соціальної ефективності їх функціонування, раціональний територіальний поділ праці між регіонами, визначення перспектив їх розвитку. Головне завдання «Регіональноїекономіки» –наукове обґрунтування компромісу (рівноваги) між економічними інтересами країни в цілому та інтересамиокремих її регіонів.

Розглянемо основні поняття дисципліни «Регіональна економіка» Продуктивні сили – це система суб'єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. ПС=ТР+ЗВ Засоби виробництва складаються з предметів праці та засобів праці. У свою чергу, предмети праці– все те, на що спрямована людська праця і що піддається обробцідля особистого та виробничого споживання. Сюди входять природні ресурси, корисні копалини – ліс, вугілля, руда – й матеріали (сировина), як то: бавовна, зерно, пластмаси, що. Засоби виробництва Предмети праці До поняття засобів праці зараховуються машини й устаткування, будівлі й споруди, засоби транспорту й зв'язку, а також земля, – тобто все, за допомогою чого люди впливають на предмети праці для отримання матеріальних благ. Засоби праці

Головним складовим продуктивних сил є Трудовий ресурс – (праця, робоча сила) - характеризується кількістю (чисельність працівників) і якістю (статевовіковий склад, рівень кваліфікації, рівень освіти, традиції та навички). Роль праці як складової частини зростає з розвитком продуктивних сил: підвищуються вимоги до якості трудових ресурсів. Праця Сполучення праці з предметами й засобами праці утворює процес виробництва. Предмети праці Засоби праці Процес виробництва

Сучасна економiчна теоріятрактує склад продуктивних сил на розширеній основі, не обмежуючись лише тими компонентами, що діють у виробничiйсферi. Вiдповiдно до такого підходу до складу продуктивних сил відносять: предмети і засоби праці; робочу силу; природоресурсний потенціал; форми і методи органiзації праці та виробництва; науковий і соцiальнокультурний потенціал; інформацiю.

Зі змісту поняття продуктивних сил випливає, що РПС обіймає вивчення трьох великих блоків: 1. Розміщення населення й трудових ресурсів, 2. Розміщення природних ресурсів, 3. Розміщення виробництва й невиробничої сфери. Розміщення продуктивних сил (РПС) – важлива галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів, просторовiзакономiрностіорганiзації територіальних господарських систем.

2. Методологічні основи курсу. Методологічною основою регіональної економіки є матерiалiстична діалектика, відповiднiекономічнi категорії та закони. Видiляють чотири рiвнi наукових методів дослідження: перший – загальнонауковий • діалектичний • системний другий – міждисциплінарний • історичний • математичний Третій – спецiальний • статистичний • картографiчний четвертий – методико-технічний • балансові • регіонального аналізу • економiкостатистичнi,

Сама методологiчна схема розробки суто наукових, а нерідко і прикладних завдань щодо розміщення продуктивних сил передбачає певну послідовність проведення досліджень і охоплює такі етапи: Перший – програмний Другий – інформаційний Третій – аналiтичний Четвертий – модельний П’ятий – алгоритмiчний Шостий – концептуально-конструктивний ! Слід зауважити, що наведена вище методологічна схема є до певної міри універсальною, однак нерідко вона використовується із значними модифiкаціями, що зумовлено потребами чи вимогами практики.

Засновником регіональної науки вважається американець Айзард Уолтер (50 роки. XXст. ), він заснував асоціацію регіональної науки. Становлен ня та розвиток методологічнихоснов Р Е у СРСР відбувалось під керівництвом академіка В. І. Вернадс ького.

3. Структура курсу та його місце в системі наук. Регіональна економіка прийшла на зміну економічної географії та РПС. Про регіональну економіку в Україні заговорили у 70 -ті роки. XXст. . , а як про навчальну дисципліну – у 80 -90 роки XX століття, тобто – близько 30 років потому. РЕ– порівняно нова галузь економічної науки, яка має тісні зв’язки з розділами економічної теорії (мікро-, макро-), статистикою, міжнародною економікою, маркетингом, демографією й іншими економічними дисциплінами. Економічна теорія Інші дисципліни Статистика РЕ Демографія Маркетинг Міжнародна економіка

Структура курса: Курс РЕ складається з двох розділів (модулів) – «Регіональнаекономіка» й «Екологія» , за якими вивчається 16 тем: 10 тем –з РЕ (1 модуль) та 6 тем –з Екології (2 модуль). Теми згруповані у певні блоки (змістові модулі): I блок – теоретичні основи й загальні умови РПС. II блок – галузева структура господарства. України. IV блок – міжнародні економічнізвязки. України та її інтеграція у європейські та інші світові структури. III блок – територіальня структура господарства. України. V блок – екологія.

протиріччя між існуючою територiальногалузевою структурою господарського комплексу України та необхідністю створення висококонкурентної продуктивних сил України внаслідок переходу до ринкових Рада з вивчення економіки з високою форм господарювання натикається на новi, раніше не дослiджуванi проблеми. продуктивністю праці та гнучкою організацією • Їх сутнiсть полягає у такому: спостерiгається виробництва. суттєва По-друге невiдповiднiстьмiж • нераціональне По-перше По-друге По-третє По-четверте сформованим у розміщення попередні роки промислового значним виробництва, галузей економічним соціальної сфери, а потенціалом окремих також відсутність галузей і комплексів дієвого механізму та неефективним підтримки нових його використанням форм в сучасних умовах господарювання у инїарк. У яіцаргетні • инчiмонокейивотiвс ат рiтсорпй огоьсв яннеришзор арткепс нчімонокеоьншінвоз єубертоп вікзя’вз хи 4. Актуальні проблеми та завдання курсу.