Тема 1: «Предмет, метод і структура політології, її історичні джерела. Воєнна політологія» Заняття 1: «Предмет, метод і структура політології, її історичні джерела. Воєнна політологія» Викладач: кандидат історичних наук Криленко Іван Михайлович
ЛІТЕРАТУРА: 1. Основи загальної та воєнної політології: підручник / Цюрупа М. В. ; Ясинська В. С. ; під загальною ред. Телелима В. М. – К. : Кондор Видавництво, 2013. – 512 с. 2. Політологія: підручник для курсантів вищих військових навчаль них закладів Збройних Сил України / За заг. ред. В. Ф. Смолянюка. – 1 е видання, – Вінниця: НОВА КНИГА, 2002 р. – 446 с. 3. Погорілий Д. Є. Політологія: кредитно модульний курс. Навчальний посібник. – К. : Центр учбової літератури. Фірма «Інкос» . 2008. – 432 с. 4. Рєзніков В. О. , Бондарев Г. В. Воєнні аспекти курсу політології. Навчальний посібник. – Харків, 2000 р. 5. Рєзніков В. О. , Бондарев Г. В. Альбом схем з політології. – Харків: ХІТВ, 2004. – 88 с. 6. Дзьобань О. П. , Самойлов О. І. , Криленко І. М. Соціалізація людини в процесі військової служби: Навчальний посібник. – Х. : ХВУ, 2002. 2
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Політологія у системі суспільствознавства, її методологічне значення для діяльності військових кадрів 3 2. Предмет, метод і функції воєнної політології
ПЕРШЕ ПИТАННЯ Політологія у системі суспільствознавства, її методологічне значення для діяльності військових кадрів 4
Офіційною появою загальної політології прийнято вважати прочитаний курс лекцій із нагальних проблем політики професора Френсіса Лібера. Класик політичної науки Г. Алмонд історію політичної науки починає із соціально політичних процесів буржуазного суспільства, коли на політичні справи здійснювали вирішальний вплив економічні відносини, відтоді у політичний лексикон входить економіко управлінське поняття “бос”. 5
Причинами появи політології стали: Øпрактична потреба у науковому управлінні політ/процесами (вибори, партійна політика, демократизація влади); Øдостатній обсяг накопичених знань при осмисленні проблем держави, політики, влади у суміжних із політологією галузях знання; Øпродовження диференціації суспільних наук, згідно із логікою та специфікою осмислення різних сфер суспільного буття; Øрозуміння того, що центром життя суспільства є політ/влада, яку здійснює правлячий клас, а осмислення важелів і таємниць цього процесу потребує спеціальних наукових зусиль. 6
ПОЛІТОЛОГІЯ – наука про сутність, форми й закономірності виникнення, функціонування та розвитку політичних систем і процесів, їх місце та роль у житті суспільства. “Політичну науку можна визначити як вивчення того, яким чином люди використовують інститути, що регулюють їх спільне життя, та вивчення ідей, що приводять у рух людей, незалежно від того, створені ці ідеї ними самими або отримані від попередніх поколінь. . . У предметі політичної науки тісно переплетені ідеї, інститути, люди”. Пенто Е, Гравітц М. «Методи соціальних наук» 7
СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНОГО ЗНАННЯ виступає сукупністю теорій політики, порівняльної політології, прикладної політології, галузевих політичних знань, виходячи з функціональної ролі кожної з галузей. ПОЛІТ/СОЦІОЛОГІЯ – вивчає взаємодію політ/системи з громадянським суспільством, співвіднесеність політ. та інших соці. процесів у суспільстві. ПОЛІТ/ГЕОГРАФІЯ – вивчає взаємозв’язок політ/процесів із географічним (просторовим) розташуванням держави. 8
ПОЛІТ/ІСТОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ПОЛІТ/УЧЕНЬ – вивчають політ/теорії, погляди, політ/інститути, події в їх історичному становленні, послідовності, історичному й логічному взаємозв’язку. ПОЛІТ/ПСИХОЛОГІЯ – досліджує соц псих аспекти політ/життя суспільства. ТЕОРІЯ МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ – досліджує зовнішньо політ/діяльність держав, міжнародно політичні проблеми війни та миру, концепції запобігання виникненню міжнародних збройних конфліктів. ПОЛІТИКО-ПРАВОВА – досліджує походження, функції держави як політично правового утворення та роль права в житті країн, правові принципи діяльності державних і громадянських установ. 9
ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ – розглядає економічні процеси у контексті функціонування соціально політичної сфери, взаємодію політики з економікою. ПОЛІТИЧНА АНТРОПОЛОГІЯ, ДЕМОГРАФІЯ ТА – вивчають зв’язок політики з біосо ціальними, етнонаціональними, інтелектуальними, релігійними й іншими характеристиками людини та суспільства. ЕТНОГРАФІЯ ПОЛІТИЧНА ЕТИКА – з’ясовує проблеми взаємо зв’язку політичної поведінки та загальнолюдської моралі. КОГНІТИВНА ПОЛІТОЛОГІЯ – вивчає поведінку керівників прийнятті політичних рішень. 10
ПАКСОЛОГІЯ, АБО ІРЕНОЛОГІЯ – досліджує фактори, що сприяють усуненню матеріальних, політичних, ідеологічних та інших передумов виникнення війн і збройних конфліктів, шляхи утвердження миру. ПОЛЕМОЛОГИЯ – вчення про війну. ВАЙОЛЕНСОЛОГІЯ – теорія насильства. ВОЄННА ПОЛІТОЛОГІЯ – система знання про природу, сутність і форми військового насильства, умовах, можливостях і межах його використання в політичних цілях. 11
Моністичний підхід, що розглядає політологію як самостійну, ав тономну науку про політику в усіх її проявах і взаємодії з іншими сферами суспільного життя 12
Єдиний об’єкт вивчення політології: політика, зміст якої становлять відносини з приводу реалізації влади (у той час, як для інших наук політич на сфера є лише одним з низки досліджуваних об’єктів). Предмет політології як самостійної науки: вивчення не окремих аспектів політичного життя (зокрема, як досліджує політичні відносини соціологія; політичні інститути — правознавство, конституційне право; політичну культуру — психологія, культурологія) а всієї сфери політики в цілому, що знаходить найбільш повне відо браження в категорії «політична система» (що поєднує в собі політичні інститути, політичну свідомість, політичні відносини та політичні процеси). 13
Функції політології: Методологічна (розробка ефективних способів пізнання політичної реальності) Аксіологічна (дає оцінку різним політичним подіям, явищам та процесам) Функція соціалізації (формування політичної культури, політичних цінностей і моделей поведінки) Гносеологічна (пізнавальна) (розкриває закономірності розвитку і функціонування політики) Прогностична (визначення можливих форм та напрямків розвитку політичних відносин) Практична (політичне проектування, розробка ефективних методів управління політичними процесами) 14
ВІЙСЬКОВЕ УПРАВЛІННЯ – є владно розпорядча функція органів державної влади та посадових осіб з управління людьми, зайнятими військовою діяльністю. Військове управління має кілька рівнів або видів, форм: Військова політика. Управління військами. Управлінська діяльність військових кадрів. Морально психологічне забезпечення діяльності військ. 15
Політичне у військовому управлінні полягає в наступному: 1 2 зміст і характер військ/управління, його напрямки та масштаби, як і багато інших параметрів, «задаються» політикою. як специфічний вид діяльності, військ/управ. передбачає оцінку геополітичної і геостратегічної обстановки в світі та тенденції її розвитку. 16
3 військ/будівництво складає хоча й відносно самостійну, але невід’ємну частину оборонних зусиль держави і, як таке, не може бути самостійним процесом. 4 військ/управління ведеться на строго легітимній законній основі, будується відповідно до права, в якому є спеціальна галузь військове право. 5 управл/діяльність носить публічний характер. Збройні Сили це, перш за все люди і управління ними здійснюється людьми, має своїм об’єктом масу військовослужбовців. 17
ВИСНОВОК ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ Політологія – це наука, що аналізує і характеризує політику, насамперед, як науково обґрунтовану діяльність політичних партій, суспільно політичних організацій і громадських рухів, об’єднань, товариств та державних інститутів. 18
ДРУГЕ ПИТАННЯ Предмет, метод і функції воєнної політології 19
Об’єкт дослідження та вивчення воєнної політології: воєнна політика держави, міждержавних об’єднань та значних соціальних сил всередині держави. Предмет воєнної політології: закономірності, принципи і методи воєнно політичної діяльності різних соціальних сил та інститутів державної влади, яка пов’язана з підготовкою до застосування в/сили суб’єктами політики для реалізації своїх інтересів у зовнішньо і внутрішньополітичних відносинах. 20
Методологічні засади (основи) воєнної політології складаються із: Ø принципів науки, Ø моделей воєнно політичного мислення, Ø методів як загальних для всієї політичної науки, так і специфічних аспектів (складових), Ø методологічної техніки та інструментів дослідження. Система методів воєнної психології: діалектичний 1 -а група: філософські методи конфліктологічний синергетичний 21
2 -а група: загальнонаукові методи порівняльний або компаративний інституціональний соціологічний системний історичний антропологічний 3 -а група: емпіричні методи анкетування або опитування статистичні цілеспрямованого спостереження моделювання математичні експертних оцінок 22
Принципи воєнної політології: 1. Визнання верховенства політики над військово технічними аспектами керівництва війною та збройною боротьбою; 2. Домінування державно-офіційного аспекту (оборон них доктрин та державних програм) у змісті воєнної політики у порівнянні з іншими видами політики; 3. Нерозривний прямий та зворотний зв’язок воєнно політичних та воєнно стратегічних аспектів воєнної політики; 4. Боротьба і суперництво різних за змістом і напрямками діяльності воєнно політичних доктрин, 5. Принцип об’єктивності у висвітленні центральних проблем воєнної політики. 23
Важливу методологічну основу складають категорії воєнної політології: воєнна політика воєнна безпека воєнна доктрина воєнна сила воєнна організація воєнно політична обстановка воєнно політичні відносини та ін. 24
Функції політології: евристична теоретико пізнавальна воєнно політичної соціалізації прогностична інструментально практична методологічна світоглядна інтегруюча прикладна 25
ВИСНОВКИ 1. Воєнна політологія визначає теоретичні засади практичної політики із керівництва збройною силою держави. Для військового керівника політичні знання стають ідейною основою його практичної діяльності із захисту батьківщини. 2. Вона має специфічний об’єкт дослідження – воєнну політику держави, власну методологію та свою модель воєнно політичного мислення, достатній обсяг матеріалу для осмислення, практичну потребу суспільства у підготовці кадрів воєнних політологів. 26