ТЕМА 1 ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ 1

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ 1. СУТНІСТЬ, ПРЕДМЕТ І ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ 2. МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 3. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ 4. ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ: ЇХ ПІЗНАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ 5. ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ 6. ЄДНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ПРАКТИКИ 7. ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА, МЕХАНІЗМ ЇЇ ФОРМУВАННЯ

СЛОВО “ЕКОНОМІКА” ПОХОДИТЬ ВІД ГРЕЦЬКОГО OIKONOMIA– УПРАВЛІННЯ ДОМАШНІМ ГОСПОДАРСТВОМ ЕКОНОМІКА ЦЕ ЦЕ ЦЕ СУСПІЛЬНІ ГОСПОДАРСТВО ТОГО НАУКОВА ВІДНОСИНИ, ЧИ ІНШОГО РАЙОНУ, ДИСЦИПЛІНА, ЯКА ПОВ’ЯЗАНІ З КРАЇНИ, ГРУПИ КРАЇН ВИВЧАЄ ПЕВНУ ГОСПОДАРСЬКОЮ АБО УСЬОГО СВІТУ ОБЛАСТЬ ДІЯЛЬНІСТЮ ЛЮДЕЙ ГОСПОДАРСЬКОГО ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА ЕКОНОМІКА – ЦЕ ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДЕЙ, ЩО ПОВ’ЯЗАНА ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ МАТЕРІАЛЬНИХ УМОВ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ

СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ НАУК ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ КОНКРЕТНІ ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА • ГАЛУЗЕВІ ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ ОСНОВА СИСТЕМИ • ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНИХ НАУКИ • ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ НА МЕЖІ З ІНШИМИ НАУКАМИ

ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ СУЧАСНА ЕКОНОМІЧНА ПОВЕДІНКУ ТЕОРІЯ ЛЮДЕЙ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЯК НА ВИВЧАЄ СУБ’ЄКТІВ ВСІХ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ВИРОБНИЦТВА, РОЗПОДІЛУ, В РІВНЯХ ПРОЦЕСІ ОБМІНУ ТА СПОЖИВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ БЛАГ (ПОСЛУГ) З МЕТОЮ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ ЗА УМОВ ОБМЕЖЕНОСТІ РЕСУРСІВ СІМ’Ї, ПІДПРИЄМСТВА (ФІРМИ) ТА СУСПІЛЬСТВА В ЦІЛОМУ

ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ • • ПІЗНАВАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЧНА ОСВІТНЯ ПРАКТИЧНА МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ • • • СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ЗБІР ФАКТІВ ЕКСПЕРЕМЕНТ МОДЕЛЮВАННЯ МЕТОД НАУКОВИХ АБСТРАКЦІЙ АНАЛІЗ ТА СИНТЕЗ СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ІНДУКЦІЯ ТА ДЕДУКЦІЯ ІСТОРИЧНИЙ ТА ЛОГІЧНИЙ ГРАФІЧНИЙ

АНАЛІЗ ТА СИНТЕЗ АНАЛІЗ МЕТОД АНАЛІЗУ ТА СИНТЕЗУ СИНТЕЗ ВИВЧЕННЯ ОБ’ЄКТА ЗА ВИВЧЕННЯ ОБ’ЄКТА ДОПОМОГОЮ ВИВЧЕННЯ В ЦІЛОМУ ЙОГО ЧАСТИН (АНАЛІЗ ПОКАЗНИКА СОБІВАРТОСТІ ЗА ЕЛЕМЕНТАМИ ВИТРАТ: СИРОВИНА, ЕНЕРГОРЕСУРСИ, ЗАРОБІТНА ПЛАТА ТОЩО) ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (СУМА ВСІХ ВИТРАТ)

ІНДУКЦІЯ ТА ДЕДУКЦІЯ ЗАГАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ ОКРЕМІ ВИСНОВКИ ОКРЕМІ ФАКТИ ІНДУКЦІЯ (УЗАГАЛЬНЕННЯ) ДЕДУКЦІЯ (ВИВЕДЕННЯ)

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ • МЕРКАНТИЛІЗМ (А. ДЕ МОНКРЕТЬЄН) • ФІЗІОКРАТИ (Ф. КЕНЕ) • АНГЛІЙСЬКА КЛАСИЧНА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ (В. ПЕТТІ, А. СМІТ, Д. РІКАРДО) • МАРКСИЗМ (К. МАРКС, Ф. ЕНГЕЛЬС) СУЧАСНА ЕКОНОМІЧНА НАУКА ОТРИМАЛА НАЗВУ – ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ, А В АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ – “ЕКОНОМІКС”. У СУЧАСНІЙ ЗАХІДНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ВСІ ТРИ ТЕРМІНИ – ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ, ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ТА ЕКОНОМІКС – РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ ЯК СИНОНІМИ. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ СИНТЕЗОМ СТАРОЇ КЛАСИЧНОЇ ШКОЛИ І ДВОХ НОВИХ НАПРЯМІВ: ПЕРШИЙ – ЦЕ КЕЙНСІАНСЬКИЙ НАПРЯМ (ДЖОН МЕЙНАРД КЕЙНС) ДРУГИЙ – НЕОКЛАСИЧНИЙ, В ЯКОМУ ВИДІЛЯЮТЬ 2 ЕТАПИ: 1 ЕТАП ПОВ’ЯЗУЮТЬ З ІМ’ЯМ А. МАРШАЛА ТА ЙОГО СПРОБОЮ ПОЄДНАТИ КЛАСИЧНУ ТЕОРІЮ А. СМІТА З МАРЖИНАЛІЗМОМ. 2 ЕТАП ВИНИК У 70 -80 -Х РОКАХ ХХ СТ. , ЙОГО РЕПРЕЗЕНТУЄ ТЕОРІЯ МОНЕТАРИЗМУ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТЕОРЕТИЧНА ШКОЛА ПЕРІОД РОЗВИТКУ ГОЛОВНІ ІДЕЇ 1 2 3 1. ГОЛОВНЕ БАГАТСТВО СУСПІЛЬСТВА – ГРОШІ (ЗОЛОТО ТА СРІБЛО). МЕРКАНТИЛІЗМ ХVІ-ХVІІІ СТ. 2. ДЖЕРЕЛО ЦЬОГО БАГАТСТВА – СФЕРА ОБІГУ (ТОРГІВЛЯ ТА ГРОШОВИЙ ОБІГ). 3. ДЕРЖАВА ПОВИННА АКТИВНО ВТРУЧАТИСЯ В ЕКОНОМІКУ, ДОПОМОГАТИ ЗБАГАЧЕННЮ СУСПІЛЬСТВА 1. ДЖЕРЕЛО БАГАТСТВА ЗНАХОДИТЬСЯ НЕ У СФЕРІ ОБІГУ, А ВИРОБНИЦТВІ. 2. ЄДИНОЮ ВИРОБНИЧОЮ ГАЛУЗЗЮ Є СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО – СФЕРА, ДЕ ФІЗІОКРАТИ ХVІІІ СТ. СТВОРЮЄТЬСЯ НОВЕ БАГАТСТВО (“ЧИСТИЙ ПРОДУКТ”). 3. ПРОМИСЛОВІСТЬ – БЕЗПЛІДНА СФЕРА, ЯКА ЗАЙМАЄТЬСЯ ЛИШЕ ПЕРЕРОБКОЮ ПРОДУКТІВ ПРИРОДИ ТА ЗЕМЛЕРОБСТВА

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 1 2 АНГЛІЙСЬКА ХVІІ-ХІХ СТ. 3 ДЖЕРЕЛОМ БАГАТСТВА СУСПІЛЬСТВА Є КЛАСИЧНА ВИРОБНИЦТВО, А НАЙБІЛЬШ СПРИЯТЛИВІ ПОЛІТИЧНА УМОВИ ДЛЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЯ СТВОРЮЄ ВІЛЬНА ТА КОНКУРЕНТНА РИНКОВА ЕКОНОМІКА, БЕЗ ВТРУЧАННЯ В ЇЇ СФЕРУ ДЕРЖАВИ. МАРКСИЗМ З СЕРЕДИНИ ХІХ КАПІТАЛІСТИЧНЕ СТ. ВИРОБНИЦТВО НЕОБХІДНО ЛІКВІДУВАТИ; ТРУДЯЩІ ПОВИННІ ВЗЯТИ ВЛАДУ В СВОЇ РУКИ ТА ЗНИЩИТИ КАПІТАЛІЗМ З ЙОГО ПРИВАТНОЮ КРИЗАМИ ВЛАСНІСТЮ, Й СУСПІЛЬНОЮ КЕРІВНИЦТВОМ ЕКСПЛУАТАЦІЄЮ, ПОБУДУВАТИ ВЛАСНІСТЮ СОЦІАЛІЗМ ТА ЕКОНОМІКОЮ ВСЬОГО СУСПІЛЬСТВА. З ДЕРЖАВНИМ НА БЛАГО

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 1 2 3 ЛІНІЯ ЕКОНОМІКС: ЗАГАЛЬНА СУТЬ З КІНЦЯ ХІХ СТ. КУРС НА НАУКИ: ДЕІДЕОЛОГІЗАЦІЮ ВІДМОВА ВІД КОНФРОНТАЦІЙНИХ КЛАСОВО-ПОЛІТИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ, ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНОК ДОСЛІДЖЕННЯ ТА “ЧИСТОЇ ЕКОНОМІКИ”. НЕОКЛАСИЧНИЙ З КІНЦЯ ХІХ СТ. ПРИВАТНОПІДПРИЄМНИЦЬКА НАПРЯМОК СИСТЕМА ЗДАТНА ДЕРЖАВА ДО ПОВИННА РИНКОВА САМОРЕГУЛЮВАННЯ; ЛИШЕ СТВОРЮВАТИ СПРИЯТЛИВІ УМОВИ ДЛЯ ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ. КЕЙНСІАНСЬКИЙ З 30 -Х РОКІВ НАПРЯМОК ХХ СТ. РИНОК НЕ ЗДАТЕН ЗАБЕЗПЕЧИТИ СОЦІАЛЬНОЕКОНОМІЧНУ ТОМУ СТАБІЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВА СУСПІЛЬСТВА, ПОВИННА АКТИВНО РЕГУЛЮВАТИ ЕКОНОМІКУ ТА СОЦІАЛЬНУ СФЕРУ.

ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ ЕКОНОМІЧНИЙ ЗАКОН – ЦЕ СТІЙКИЙ, ІСТОТНИЙ, ПРИЧИННО- НАСЛІДКОВИЙ ЗВ’ЯЗОК І ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ ЯВИЩАМИ ТА ПРОЦЕСАМИ ЕКОНОМІЧНОГО ЖИТТЯ. ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ, ЯК І ЗАКОНИ ПРИРОДИ, МАЮТЬ ОБ’ЄКТИВНИЙ ХАРАКТЕР, ТОБТО НЕ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ВОЛІ, СВІДОМОСТІ, БАЖАННЯ ЛЮДЕЙ. ВОДНОЧАС – ЦЕ ЗАКОНИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ І ПОЗА НЕЮ ВОНИ НЕ ІСНУЮТЬ ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ БУВАЮТЬ: 1. ЗАГАЛЬНИМИ – ДІЮТЬ У ВСІХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ. 2. СПЕЦИФІЧНИМИ – ФУНКЦІОНУЮТЬ ЛИШЕ В КІЛЬКОХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ. 3. СПЕЦІАЛЬНИМИ – ІСНУЮТЬ – ДІЮТЬ ПРОТЯГОМ ОДНІЄЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ. 4. СТАДІАЛЬНИМИ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ НА ОДНІЙ ІЗ СТАДІЙ РОЗВИТКУ

ПІЗНАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ ПРОЦЕС ПІЗНАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ – ЦЕ ВІДКРИТТЯ ПЕВНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗАКОНУ, ВИЯВЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЙОГО ДІЇ. ІСНУЄ ДВА ШЛЯХИ ПІЗНАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ: 1. ЧЕРЕЗ ВИЯВЛЕННЯ НОВИХ ЗАКОНІВ. 2. ЧЕРЕЗ ПОГЛИБЛЕНЕ РОЗКРИТТЯ ЗМІСТУ, МЕХАНІЗМУ ДІЇ ТА ВЗАЄМОДІЇ ЗАКОНІВ. НАУКОВИЙ ШЛЯХ ПІЗНАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ ВКЛЮЧАЄ КІЛЬКА ЕТАПІВ: • З БАГАТЬОХ ТИСЯЧ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЗКІВ ВИЯВЛЯЮТЬ ІСТОТНІ, ЩО МАЮТЬ СТІЙКИЙ ХАРАКТЕР. • ТЕОРЕТИЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ РЕАЛЬНО ІСНУЮЧИХ ОБ’ЄКТИВНИХ ЗАКОНІВ В ЗАКОНАХ НАУКИ (В ЗАКОНАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ). • АПРОБАЦІЯ ЗАКОНІВ НАУКИ В ДІЇ, ВИЯВЛЕННЯ ТОГО, ЩО СЕБЕ ВИПРАВДАЛО ТА ДАЛО ПОЗИТИВНІ РЕЗУЛЬТАТИ, І ТОГО, ЩО НЕ ВИТРИМАЛО ПЕРЕВІРКИ ЧАСОМ

МЕХАНІЗМ ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ – ЦЕ КОМПЛЕКС ЗАХОДІВ, ЕКОНОМІЧНИХ ПРИНЦИПІВ І СПРЯМОВАНИХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ, МЕТОДІВ НА ПОДОЛАННЯ РОЗРОБКУ ВИКОРИСТАННЯ ФОРМ, ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ З МЕТОЮ ЕФЕКТИВНОГО ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА. ЦЕЙ МЕХАНІЗМ ВКЛЮЧАЄ ДІЇ: • ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ, ЯКІ РОЗРОБЛЯЮТЬ НА ОСНОВІ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ ПРАВИЛА ГОСПОДАРЮВАННЯ. • ДІЯЛЬНОСТЬ РІЗНИХ РИНКОВИХ СТРУКТУР. • ПІДПРИЄМЦІВ. • ФІРМ. ІСНУЄ ТРИ РІВНІ ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ: 1. ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНИЙ. 2. БЕЗПОСЕРЕДНЬО УПРАВЛІНСЬКИЙ. 3. ПРАКТИЧНИЙ.

ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ – ЦЕ АБСТРАКТНИЙ ВИРАЗ, НАУКОВЕ УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕАЛЬНО ІСНУЮЧИХ ПРОЦЕСІВ, ПОНЯТТЯ, ЯКЕ НАУКОЮ Т. Т. ДЛЯ ПОЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВИКОРИСТАНЕ ЕКОНОМІЧНИХ ЯВИЩ І ЕКОНОМІЧНОЮ ВІДНОСИН, ЇХ КОНКРЕТНИХ ФОРМ, СТОРІН ЧИ ВЛАСТИВОСТЕЙ. ВОНИ МАЮТЬ ІСТОРИЧНИЙ ХАРАКТЕР. ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА: 1. ЗАГАЛЬНІ – (“ПОТРЕБА”, ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ “ІНТЕРЕС”, УСІ ЕКОНОМІЧНІ “СПОЖИВАННЯ”, СИСТЕМИ “ВИРОБНИЦТВО”, “РОЗПОДІЛ”, “РЕСУРС”, “ПРОДУКТ” ТОЩО). 2. СПЕЦИФІЧНІ – ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ОКРЕМІ ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ (“ТОВАР”, “ВАРТІСТЬ”, “ЦІННІСТЬ”, “ГРОШІ”, “КАПІТАЛ”, “РЕНТА” ТА ІН. ).