Тема 1. Поняття права соціального забезпечення Лектор —

Тема 1. Поняття права соціального забезпечення Лектор - к.ю.н., доцент кафедри Князька Л.А.

План лекції Поняття “соціальний захист” та “соціальне забезпечення”. Поняття права соціального забезпечення. Предмет і метод правового регулювання соціального забезпечення. Функції та принципи права соціального забезпечення. Система права соціального забезпечення. Джерела права соціального забезпечення та їх класифікація. Висновки. Рекомендовані джерела до теми 1.

За даними Міністерства соціальної політики України на сьогодні в Україні налічується: більше 15 млн. пенсіонерів; близько 5,3 млн. ветеранів війни; близько 7 млн. ветеранів праці; приблизно 2,3 млн. інвалідів; близько 3,5 млн. потерпілих від аварії на ЧАЕС; майже 2 млн. одиноких громадян похилого віку

Передмова Право соціального забезпечення є невід’ємною складовою загальної системи національного права України. Основне завдання цієї галузі – регулювання суспільних відносин у сфері матеріального забезпечення і соціального обслуговування найбільш незахищених верств населення України – пенсіонерів, інвалідів, громадян похилого віку, інших непрацездатних осіб, сімей з дітьми, малозабезпечених сімей тощо.

На виконання Державної програми «Конкурентоспроможна економіка, ефективна держава, заможне суспільство» діють соціальні ініціативи Президента України, скеровані, в першу чергу, на гуманітарний розвиток держави, в центрі якого є людина. Програма діє в 3-х напрямках: охорона здоров’я, освіта та соціальний захист. В Адміністрації Президента створено департамент, який щоденно моніторить виконання соціальних ініціатив Президента по регіонах України.

А також інтеграція до Європейського Союзу (ЄС) є одним з пріоритетних напрямків зовнішньої політики України. Гармонізація законодавства на сьогодні є об’єктивно необхідним кроком для підготовки до вступу у Європейський Союз. Базовою основою розвитку України є відданість загальнолюдським цінностям – правам і свободам людини. Особливе місце серед них займають соціальні права, зокрема і право соціального захисту.

Прем’єр-міністр України Микола Азаров: «Демократична держава і сильне громадянське суспільство — головні орієнтири діяльності українського уряду» «У цей час Міністерство соціальної політики активно працює над удосконаленням нормативних документів з питань залучення інститутів громадянського суспільства до надання соціальних послуг населенню, що має сприяти підвищенню їхньої якості.»

1. Поняття “соціальний захист” та “соціальне забезпечення”. Конституція України визнає нашу державу «соціальною державою» Соціальна держава – конституційне поняття, яке означає, що держава зобов’язується забезпечити певний рівень життя своїм громадянам, задовольнити їх матеріальні та духовні потреби (адміністративна реформа для людини : науково-практичний нарис/ К, 2001 р., с.61). (так стверджують науковці Н. Карпачова, Ф. Погорілко, М. Гуренко, Г.Коліушко та інші)

Соціальний захист – це система державних гарантій для реалізації прав громадян на працю і допомогу під час безробіття, надання державної допомоги, пільг та інших видів державної підтримки малозабезпеченим громадянам та сім’ям, які виховують дітей, матеріальне забезпечення при досягненні пенсійного віку тощо.

Термін соціальний захист має широке і вузьке значення: У широкому – розглядають як діяльність держави, спрямовану на забезпечення процесу формування та розвитку повноцінної особистості, створення умов для самовизначення У вузькому – соціальний захист розглядають як сукупність додержання найважливіших соціальних прав громадян.

Таким чином, поняття “соціальний захист” охоплює соціальні права людини такі як: право на працю; право на освіту; право на відпочинок; право на безпечне довкілля; право на охорону здоров’я; право на достатній життєвий рівень; право на безпечні умови праці; право на зарплату не нижчу ніж встановлено державою та ін.

Основні нормативно-правові акти в яких містяться норми, покликані забезпечити захист громадян : Укази Президента України: “Про стратегію подолання бідності” (15.08.2005р.) “Про основні напрямки соціальної політики” Закони України : “Про місцеве самоврядування в Україні” “Про місцеві державні адміністрації” “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (5.10.2000р.) “Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1.12.1998р.)

Соціальне забезпечення – це система суспільних відносин, що існують для створення достатніх умов для життя і діяльності осіб, які з незалежних від них обставин втратили засоби до існування, завдяки мережі соціального страхування бюджету та іншого фінансування. Тобто, це передбачене законодавством безоплатне або на пільгових умовах матеріальне забезпечення і обслуговування громадян.

Основні види соціального забезпечення Пенсійне забезпечення. Утримання і обслуговування людей похилого віку та непрацездатних громадян у спеціально-створених для них будинках-інтернатах. Забезпечення громадян різними видами допомог і соціального страхування та інших соціальних виплат. Забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами та засобами пересування. Утримання та виховання дітей у дитячих будинках, інтернатах й інших закладах. Соціальна і трудова реабілітація інвалідів. Санаторно-курортне та лікарське забезпечення населення. Соціальне обслуговування вдома, тощо.

Отже, соціальне забезпечення це організаційно-правова діяльність держави щодо матеріального забезпечення, соціального обслуговування, надання медичної допомоги за рахунок спеціально створених фінансових джерел осіб, які зазнали соціального ризику, в наслідок якого відбулась втрата здоров’я та (або) засобів до існування і не можуть матеріально забезпечити себе та своїх утриманців.

Держава у відповідності до Конституції України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері соціального захисту шляхом організації та проведення системи державних та громадських заходів щодо забезпечення соціального захисту населення. До таких заходів відносять: створення розгалуженої мережі закладів соціально-культурних послуг та соціального забезпечення; надання громадянам гарантованого рівня соціального забезпечення та соціального обслуговування, що визначається на підставі соціальних нормативів; встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян щодо соціального захисту. (існує близько 200 соціальних програм та 275 центрів Соціальних служб для молоді)

2. Поняття права соціального забезпечення Право соціального захисту – це система норм, які регулюють суспільні відносини щодо реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина з метою збереження, відтворення та розвитку людського суспільства. Право соціального забезпечення – це система норм, які регулюють суспільні відносини, що направлені на матеріальний захист людини і громадянина з метою матеріального покращення існування людини і громадянина та надання соціальних послуг.

Право соціального забезпечення є частиною (елементом) права соціального захисту 60 % 40%

Конституція України (ст.46) встановила право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення в разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. В Конституції йдеться про право на соціальний захист, а не право на соціальне забезпечення.

Право соціального забезпечення належить до соціальних прав. Це одне з природжених прав людини, яке визнане світовим співтовариством і закріплене в основних міжнародно-правових документах: Загальна декларація прав людини (ООН, 1948 р.) Міжнародний пакт про економічні, соціальні, та культурні права (ООН,1966 р.) Європейська соціальна хартія (Рада Європи 1961р.) переглянута в 1996р. Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. У Міжнародному пакті про економічні, соціальні, культурні права, який Україна ратифікувала 19 жовтня 1973 року визнається право кожної особи на соціальне забезпечення.

3. Предмет і метод правового регулювання соціального забезпечення. Право є регулятором суспільних відносин, але таке регулювання здійснюється двома основними критеріями - це предмет і метод права соціального забезпечення.

Предметом права соціального захисту є суспільні відносини щодо соціального захисту громадян, їх груп та суспільства в цілому. Предметом права соціального забезпечення є комплекс якісно однорідних суспільних відносин, що існують у сфері соціального забезпечення осіб, які зазнали соціального ризику.

Предмет права соціального забезпечення формують відносини: Соціально-забезпечувальні– пенсійні правовідносини (основа предмета права соціального забезпечення - процедурні). Соціально-страхові (в основі загальнообов’язкове державне соціальне страхування) Процесуальні відносини (адміністративно-правове регулювання) - це відносини з приводу встановлення юридичних фактів, які мають значення при вирішенні питання про право на той чи інший вид забезпечення.

Схематичне зображення процесу виникнення соціально-забезпечувальних відносин: соціальний ризик звернення особи рішення компетентного органу про призначення матеріального забезпечення

Правовідносини : Правовідносини, що припиняються з одноразовим виконанням обов’язків (одноразові виплати, протезування, надання транспортного засобу) Правовідносини з абсолютно встановленим строком існування у часі (пенсійні правовідносини у випадку втрати годувальника — до досягнення дитиною повноліття; правовідносини з приводу надання допомоги по догляду за дитиною віком до трьох років) Правовідносини з відносно невизначеним строком існування у часі (пенсійні правовідносини за віком, з інвалідності, правовідносини з виплат допомоги у разі тимчасової непрацездатності).

Метод правового регулювання – це сукупність прийомів і засобів ,за допомогою яких держава забезпечує необхідну поведінку учасників правовідносин.

Ознаки методу правового регулювання: (Юридичний фактичний склад) Юридичний факт ( визначені нормами права певні життєві обставини (дії, події), які є підставою виникнення, зміни чи припинення правовідносин права соціального забезпечення ) Правосуб’єктність (юридичне становище учасників цих відносин, порядок формування їх прав і обов’язків) Санкція (спосіб охорони прав і забезпечення виконання обов’язків)

4. Функції та принципи права соціального забезпечення Юридичні ІІ. Загальносоціальні регулятивна охоронна політична реабілітаційна демографічна економічна

Принципи права – це керівні ідеї, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання. Значення принципів полягає в тому, що вони у стислому вигляді відбивають найсуттєвіші риси права. Принципи права, як і само право, існують реально і об’єктивно; будучи явищами ідеологічними, вони водночас існують у самому праві.

Класифікація принципів Розрізняють загальні та спеціальні принципи права соціального забезпечення. До загальних відносять: Законодавче визначення умов та порядку здійснення соціального забезпечення. Поширення права соціального забезпечення на всіх громадян. Універсальність, множинність та диференціація видів соціального забезпечення.

Спеціальні принципи Принцип суспільної доцільності соціального забезпечення відповідно до соціальних ризиків. Принцип універсальності, диференціації та розмаїття видів соціального забезпечення. Принцип незменшуваності змісту й обсягу соціальних виплат і послуг при прийнятті нових законів. Принцип безповоротності виплачених грошових сум та вартості наданих соціальних послуг.

5. Система права соціального забезпечення Система права соціального забезпечення – це сукупність об’єктивно взаємозв’язаних правових інститутів і норм розміщених у структурно визначеній послідовності у відповідністю із специфікою суспільних відносин, що підлягають регулюванню.

В основі класифікації норм права соціального забезпечення лежить їх поділ на норми загальної й особливої частини галузі права соціального забезпечення. До загальної частини належать норми, що характеризують предмет, метод, завдання галузі за чинним законодавством Загальна частина включає: ст. 46, 92 Конституції України ст. 1, 3, 5, 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ст. 1, 2, 3, 4, 5 «Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ВРУ від 14.01.1998р. ( з останніми змінами від 17.05.2012)

Особлива частина До особливої частини права соціального забезпечення належать такі норми, що детально регламентують розмір, умови й порядок надання громадянам різних видів соціального забезпечення . Зокрема це: інститут загальнообов’язкового соціального страхування інститут державної соціальної допомоги

6. Джерела права соціального забезпечення та їх класифікація. В теорії права джерелом права вважають форму зовнішнього виразу та закріплення правових норм в нормативно-правових актах та нормативно-правових договорах.

Джерелами права соціального забезпечення є: Нормативно-правові акти: закони, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств і відомств та органів місцевого самоврядування; нормативно-правові договори: міжнародні договори, Генеральні, галузеві і регіональні угоди та колективні договори.

Особливості джерел права соціального забезпечення: Відсутність єдиного кодифікованого акту, який врегулював би весь комплекс суспільних відносин, які становлять предмет права соціального забезпечення. Особливе місце серед джерел права соціального забезпечення належить актам Міністерства праці і соціальної політики України, та органів соціального страхування. Особливе значення законів про державний бюджет на поточний рік.

Класифікація джерел права соціального забезпечення за юридичною силою за сферою дії за видами відносин, які вони регулюють закони (загальні і спеціальні) та підзаконні акти загальні (закони, угоди, постанови Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти міністерств та відомств) та локальні (нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування) такі, що регулюють відносини загальнообов’язкового державного соціального страхування, щодо пенсійного забезпечення, щодо надання допомог, щодо надання пільг та соціального обслуговування

Висновки: Отже, право соціального забезпечення — це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах в разі настання соціального ризику . Головною метою соціального забезпечення є добробут. Основною метою соціального забезпечення є надання допомоги державою тим членам суспільства, які з певних причин опинились у скрутному становищі (настання соціального ризику) .

Основні напрямки діяльності держави у сфері соціального забезпечення: Реформа системи соціального страхування. Реформа пенсійного забезпечення. Реформа системи соціальної допомоги. Удосконалення системи соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці. Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок техногенних та екологічних катастроф. Удосконалення системи охорони здоров’я.

Проблеми у галузі права соціального захисту Відсутність кодифікованого нормативно-правового акту. Неузгодженість великої кількості нормативно-правових актів. Фінансування галузі соціального захисту державою за остатковим залишком. Необхідність реформування нормативно-правових актів у сфері права соціального забезпечення. Покращення у співвідношенні понять “соціальний захист” , “соціальна безпека” , “соціальна захищеність” .

Рекомендовані джерела до теми 1: Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1996. Бюлетень законодавства юридичної практики України, Київ, ”Юрінком Інтер”, 2011. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навч. посібник. – 2-ге вид. доп.та перероб. - Київ: ''Олан", 2005. - 319 c. Болотіна Н.Б. Право людини на соціальний захист в Україні. - Київ: Знання, 2010. - 107 с. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: навч. посіб./ 2-ге вид., перероб. і доп. - Київ: Знання, 2008. - 663 с. Право соціального забезпечення України: навч. посібник ( з урах. новел пенсійної реформи)/ За ред. д.ю.н., проф. П.Д. Пилипенка. - Вид. 3-є змінене і доп. - Київ: Істина, 2012. - 232 c. Сирота І.М. Право соціального забезпечення в Україні: Підручник. - Харків: Одіссей, 2001. - 384 с. Сташків Б. Право соціального забезпечення як наука/ Б. Сташків // Право України. – 2002. - № 9 - С.18-23. Устинов С. О. Співвідношення термінів «соціальний захист» та «соціальне забезпечення» в законодавстві України/ Устинов С. О. // Юридична наука і практика – 2011. - № 2. – С. 90-95 с.

Підведення підсумків