Тема 1: Персонал організації як об ’’ єкт

Скачать презентацию Тема 1: Персонал організації як об ’’ єкт Скачать презентацию Тема 1: Персонал організації як об ’’ єкт

1.ppt

  • Размер: 634.0 Кб
  • Автор: Дарина Атаманенко
  • Количество слайдов: 59

Описание презентации Тема 1: Персонал організації як об ’’ єкт по слайдам

  Тема 1: Персонал організації як оборганізації як об ’’ єкт єкт менеджменту, Тема 1: Персонал організації як оборганізації як об ’’ єкт єкт менеджменту, методологія менеджменту персоналуменеджменту персоналу

  План 1. 1 Менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище і сфера професійної План 1. 1 Менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище і сфера професійної діяльності. Методологія менеджменту персоналу. 1. 2 Стратегія та політика менеджменту персоналу організації

  1. 1 Менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище і сфера професійної діяльності. 1. 1 Менеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище і сфера професійної діяльності. Методологія менеджменту персоналу Кожна галузь науки відрізняється від інших своїм об’єктом, предметом, методами та інструментарієм дослідження. Під методом розуміється сукупність прийомів, операцій практичного або теоретичного пізнання дійсності, вирішення конкретного завдання.

  В економічній теорії широко використовується термін “методологія”,  який означає науку про В економічній теорії широко використовується термін “методологія”, який означає науку про метод і шляхи досягнення істини. Похідним від поняття “метод” є методика , тобто конкретизація методу у формі інструкцій, правил, технічних прийомів, послідовності дій. Методи найчастіше застосовують в теоретичних дослідженнях, а методики зазвичай використовують у практичній діяльності.

  Менеджмент персоналу як процес керівництва трудовим колективом є повсякденною реальністю. Цей процес Менеджмент персоналу як процес керівництва трудовим колективом є повсякденною реальністю. Цей процес здійснюється спеціально підготовленими працівниками апарату управління, що дає підстави розглядати його як важливу сферу практичної діяльності. Світова практика свідчить, що найбільших успіхів у бізнесі, досягають ті організації, в яких керівники мають хорошу підготовку в галузі управління взагалі і менеджменту персоналу зокрема.

  М енеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище має три грані , розвивається М енеджмент персоналу як об’єктивне соціальне явище має три грані , розвивається за трьома векторами: • як сфера практичної професійної діяльності; • як навчальна дисципліна; • як галузь науки. Аналіз практики управління різними організаціями дає підстави розглядати менеджмент персоналу на трьох рівнях. На нижчому рівні управління (виробнича дільниця, функціональний підрозділ) відбувається безпосереднє керівництво виконавцями.

  Аналіз практики управління різними організаціями дає підстави розглядати менеджмент персоналу на трьох Аналіз практики управління різними організаціями дає підстави розглядати менеджмент персоналу на трьох рівнях. На нижчому рівні управління (виробнича дільниця, функціональний підрозділ) відбувається безпосереднє керівництво виконавцями.

  На середньому рівні (великий цех, філіал підприємства) вирішуються питання планування виробництва, нормування На середньому рівні (великий цех, філіал підприємства) вирішуються питання планування виробництва, нормування праці, організації діяльності, оплати праці, заміщення вакантних посад. На верхньому рівні розробляються стратегія менеджменту персоналу як функціональна складова генеральної стратегії організації, формулюється політика менеджменту персоналу, визначаються обсяги інвестування в розвиток персоналу.

  мм енеджмент персоналу слід розглядати як  системно організований процес відтворення і мм енеджмент персоналу слід розглядати як системно організований процес відтворення і ефективного використання персоналу самоврядної організації. Провідними цілями менеджменту персоналу є: — підвищення ефективності функціонування організації; — поліпшення якості трудового життя персоналу.

  Синтетичним показником ефективності  діяльності організації є продуктивність (П). де:  Д Синтетичним показником ефективності діяльності організації є продуктивність (П). де: Д – сукупний доход, одержаний від реалізації товарів та послуг; В – сукупні витрати на виробництво. max В Д П

  Якість трудового життя  персоналу характеризують наступні показники і критерії:  • Якість трудового життя персоналу характеризують наступні показники і критерії: • рівень і динаміка реальних трудових доходів; • гарантії збереження робочого місця; • умови праці; • змістовність трудового процесу; • рівень побутового та медичного обслуговування на виробництві тощо.

  Об’єкт менеджменту персоналу – широке поняття, воно охоплює організацію як єдине ціле, Об’єкт менеджменту персоналу – широке поняття, воно охоплює організацію як єдине ціле, кожен структурний підрозділ незалежно від кількості ієрархічних рівнів управління, первинні трудові колективи, кожного найманого працівника незалежно від статусу в організації. Суб’єктами менеджменту персоналу в організації є: лінійні й функціональні керівники всіх рівнів управління та працівники виробничих і функціональних підрозділів.

  Основним змістом менеджменту персоналу є багатогранний процес впливу суб’єкта на об’єкт управління. Основним змістом менеджменту персоналу є багатогранний процес впливу суб’єкта на об’єкт управління. Структуру цього впливу складають методи управління людьми на виробництві: адміністративні, економічні, правові та соціально – психологічні. Формою менеджменту персоналу є складний комунікативний процес, що відбувається між суб’єктом і об’єктом, починаючи від бесіди з претендентом на вакантну посаду і закінчуючи оцінюванням діяльності трудових колективів та індивідів.

  Управлінський апарат організації як інтегрований суб’єкт менеджменту персоналу виконує різні функції , Управлінський апарат організації як інтегрований суб’єкт менеджменту персоналу виконує різні функції , які умовно можна поділити на загальні та специфічні. До групи загальних функцій належать: планування, організація, мотивація і контроль. Їх виконують усі керівники, незалежно від рівня управління. Перелік специфічних функцій можна з’ясувати з переліку завдань та обов’язків, що містяться у “Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників”.

  Принципи менеджменту персоналу - це сукупність фундаментальних засад керівництва людьми,  послідовне Принципи менеджменту персоналу — це сукупність фундаментальних засад керівництва людьми, послідовне дотримання яких є обов’язковою умовою досягнення поточних і перспективних цілей. Менеджмент персоналу в організації має здійснюватись на таких основних принципах: 1. принцип системності обумовлює необхідність реалізації системного підходу в управлінні організацією як цілісним соціальним організмом, структурними підрозділами та виконавцями.

  2. принцип планомірності вимагає, щоб усі процеси, процедури, операції, дії, що відбуваються 2. принцип планомірності вимагає, щоб усі процеси, процедури, операції, дії, що відбуваються в організації з відтворення та використання персоналу, виробництво і праця на кожному робочому місці відбувались на планомірній основі, тобто скоординовано і синхронно; 3. п ринцип єдиноначальності слід розуміти як необхідність чіткого розподілу повноважень між керівниками і структурними підрозділами по вертикалі і горизонталі.

  4. принцип соціального партнерства  доповнює і врівноважує принцип єдиноначальності. Трудовий колектив 4. принцип соціального партнерства доповнює і врівноважує принцип єдиноначальності. Трудовий колектив організації працюватиме свідомо і продуктивно, якщо між соціальними партнерами (найманим персоналом і роботодавцем) буде досягнуто взаєморозуміння, балансу інтересів і соціальної згоди. 5. принцип економічної ефективності вимагає ретельного обґрунтування інвестицій у розвиток персоналу, витрат на оплату праці, інших прямих і непрямих витрат з огляду на їх віддачу, окупність.

  6. принцип демократизму вимагає оптимального поєднання єдиноначальності,  персональної відповідальності керівника за 6. принцип демократизму вимагає оптимального поєднання єдиноначальності, персональної відповідальності керівника за стан справ у підрозділі, з участю найманих працівників у формуванні стратегії та політики менеджменту персоналу, прийнятті оперативних рішень, виявленні резервів підвищення ефективності виробництва тощо. 7. принцип економічної заінтересованості полягає в необхідності створення гнучкої системи стимулів, яка спонукала б керівників і весь персонал працювати з повною віддачею творчого потенціалу.

  8. принцип соціальної доцільності доповнює принцип економічної заінтересованості. Він означає, що будь 8. принцип соціальної доцільності доповнює принцип економічної заінтересованості. Він означає, що будь – які заходи, дії керівництва, умови праці персоналу мають бути соціально виправдані та обґрунтовані. Засоби менеджменту персоналу – включає широке коло речей, використовуваних для практичного управління людьми у сфері спільної праці: інтелект, кваліфікація, управлінські здібності; фінанси підприємства; матеріально – технічне оснащення; нормативно — правове забезпечення; інформація, інформаційні системи і технології в управлінні.

  Зв’язки менеджменту персоналу з внутрішнім і зовнішнім середовищем організації.  Система менеджменту Зв’язки менеджменту персоналу з внутрішнім і зовнішнім середовищем організації. Система менеджменту персоналу забезпечує не лише постачання робочої сили, вона несе відповідальність за розвиток персоналу, ефективну мотивацію до праці, створювання безпечних умов праці тощо. Усе це вимагає тісних зв’язків з усіма структурними підрозділами. Служба персоналу також підтримує ділові контакти з навчальними закладами, регіональними центрами зайнятості, кадровими агентствами, органами державної статистики тощо.

  Під стратегією менеджменту персоналу слід розуміти перспективний (стратегічний) план забезпечення потреб організації Під стратегією менеджменту персоналу слід розуміти перспективний (стратегічний) план забезпечення потреб організації в конкурентоспроможному персоналі, узгоджений з генеральною стратегією. Стратегія менеджменту персоналу визначає істотні кількісні та якісні зміни в структурі персоналу на перспективу: збільшення або скорочення чисельності; зміни у професійно – кваліфікаційний структурі працівників; зміни в обсягах інвестицій в людські ресурси тощо.

  Політика менеджменту персоналу – це комплекс концептуальних засад роботи з персоналом, послідовне Політика менеджменту персоналу – це комплекс концептуальних засад роботи з персоналом, послідовне дотримання яких сприяє забезпеченню організації конкурентоспроможним персоналом. Політика менеджменту персоналу має враховувати інтереси роботодавця і найманих працівників. Важливими складовими політики менеджменту персоналу є: — політика зайнятості; — політика трудових доходів; — соціальна політика організації.

  До основних завдань менеджменту персоналу  належать: 1. планування чисельності та професійно-кваліфікаційної До основних завдань менеджменту персоналу належать: 1. планування чисельності та професійно-кваліфікаційної структури персоналу; 2. планування витрат на персонал; 3. аналіз робіт і формування вимог до працівників; 4. професійний підбір і найм персоналу; 5. виробнича і соціальна адаптація новоприйнятих працівників; 6. поділ і кооперування праці, делегування повноважень, регламентація посадових обов’язків; 7. розвиток персоналу; 8. організація і обслуговування робочих місць;

  9. охорона праці, збагачення та полегшення праці; 10. нормування праці, забезпечення ефективного 9. охорона праці, збагачення та полегшення праці; 10. нормування праці, забезпечення ефективного використання робочого часу; 11. планування трудової діяльності колективів та індивідів; 12. регулювання трудової діяльності персоналу; 13. застосування ефективних систем матеріального і морального стимулювання праці; 14. контроль і оцінювання діяльності працівників; 15. розвиток соціального партнерства; 16. формування і здійснення ефективної соціальної політики в організації; 17. забезпечення ефективної роботи служби персоналу; 18. підтримання сприятливого соціально-психологічного клімату в трудовому колективі; 19. вивільнення персоналу.

  Менеджмент персоналу як навчальна дисципліна  має на меті формування у студентів Менеджмент персоналу як навчальна дисципліна має на меті формування у студентів системних знань теорії та практики управління персоналом. Завдання навчальної дисципліни полягають у: — вивченні теоретичних засад менеджменту персоналу; — вивченні практичного досвіду організацій в галузі управління людьми на виробництві; — засвоєнні вмінь самостійно аналізувати складні виробничі ситуації, приймати й обґрунтовувати ефективні рішення в галузі менеджменту персоналу.

  Предмет.  Навчальна дисципліна “Менеджмент персоналу” вивчає багатогранний, багаторівневий, складний процес відтворення Предмет. Навчальна дисципліна “Менеджмент персоналу” вивчає багатогранний, багаторівневий, складний процес відтворення й ефективного використання персоналу організації, який відбувається в просторі й часі. Об’єкт. Для навчальної дисципліни “Менеджмент персоналу” об’єктом є складна сукупність, що включає організацію як ціле, структурні підрозділи, персонал у цілому і кожного працівника зокрема.

  Механізм реалізації політики менеджменту персоналу — це система планів,  норм і Механізм реалізації політики менеджменту персоналу — це система планів, норм і нормативів, правил, традицій, процедур та комплекс організаційних, адміністративних, соціальних, економічних та інших заходів, спрямованих безпосередньо на підбір кадрів, їхнє розміщення, використання, профнавчання, мотивацію, просування тощо. Управління пр а цею: ( удосконалення ви- робничих процесів , розподіл та кооп е ра- ція праці, проект у — вання методів пра- ці й організації ро- бочих місць, ко н т- роль за трудовою дисципліною , по- ліпшення умов пра- ці та її охорони, організація оплати праці і стимулюва — ння тощо) Управління кадр а ми: (комплектування й підготовка кадрів, оцінка й розстано в — ка, організація про- фесійної адаптації, мотивація та вих о — вання працівників, зниження плинності тощо) Управління соціал ь но- демографічними процес а ми: ( допомога сім’ям, бу- дівництво й утр и ма- ння об’єктів соці а ль- но- культурного пр и з- начення , поліпшення медичного обслуг о ву- вання, організація доз- вілля , розвиток пі д — собних господарств, підвищення загал ь — ноосвітнього й кул ь — турного рівня пр а — цівників) тощо. Три сфери менеджменту персоналу фірми

  До числа актуальних проблем менеджменту персоналу, які потребують постійного науково – методичного До числа актуальних проблем менеджменту персоналу, які потребують постійного науково – методичного супроводження належать зокрема : • социально – психологічні аспекти трудової діяльності та управління людьми; • забезпечення конкурентоспроможності персоналу; • вдосконалення методів нормування праці; • вдосконалення методів планування чисельності різних категорій персоналу; • оцінювання персоналу і претендентів на вакантні місця в організації; • мотивація та стимулювання; • захист здоров’я працівників на виробництві; • зміцнення соціального партнерства.

  До найпоширеніших методів наукових досліджень  актуальних проблем праці та менеджменту персоналу До найпоширеніших методів наукових досліджень актуальних проблем праці та менеджменту персоналу належать: загально – наукові; економіко – статистичного аналізу; соціологічного аналізу; експертних оцінок; факторного аналізу; математичного моделювання; тестових методик.

  Персонал – це особовий склад організації, що включає всіх найманих працівників, а Персонал – це особовий склад організації, що включає всіх найманих працівників, а також працюючих акціонерів і власників. У великих організаціях структура персоналу може бути дуже складною за кількістю різних професій, посад, рівнів кваліфікації тощо. В Україні назви категорій персоналу стандартизовані, отже всі організації повинні дотримуватись стандартизованих назв. Структурою персоналу називають співвідношення чисельності різних категорій працівників, наприклад, керівників і рядових виконавців; робітників, зайнятих ручною і механізованою працею тощо.

  Класифікатор професій ДК 003 -95 містить такі стандартизовані назви категорій персоналу: 1. Класифікатор професій ДК 003 -95 містить такі стандартизовані назви категорій персоналу: 1. законодавці, вищі державні службовці, керівники; 2. професіонали; 3. фахівці; 4. технічні службовці; 5. робітники сфери торгівлі та побутових послуг; 6. кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства; 7. кваліфіковані робітники з інструментом; 8. оператори та складальники устаткування і машин; 9. найпростіші професії.

  ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕС ІЇ “МЕНЕДЖЕР З ПЕРСОНАЛУ” ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕС ІЇ “МЕНЕДЖЕР З ПЕРСОНАЛУ”

  В епоху розвиненого соціалізму менеджерів з персоналу називали просто кадровиками. Зазвичай їх В епоху розвиненого соціалізму менеджерів з персоналу називали просто кадровиками. Зазвичай їх функції зводилися до заповнення трудових книжок і відправки людей на відпочинок. Робота не складна і особливих зусиль не вимагала. Але часи змінилися, а з ними і вимоги.

  Нинішню характеристику даної професії можна знайти у наступних виданнях: Нинішню характеристику даної професії можна знайти у наступних виданнях:

  Класифікатор професій розробляється Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої Класифікатор професій розробляється Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Цей класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб’єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників. Професійні назви робіт, які наведені у цьому класифікаторі, рекомендовано застосовувати під час утворення нових назв професій та посад у зв’язку з розвитком нових видів економічної діяльності та технологій.

  КП забезпечує інформаційну підтримку щодо вирішення таких завдань: - розрахунків чисельності працівників, КП забезпечує інформаційну підтримку щодо вирішення таких завдань: — розрахунків чисельності працівників, обліку складу і розподілу кадрів за професійними угрупованнями різних рівнів класифікації, планування додаткової потреби в кадрах тощо; — систематизації статистичних даних з праці за професійними ознаками; — аналізу та підготовки до публікації статистичних даних, а також розроблення відповідних прогнозів стосовно зайнятості, доходів, охорони праці, освіти, перепідготовки кадрів, що вивільняються, тощо; — підготовки статистичних даних для періодичних оглядів із статистики праці, що розробляються Міжнародною організацією праці (МОП); — вирішення питань контролю та аналізу міжнародної міграції, міжнародного набору та працевлаштування громадян.

  У КП професій класифікуються відповідно до сфери роботи, освіти, професійно – кваліфікаційного У КП професій класифікуються відповідно до сфери роботи, освіти, професійно – кваліфікаційного рівня, рівня освіти. Кожна професія має свій певний код. Розділи ідентифікуються однозначним цифровим кодом. Код підрозділу складається із коду розділу та однозначного коду підрозділу. Код класу складається із коду підрозділу та однозначного коду класу. Код підкласу складається із коду класу та однозначного коду підкласу. Частка підкласів поділяється на групи. Код групи складається з коду підкласу та відокремленого від нього крапкою коду групи.

  КП має такий вигляд: КП має такий вигляд:

  Менеджер з персоналу має такий код: 1 Законодавці ,  вищі Менеджер з персоналу має такий код: 1 Законодавці , вищі державні службовці , керівники , менеджери ( управителі ) 14 Менеджери ( управителі ) підприємств , установ , організацій та їх підрозділів 147 Менеджери ( управителі ) у сфері операцій з нерухомістю , здавання під найом та послуг юридичним особам 1477 Менеджери ( управителі ) з підбору , забезпечення та використання персоналу Професійна назва роботи 1 Менеджер (управитель) з персоналу

  Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників  (ДКХПП)— систематизований за видами економічної діяльності Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХПП)— систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій в Україні, які наведені в Класифікаторі професій, створений із метою приведення кваліфікаційних характеристик професій працівників. Кваліфікаційний довідник посад України містить 87 тематичних випусків, а також чотири додаткових кваліфікаційні довідники. На поточний момент не всі випуски ДКХП є у продажу і не всі навіть розроблені до кінця.

  Довідник визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, та Довідник визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, та забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад. Довідник служить основою для: • розроблення посадових інструкцій працівникам, які закріплюють їх обов’язки, права та відповідальність; • складання положень про структурні підрозділи, які визначають їх роль та місце в системі управління підприємством (установою, організацією); • формування та регулювання ринку праці; • ведення документації про укладення трудового договору (прийняття на роботу), професійне просування, переведення на іншу роботу, відсторонення від роботи, припинення і розірвання трудового договору; • присвоєння і підвищення категорій за посадою відповідно до оволодіння особою повним обсягом знань та робіт за результатами кваліфікаційної атестації; • організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, які готують працівників за професіями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

  У ДКХПП по кожній професії КП містяться такі графи: завдання та обов'язки, У ДКХПП по кожній професії КП містяться такі графи: завдання та обов’язки, повинен знати, кваліфікаційні вимоги. Завдання та обв ’ язки менеджера (управитель) з персоналу зазначені такі: Організовує роботу із забезпечення персоналом відповідно до загальних цілей розвитку підприємства, установи, організації та конкретних напрямів кадрової політики з метою найефективнішого використання, оновлення та поповнення персоналу. Забезпечує роботу з укомплектування підприємства, установи, організації працівниками потрібних професій, спеціальностей згідно з кваліфікаційними рівнями і профілем отриманої ними підготовки та діловими якостями з урахуванням можливостей максимальної реалізації трудового потенціалу кожного працівника.

  Безпосередньо бере участь у розробленні бізнес-планів у частині забезпечення трудовими ресурсами з Безпосередньо бере участь у розробленні бізнес-планів у частині забезпечення трудовими ресурсами з урахуванням перспектив розвитку підприємства, установи, організації, змін у складі працівників через впровадження нової техніки і технології. Вивчає ринок праці з метою визначення можливих джерел забезпечення потрібними кадрами. Організовує роботу з проведення досліджень, прогнозування та визначення потреби в кадрах на підставі планів економічного і соціального розвитку підприємства. Контролює додержання трудового законодавства у роботі з персоналом і т. д.

  Повинен знати:  законодавчі та нормативно-правові акти,  методичні матеріали, які регламентують Повинен знати: законодавчі та нормативно-правові акти, методичні матеріали, які регламентують діяльність підприємства, установи, організації з управління персоналом; цілі, стратегію розвитку та бізнес-план підприємства; трудове законодавство; основи ринкової економіки, підприємництва та ведення бізнесу; кон’юнктуру ринку праці та освітніх послуг; методику планування і прогнозування потреби персоналу; методи аналізу кількісного та якісного складу працюючих; сучасні концепції управління персоналом; систему стандартів з праці, трудових і соціальних нормативів; основи технології виробництва та перспективи розвитку, структуру управління та кадровий склад; основи соціології та психології праці; етику ділового спілкування; передові технології кадрової роботи, стандарти та уніфіковані форми кадрової документації; методи оброблення інформації із застосуванням сучасних технічних засобів комунікацій та зв’язку, обчислювальної техніки; правила та норми охорони праці, пожежної безпеки та виробничої санітарії.

  Кваліфікаційні вимоги. Повна вища освіта напряму підготовки “Менеджмент” (магістр,  спеціаліст) без Кваліфікаційні вимоги. Повна вища освіта напряму підготовки “Менеджмент” (магістр, спеціаліст) без вимог до стажу роботи або повна вища освіта (спеціаліст, магістр), стаж роботи за фахом — не менше 2 років та післядипломна освіта за напрямом “Менеджмент”.

  1. 2 Стратегія та політика менеджменту персоналу організаціїперсоналу організації  1. 2 Стратегія та політика менеджменту персоналу організаціїперсоналу організації

  Під стратегією та політикою менеджменту персоналу організації розуміють систему теоретичних поглядів, Під стратегією та політикою менеджменту персоналу організації розуміють систему теоретичних поглядів, ідей, принципів, які визначають основні напрямки роботи з персоналом, її форми і методи. В крупних компаніях політика менеджменту персоналу , як правило, цілеспрямовано розробляється, офіційно проголошується і детально фіксується в загальнокорпоративних документах. В малих фірмах вона, як правило, спеціально не розробляється, а існує як система неофіційних установок власників. Основу стратегії та політики менеджменту персоналу в сучасних умовах має складати зростаюча роль особистості працівника, знання його мотиваційних установок, вміння їх формувати і направляти відповідно до завдань, які стоять перед організацією.

  Політики менеджменту персоналу можна класифікувати за двома ознаками: - рівнем усвідомлення тих Політики менеджменту персоналу можна класифікувати за двома ознаками: — рівнем усвідомлення тих правил і норм, які лежать в основі кадрових заходів (пасивна, реактивна, превентивна, активна); — орієнтацією на власний або на зовнішній персонал, тобто ступінь відкритості стосовно зовнішнього середовища з метою формування кадрового складу (відкрита, закрита). Пасивна політика проявляється тоді, коли організація не має чітко вираженої програми дій стосовно персоналу; коли кадрова робота зводиться до ліквідації негативних наслідків; коли відсутні прогноз кадрових потреб, оцінювання праці та персоналу та діагностика кадрової ситуації в цілому.

  Реактивна політика використовується керівництвом організацій, в яких здійснюється контроль за симптомами негативного Реактивна політика використовується керівництвом організацій, в яких здійснюється контроль за симптомами негативного стану в роботі з персоналом, причинами розвитку кризи. Превентивна політика виникає тоді, коли керівництво організації має обґрунтовані прогнози розвитку ситуації, проте не має засобів для впливу на неї. Активна політика використовується керівництвом, яке має не тільки прогноз, але й засоби впливу на ситуацію (раціональною, або нераціональною). Відкриту політику застосовують молоді організації, які ведуть, як правило, агресивну політику завоювання ринку. Їхня політика стосовно набору персоналу характеризується прозорістю для потенційних співробітників на любому рівні управління. Закрита політика можлива в організаціях, які орієнтовані на створення певної корпоративної атмосфери, формування особливого духу приналежності, а також, якщо вони вірогідно працюють в умовах дефіциту кадрів.

  Вибираючи певну стратегію та політику менеджменту персоналу, роботодавець має враховувати чинники зовнішнього Вибираючи певну стратегію та політику менеджменту персоналу, роботодавець має враховувати чинники зовнішнього та внутрішнього середовища , які впливають також і на зміст програм і заходів з кадрової роботи. До зовнішніх відносять : вимоги національного трудового законодавства; територіальне розміщення організації; стан економічної кон’юнктури; взаємовідносини з профспілками, впливовість профспілок; ситуація та перспективи розвитку ринку праці; попит на робочу силу з боку конкурентів.

  До внутрішніх:  ієрархічна структура органзації;  використовувані технології; вимоги виробництва, До внутрішніх: ієрархічна структура органзації; використовувані технології; вимоги виробництва, стратегії та цілі розвитку організації; стиль керівництва; фінансові можливості організації; умови праці; виробнича і управлінська культура; кількісні та якісні характеристики трудового колективу; модель системи менеджменту персоналу. Механізм реалізації політики менеджменту персоналу – це система планів, норм і нормативів, правил, традицій, процедур та комплекс організаційних, адміністративних, соціальних, економічних та інших заходів, направлених безпосередньо на підбір кадрів, їх розміщення, використання, профнавчання, мотивацію, просування тощо.

  Функціональні стратегії менеджменту персоналу повинні відповідаюти певним видам генеральних стратегій організації. Стратегія Функціональні стратегії менеджменту персоналу повинні відповідаюти певним видам генеральних стратегій організації. Стратегія лідерства в низьких витратах орієнтує організацію на отримання додаткового прибутку за рахунок економії на постійних витратах, які створюються в результаті максимізації обсягів продажу стандартних товарів повсякденного попиту. Відповідна їй функціональна стратегія повинна орієнтуватися переважно на залучення і закріплення працівників масових професій середньої кваліфікації.

  Стратегія диференціації полягає в концентрації організацією своїх зусиль на декількох напрямках, Стратегія диференціації полягає в концентрації організацією своїх зусиль на декількох напрямках, де вона прагне досягти переваги над іншими. Відповідна їй стратегія повинна орієнтуватися на персонал вузької спеціалізації і максимально високої кваліфікації – наукових працівників, дослідників, проектантів. Ринкова стратегія фокусування передбачає вибір фірмою того чи іншого сегменту ринку і реалізацію на ньому однієї з двох попередніх стратегій.

  Відповідна їй функціональна стратегія також повинна відповідати одній з вищеназваних. Стратегія зростання Відповідна їй функціональна стратегія також повинна відповідати одній з вищеназваних. Стратегія зростання характерна в першу чергу молодим організаціям, які прагнуть зайняти позиції лідера, або тим, які знаходяться на вершині науково-технічного прогресу. Відповідна стратегія менеджменту персоналу повинна бути направлена на залучення персоналу особливо високої кваліфікації з творчими і підприємницькими здібностями.

  Стратегія помірного зростання притаманна організаціям, які твердо стоять на ногах і діють Стратегія помірного зростання притаманна організаціям, які твердо стоять на ногах і діють в традиційних сферах, наприклад, в автомобілебудуванні. Відповідна орієнтація стратегій менеджменту персоналу в даному випадку: залучення і закріплення кадрів, стабілізація персоналу. Необхідність стратегії скорочення масштабів діяльності , або дезінвестування виникає в періоди перебудови діяльності організації, коли потрібно позбутися всього застарілого.

  Основні моменти відповідної стратегії менеджменту персоналу будуть полягати в масових звільненнях і Основні моменти відповідної стратегії менеджменту персоналу будуть полягати в масових звільненнях і допомозі з працевлаштування, стимулюванні дострокового виходу на пенсію, збереження найбільш цінної частини персоналу, перекваліфікації працівників. Комбінована або селективна стратегія включає в певному співвідношенні елементи попередніх. Існує два типи моделей ринку праці на мікрорівні (бюрократична та патерналістська) в залежності від: • відносин між фірмою і найманими працівниками. • зобов’язань адміністрації фірм по відношенню до зайнятості працівників.

  В бюрократичній моделі менеджменту персоналу: а) властивою є жорстка ієрархічність; б) зв’язки В бюрократичній моделі менеджменту персоналу: а) властивою є жорстка ієрархічність; б) зв’язки між підрозділами, розміщеними на одному рівні організаційної структури, здійснюються через центр; в) використовуються жорсткі посадові інструкції; г) підлеглим видаються вичерпні завдання; д) в працівниках виховується і стимулюється ретельність (старанність) і виконавська дисципліна; з) головне для підлеглого – зробити так, як сказав начальник; і) бюрократична модель опирається на організаційну структуру.

  Патерналістська модель менеджменту персоналу:  а) не забороняє діяти, перескакуючи через рівні Патерналістська модель менеджменту персоналу: а) не забороняє діяти, перескакуючи через рівні організаційної структури управління персоналом; б) дає простір горизонтальним зв’язкам; в) дозволяє працівникам самим формувати свою посаду, незважаючи на інструкції; г) створює умови, при яких підлеглому лише ставляться завдання, і його справа, як він буде їх виконувати; д) стимулює ініціативу, творчий підхід до справи;

  е) формулює головну мету для працівника; ж) дає змогу виконавцю самому приймати е) формулює головну мету для працівника; ж) дає змогу виконавцю самому приймати участь в постановці завдання, яке йому належить виконувати; з) число контрольованих показників зводить до мінімуму; завдання в ній видаються в загальному вигляді без вичерпних інструкцій; і) опирається на мікрокультуру фірми, викликає опір людей культурі. залучає людей до культури, створюється і впроваджується в практику самими працівниками.