ТЕМА 1 Основи військового законодавства Заняття 2 Юридична

ТЕМА 1. Основи військового законодавства Заняття 2. Юридична відповідальність військовослужбовців МЕТА: 1. Ознайомитись із змістом та особливостями юридичної відповідальності військовослужбовців. 2. Розглянути та вивчити основні види юридичної відповідальності військовослужбовців.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ: u 1. Зміст та особливості юридичної відповідальності військовослужбовців u 2. Види юридичної відповідальності військовослужбовців

ЛІТЕРАТУРА: u u u u u Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. -К. : Просвіта, 1996. Основи законодавства України: Підручник / За заг. редакц. начальника Правового управління Міністерства оборони України полковника юстиції Кириленка В. І. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. – 617 с. Кримінальний Кодекс України. Цивільно-правовий Кодекс України. Адміністративний Кодекс України. Військове законодавство України (збірник нормативних актів); Військові Статути ЗС України. Наказ Міністра оборони України № 201 від 14. 08. 95 р. Про оголошення постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243 /95 – ВР “ Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі “ Наказ Міністра оборони України № 341 від 2 листопада 1995 року № 880. Про оголошення постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 1995 року “ Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості”

Юридична відповідальність вважається видом соціальної відповідальності. Як правило, має публічний характер. Її сутність полягає у застосуванні до правопорушників (фізичних та юридичних осіб) передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою (в окремих випадках відшкодування збитків може відбуватись добровільно, без державного втручання). Це позбавлення правопорушника певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави, на підставі закону або іншого нормативного акта з метою попередження правопорушень в перспективі і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб’єктивних прав на вказані цінності.

Юридична відповідальність застосовується лише до тих, хто вчинив правопорушення, тобто порушив норму права, закон. Правопорушення – це соціально небезпечне або шкідливе, винне діяння (бездіяльність) деліктоздатного (осудного, дієздатного) суб’єкта (фізичної чи юридичної особи), яке передбачене чинним законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність. Завжди виражається у поведінці і діях, що суперечать юридичним нормам, тобто є протиправними. Це дає підстави обвинуватити правопорушника, бачити в його поведінці вину і визнавати винним. Вина – це психічне ставлення особи до власної поведінки і до її наслідків, в якій знаходить свій вираз негативне або легковажне ставлення до права, до інтересів суспільства і держави, до прав і свобод інших осіб. Форми вини: Умисел: а) прямий; б) побічний. Необережність: а) протиправна самовпевненість; б) протиправна недбалість.

Усі правопорушення поділяються на дві групи: кримінальні злочини і провини. Юридична відповідальність здійснюється на засадах законності, обґрунтованості, невідворотності, індивідуалізації і справедливості. Підставами юридичної відповідальності є: склад правопорушення; деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб’єкта; його вік; наявність норм законодавства.

Кожне правопорушення має такий склад (елементи): Об’єктом правопорушення є певні блага чи соціальні цінності, на пошкодження, позбавлення чи знищення яких спрямоване протиправне діяння. Це можуть бути різні матеріальні чи духовні цінності, власність, життя, державна безпека, здоров’я людини, порядок керування, честь і гідність особи тощо. Об’єктивна сторона включає протиправне діяння, його шкідливий або небезпечний результат. Сюди входить необхідний причинний зв’язок між протиправним діянням і шкідливими або соціальнонебезпечними наслідками. Таке діяння може бути виражене як в активних діях, так і в результаті бездіяльності, коли суб’єкт не виконує зобов’язуваних норм права. Юридична відповідальність настає лише за фізичні протиправні діяння. Не можуть бути підставою юридичної відповідальності думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні або особисті властивості.

Суб’єктом правопорушення є фізична або юридична особа, яка здатна нести юридичну відповідальність, тобто повністю деліктоздатна. Юридична відповідальність настає лише за власні дії правопорушника (з різного віку – 14, 15. Як правило, з 16 років). Ніхто не може нести відповідальність за когось іншого. Суб’єктивна сторона юридичної відповідальності виражається у формах вини: намір (умисел) і необережність. Під цілями юридичної відповідальності розуміють досягнення остаточного результату, який передбачається законодавством. При різних видах юридичної відповідальності можуть бути різні цілі. Всі види відповідальності служать попередженню нових правопорушень.

Основні функції Юридичної відповідальності u Охорона правопорядку u Виховання людей

Принципи юридичної відповідальності Законність u Відповідальність за провину u Справедливість u Неможливість подвійного покарання u Доцільність покарання u Індивідуалізація покарання u Обов’язковість настання u

Особливості юридичної відповідальності військовослужбовців: u u u u передбачена юридична відповідальність за скоєння військових злочинів та дисциплінарних проступків; існує підвищена міра відповідальності за скоєння правопорушень, що зумовлені принципом беззастережно підкорятися командирам (начальникам); у відповідності до принципу єдиноначальності командири (начальники) наділені певними повноваженнями по притягненню військовослужбовців до дисциплінарної та матеріальної відповідальності та порушення кримінальної справи проти них; існують певні умови щодо застосування влади командира та виконання певних заходів юридичної відповідальності, що застосовуються до військовослужбовців; наявність спеціальних (притаманних тільки військовослужбовцям) видів відповідальності; можливість настання дисциплінарної відповідальності за скоєні адміністративні проступки; звільнення військовослужбовців від юридичної відповідальності, якщо діяння являє собою виконання обов’язків військової служби; не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності, якщо на них накладено дисциплінарне стягнення (й за вчинення злочину вони притягаються до юридичної відповідальності на загальних підставах).

Види юридичної відповідальності військовослужбовців Дисциплінарна u Адміністративна u Матеріальна u Цивільно-правова u Кримінальна u

Дисциплінарна відповідальність – вид юридичної відповідальності, який полягає в обов’язку військовослужбовців відповідати перед командиром (начальником) за провини, пов’язані з порушенням військової дисципліни, норм моралі та військової честі, а також за порушення громадського порядку – на підставі і в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України і зазнавати дисциплінарних стягнень, передбачених його розділом № 3.

З метою громадського впливу на порушників військової дисципліни та громадського порядку до накладення стягнення правопорушення військовослужбовців за рішенням командира можна обговорювати: солдатів (матросів) – на зборах особового складу; сержантів (старшин) – на зборах сержантів (старшин); прапорщиків (мічманів) – на зборах прапорщиків (мічманів); військовослужбовців-жінок – на зборах військовослужбовцівжінок із військовими званнями (посадами), не нижчими за військове звання (посаду) військовослужбовця-жінки, правопорушення якої обговорюють; офіцерів – на зборах офіцерів. Рішення зборів є рекомендаційними для командирів. (Ст. 46 Дисц. Стат. )

На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені Дисциплінарним статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Його проводять з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування не може тривати понад 5 діб, починаючи з дня його призначення командиром. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше, ніж через 10 діб, починаючи з дня, коли командирові стало відомо правопорушення, а в разі провадження службового розслідування – з дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом 10 діб з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду. Законність дисциплінарної відповідальності полягає у тому, що: - по-перше, вона застосовується тільки за дисциплінарні провини; - по-друге, її можуть застосовувати лише посадові особи, наділені дисциплінарною владою; - по-третє, дисциплінарні стягнення застосовуються з дотриманням строків давності та встановленого порядку накладення стягнень; - по-четверте, за одне порушення дисципліни може бути накладене лише одне стягнення

Адміністративна відповідальність – вид юридичної відповідальності громадян і службових осіб за вчинені ними адміністративні правопорушення. Метою адміністративної відповідальності є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі дотримання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення (Адм. КУ) Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України крім випадків, передбачених ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Адміністративні стягнення за провини можуть бути у вигляді: адміністративного попередження; u штрафу; u оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; u конфіскації; u позбавлення спеціального права; u виправних робіт; u адміністративного арешту. u

Стаття 15. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень u u u Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, неправомірне використання державного майна, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт.

Матеріальна відповідальність u u u встановлений для військовослужбовців компетентними державними органами обов’язок часткового, повного або кратного відшкодування в грошовій формі (в окремих випадках в натуральної формі) в передбачених випадках та розмірах заподіяної матеріальної шкоди державі. Наказ Міністра оборони України № 201 від 14. 08. 95 р. Про оголошення постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95 – ВР “ Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі “ Наказ Міністра оборони України № 341 від 2 листопада 1995 року № 880. Про оголошення постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 1995 року “ Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості”

Умови притягнення до матеріальної відповідальності: u заподіяння прямої дійсної шкоди; u протиправна поведінка; u наявність причинного зв’язку між протиправного поведінкою і настанням шкоди; u наявність вини у заподіяній шкоді.

Види матеріальної відповідальності: u обмежена; u повна; u підвищена;

Обмежена матеріальна відповідальністьвідшкодування вартості шкоди, але в межах одного чи кількох окладів місячного грошового забезпечення винного військовослужбовця або в межах визначеної суми і тоді, коли вартість шкоди перевищує ці межі. Повна матеріальна відповідальність передбачує відшкодування винним всієї суми шкоди незалежно від її розміру. Підвищена матеріальна відповідальність полягає в кратному розмірі загальної суми грошового стягнення щодо суми грошової оцінки реальної шкоди. (Розмір стягнення в 2, 3, 5, 10 разів перевищує ціну заподіяної матеріальної шкоди).

Підстави притягнення військовослужбовців до повної матеріальної відповідальності: u u u умисне знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт; перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою яка була у нетверезому стані; дії(бездіяльність), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети.

Матеріальна відповідальність не настає у випадках: u коли завдана шкода є наслідком дій непереборної сили; u не встановлення винної особо; u коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.

Військовослужбовці за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов’язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення. Командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими. несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна. У разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами. порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п’ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми. Пошкодження військового майна - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку). Якщо з грошового забезпечення (заробітку) провадяться інші передбачені законом утримання, то загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку). Порядок і черговість стягнення в цих випадках визначаються відповідно до чинного законодавства.

Про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи командир (начальник) військової частини не пізніше, як у місячний термін з дня закінчення розслідування, за умови, якщо вину військовослужбовця повністю доведено і особисто проведена бесіда, видає наказ із зазначенням розміру суми, що підлягає грошовому відшкодуванню збитків (це не стягнення, а відшкодування). Наказ доводиться до відома винної особи під розпис. Його може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду. Оскарження наказу про притягнення до матеріальної відповідальності вищому за підлеглістю командиру (начальнику) не зупиняє утримання грошового стягнення, але військовослужбовець має право оскаржити таке рішення в судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність u Має місце за порушення обов'язків, що зазначені в договорах, інших умовах. А також у випадку вчинення шкоди здоров'ю чи майну особи (відшкодування майнових втрат, відміна незаконних умов, штрафи та інші заходи). Види і умови цієї відповідальності передбачені Цивільним кодексом України і поділяються на: u договірну; позадоговірну; часткову; солідарну; основну; субсидіарну. u u u

Договірна відповідальність у своїй основі має договір і настає у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання за договором. Позадоговірна (деліктна) відповідальність настає у зв’язку з протиправним заподіянням однією особою іншій майнової, немайнової або моральної шкоди внаслідок цивільного правопорушення (делікту). Головним принципом деліктної відповідальності є відшкодування заподіяної шкоди незалежно від форми і ступеня вини правопорушника. Частковою визнається відповідальність, яка покладається на двох або більше осіб, кожна з яких відповідає перед потерпілим у рівних частках, оскільки інше не передбачено законом або договором. Солідарною є відповідальність двох або більше осіб, кожна з яких відповідає перед кредитором у повному обсязі. Вона настає лише у випадках, передбачених законом або договором. Субсидіарна відповідальність настає лише за умови, коли є підстави для притягнення особи до основної відповідальності.

Для цивільно-правової відповідальності існує строк давності. Цей строк давності у більшості випадків становить три роки. Якщо протягом цього часу в суді не було підняте питання про відшкодування збитків, особа винна в їх заподіянні, не буде притягатися до цивільноправової відповідальності.

Кримінальна відповідальність u u u Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Стаття 11. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

класифікація злочинів u u злочином невеликої тяжкості є такий, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком не більше двох років або інше, більш м’яке, покарання. Злочином середньої тяжкості є такий, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5 років. Тяжким є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 10 років. Особливо тяжким злочином є такий, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічного позбавлення волі.

Розділ XIX ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ) – ст. 401 – 435 КК УКРАЇНИ u 1. Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

1. Злочини проти порядку підлеглості: u u u Стаття 402. Непокора Стаття 403. Невиконання наказу Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов‘язків Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

2. Злочини проти порядку проходження військової служби: u u u Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби Стаття 408. Дезертирство Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самоскалічення або іншим способом

3. Злочини проти встановленого порядку користування майном та його збереження: u u Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна Стаття 413. Марнотратство або втрата військового майна

4. Злочини проти порядку поводження, збереження та правильної експлуатації зброї та військової техніки: u u Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення Стаття 415. Порушення правил водіння або експлуатації машин Стаття 416. Порушення правил польотів або підготовки до них Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння

5. Злочини щодо порушення служби військ: u u Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання Стаття 419. Порушення статутних правил несення прикордонної служби Стаття 420. Порушення статутних правил несення бойового чергування Стаття 421. Порушення статутних правил внутрішньої служби

6. Злочини щодо розголошення військової таємниці: u Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

7. Військові посадові злочини: u u u u Стаття 423. Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем Стаття 424. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби Стаття 426. Бездіяльність військової влади Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

- Стаття 430. Добровільна здача в полон - Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні - Стаття 432. Мародерство - Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій - Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими - Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними.