Тема 1 Основи антикризового менеджменту 1 Загальне

Тема № 1. Основи антикризового менеджменту 1. Загальне поняття про дисципліну. 2. Економічна сутність кризи розвитку підприємства. 3. Концепція циклічності розвитку економічних систем. 4. Основні причини (фактори) виникнення кризових явищ.

• • • • Рекомендована література Основна: Базаров Г. 3. , Беляков С. Г. , Бекзех Л. П. и др. Теория и практика антикризисного управления. Учебник для вузов. М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1996. Балабанов И. Т. Риск менеджмент. М. : Финансы статистика, 1996. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб. К. : ЦУЛ, 2005. 501 с. Градов А. П. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / Градов А. П. и др. СПб. : Специальная литература. 1996. 510 с. Грязнова А. Г. Антикризисный менеджмент / Под редакцией проф. Грязновой А. Г. М. : Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ» . Издательство ЭКМОС, 1999. Гуськов И. Б. , Давыдов В. М. Практика антикризисного управления предприятиями АПК. М. : Колос, 1999. Иванов Г. П. Антикризисное управление. От банкротства к финансовому оздоровлению / Под. ред. Г. П. Иванова. М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1997. Іванюта С. М. Антикризове управління. Навч. посібник. К. : Центр учбової літератури, 2007. 288 с. Коротков Э. М. Антикризисное управление: Учебник / Под. ред. Э. М. Короткова. М. : ИНФРА М, 2001. 432 с. (Серия «Высшее бразование» ). Крыжановский В. Г. , Лапенков В. И. Антикризисное управление. М. : ИИЦ «Рассиана» , 2000. Минаев З. С. Антикризисное управление: Учебное пособие для вузов / Под. ред. З. С. Минаева, В. П. Панагушина. М. : ПРИОР, 1998. Родионова Н. В. Антикризисный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. Скібіцька Л. І. Матвєєв В. В. , Щелкунов В. І. , Подрєза С. М. Антикризовий менеджмент. Навчальний посібник, Центр учбової літератури, К, 2014. 584 с. Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент: Навч. посібник. К. : Центр учбової літератури, 2009. 568 с. Уткин Э. А. Антикризисное управление. М. : Тандем, ЭКМОС, 2000.

Додаткова: • • • • • Базаров Т. Ю. , Малиновский П. В. Управление персоналом в условиях кризиса / Теория и практика антикризисного управления. М. : ЮНИТИ, 1996. Бай С. Н. Основные социально психологические аспекты возникновения риска в управлении. К. : КГТЭУ, 1995. Экономическая стратегия фирмы: Учебное пособие / Под ред. засл. деят. науки РФ, докт. экон. наук, проф. А. П. Градова, 2 е изд. , испр. и доп. СПб. : Специальная лите ратура , 1999. Иванов Г. И. Банкротство: стратегия и тактика выживания. Как избежать банкротства. Часть 1 / Под ред. Г. И. Иванова, В. А. Кашина. Крутько В. П. Введение в менеджмент кризисных ситуаций. Практические рекомендации. К. : МЗУУТ, 1994. Туленков Н. Антикризисный менеджмент. «Персонал» , 1998 г. , № 6. С. 19 25. Усламенко В. И. Риск в бизнесе. X. : ХИСИ, 1993. Уткин Э. А. Риск менеджмент. М. : Ассоциация авторов и издателей «Тандем» : Издательство ЭКМОС, 1998. 288 с. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. М. : Экономика, 1995. Фатхутдинов Р. А. Менеджмент конкурентоспособности. М. : ЮНИТИ, 1995. Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент. Учебное пособие. М. : ЗАО «Бизнес школа» , 1997. Филин С. Неопределенность и риск. Место инновационного риска в классификации рисков // Управление риском. 2000. № 4. С. 25 30. Черкасов В. В. Деловой риск в предпринимательской деятельности. К. : Ливра, 1996. Чернявский А. Классификация и цикличность кризисных явлений и ситуаций. / «Персонал» . 1998. № 6. С. 14 18. Човушян Э. О. , Сидоров М. А. Управление риском и устойчивое развитие. М. : «Рассиана» , 2000. Шабалин Е. М. , Кричевский Н. А. , Карп М. В. Как избежать банкротства. М. : Нор ма, 1996. Швець В. Я. , Єфремова Н. Ф. Економічні ризики. К. , 2000. Шершньова 3. С. , Оборська С. В. Стратегічне управління: Навч. посіб. К. : КНЕУ, 1999.

1. Загальне поняття про дисципліну • Початок і передумови світової фінансової кризи: 1997 2007 р. р. • Відміна золотого стандарту – перша серйозна криза нової епохи – епохи грошових систем, заснованих на довірі. Природа грошей змінилася раз і назавжди. Раніше вони були забезпечені золотом, тепер – тільки такою ефемерною річчю, як довіра до урядів, які випустили їх.

• На пострадянському просторі криза посилилася проблемами переходу до ринкової економіки. В умовах транзитивної економіки організації зіштовхнулися з високим ступенем невизначеності розвитку подій і такими ж несподіваними впливами зовнішнього середовища на підприємства, змушуючи їх динамічно функціонувати і пристосовуватися до «капризів» і «прихотей» зовнішнього впливу. • Парадигми сучасного менеджменту. • Дотепер через нерозвиненість наукового передбачення, на кризу реагували тільки з її появою. А іноді ще гірше, коли надзвичайна ситуація ставала реальністю і назрівала катастрофа. Але поступово став формуватися інший підхід – як необхідно діяти в передкризових ситуаціях – так звані стратегії попередження (превентивні).

2. Економічна сутність кризи розвитку підприємства • Слово «криза» походить від грецького «crisis» «перелом» . Гіппократ: криза означає вирішальну фазу розвитку хвороби, коли вона або посилюється, переходить в іншу хворобу, або закінчується смертю. • Козеллек: «криза – це ледве вимірний переломний момент, при якому рішенням є або смерть, або життя» . • У 17 18 ст. це поняття стало розглядатися стосовно націон. економіки. Класична економічна категорія «кризи» означає небажану і драматичну фазу в економічній системі. • Дж. Ст. Мілль: «криза, коли погляди зазнають серйозних змін» . • Дж. Кейнс: «…катастрофічне падіння інвестицій, скорочення господарської діяльності і масові звільнення» . • Сомбарт: «економічно негативне явище, при якому виникає небезпека економічному життю» . • П. Самуельсон: «криза представляє ситуацію, коли у менеджерів обмежені можливості до внутрішньофірмового регулювання господарського процесу» .

• Кризова ситуація виникає тоді, коли втрачається стабільність діяльності підприємства, загострюються протиріччя як у межах підприємства, так і у його взаємодії з ринковим середовищем. Кризу діяльності можна розглядати і як кризу менеджменту. З нашої точки зору, кризовою є ситуація, яку менеджмент визнає загрозливою для існування підприємства, і яка вимагає негайного прийняття рішень. Криза – це загострення суперечностей у соціально економічній системі (організації), які загрожують її життєстійкості в навколишньому середовищі.

Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які зароджуються у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи між собою та із зовнішнім середовищем. Такі суперечності виникають між: • кількісними та якісними характеристиками продукції (товарів, послуг) та відповідними характеристиками ринкового попиту; • можливою та необхідною потужністю підприємства; • необхідним обсягом ресурсів, що споживає підприємство та можливістю їх залучення, цінами пропозиції та попиту на них; • ринковою вартістю продукції та обсягом витрат, які з'являються у процесі виробництва й мають бути компенсовані за рахунок отриманого доходу; • між фактичним та плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток.

Криза є переломним моментом в послідовності звичних процесів, подій і дій. Як і всякий економічний механізм, механізм виникнення кризового стану «запускається» під впливом негативних явищ (ефект падаючого доміно), наприкінці якого настає завершальне явище – кризовий стан.

Глибина кризового стану і тривалість періоду, протягом якого він настає, залежить від: • числа і ступеня впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища; • інтенсивності співвідношення кількості і сили вихідних економічних явищ; • процесу виникнення проміжних економічних явищ; • значимості кожного чинника стану конкретного підприємства і галузі, в якій воно працює.

Процес прийняття управлінських рішень антикризового менеджменту складається з наступних етапів: • перший етап – оцінка необхідності прийняття рішення і визначення основних проблем розвитку; • другий етап – отримання необхідної інформації для пошуку і визначення альтернатив виходу з кризової ситуації; • третій етап – вибір серед можливих альтернатив остаточного рішення шляхом комплексного аналізу та зважування переваг і недоліків кожної з них; • четвертий етап – реалізація прийнятого рішення; • п’ятий етап – контроль, який накладається на всі раніше вказані етапи.

3. Концепція циклічності розвитку економічних систем. Підприємство є мікроекономічною системою, а отже його розвитку також притаманні властивості циклічності. • Соціально економічна система в будь якому вигляді та будь якої форми, чи то суспільна формація, фірма або підприємство, має дві тенденції свого існування: функціонування та розвиток. Функціонування – це підтримка життєдіяльності, збереження функцій, які визначають цілісність організації, якісну визначеність, суттєві характеристики. Розвиток – це набуття нової якості, яка укріплює життєдіяльність в умовах середовища, що постійно змінюється.

• Зв'язок функціонування та розвитку має діалектичний характер, що й відображає можливість і закономірність настання й вирішення кризових ситуацій. Функціонування стримує розвиток і водночас є його поживним середовищем, розвиток руйнує багато процесів функціонування, але створює умови для його більш стійкого розвитку. • Баланс між відкритістю системи (розвиток) і стабільністю діяльності (функціонування). Таким чином, виникає циклічна тенденція розвитку підприємства, яка відображає періодичне настання кризових ситуацій.

• Кризові явища в розвитку підприємства тісно пов'язані з певним характером життєвого циклу підприємства ЖЦП. • Характерною особливістю є те, що кризові ситуації виникають на всіх стадіях ЖЦП. Однак реалізація всієї сукупності процедур антикризового управління починається лише на певному етапі ЖЦП: в умовах різкого спаду, який характеризується, як правило, неплатоспроможністю підприємства. • Кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства. Кожна наступна фаза ЖЦП стає можливою тільки в результаті подолання кризових явищ. Зовнішнім проявом зародження кризи є формування стійкої тенденції руху поточних витрат підприємства у бік збільшення, а обсягу та норми прибутку – у бік зменшення. Подальше поглиблення кризи характеризується істотним погіршенням усіх показників його стану (як кількісних, так і якісних), що призводить до поступової втрати власного капіталу та виникнення дефіциту фінансових ресурсів для розрахунку за зобов'язаннями.

• Період зміни якісних характеристик процесу функціонування підприємства характеризує поняття "цикл розвитку підприємства". Цикл розвитку підприємства складається з таких основних стадій: стадія підйому, яка характеризується зростанням кількісних та покращанням якісних ознак функціонування підприємства; стадія гальмування розвитку, для якої характерні відносна стабільність кількісних та якісних показників функціонування; стадія кризи, проявом якої є зниження кількісних та погіршення якісних ознак функціонування підприємства. Це призводить до порушення стану рівноваги, яке підприємство вже не в змозі самостійно відновити; стадія пожвавлення, проявом якої є уповільнення падіння та поступове зростання показників діяльності підприємства, що розглядається як перший крок подолання кризових явищ та виходу з кризового стану. • Подолання кризи дає можливість продовжити життєдіяльність (функціонування) підприємства, забезпечити його відродження на тому самому чи вищому рівні організації та ефективності. Порушення циклічності зумовлює припинення його діяльності як суб'єкта господарювання.

4. Основні причини (фактори) виникнення кризових явищ. Виділяють такі загальні ознаки класифікації кризових факторів: 1. Залежно від місця виникнення кризових факторів: Внутрішні (ендогенні) – виникнення та інтенсивність прояву яких залежить від діяльності підприємства, провокується певними рішеннями, подіями або внутрішнім станом системи (в межах системи менеджменту); Зовнішні (екзогенні) – виникнення та інтенсивність прояву яких залежить від діяльності підприємства, обумовлюється станом зовнішнього оточення (поза межами впливу менеджменту). 2. Залежно від наслідків виявлення окремих факторів: Загальні кризові фактори, дія яких призводить до погіршення загальних умов ведення підприємницької діяльності; Специфічні кризові фактори, дія яких погіршує перспективи підприємств окремого профілю діяльності; Індивідуальні кризові фактори, дія яких призводить до банкрутства конкретного підприємства. 3. Залежно від ступеня впливу в межах кожної групи: Основні; Другорядні.

Найбільш важливою групою серед перелічених факторів кризових ситуацій є внутрішні та зовнішні фактори. Зовнішні кризові фактори поділяються на міжнародні та національні кризові фактори. Національні фактори розвитку кризових явищ формуються в межах країни та можуть бути агреговані в такі підгрупи: • демографічні фактори; • економічні фактори; • політичні фактори; • соціальні фактори; • науково технічні фактори; • природні фактори; • інші фактори (криміногенна ситуація, екологічні фактори, стихійні лиха тощо). Найбільш негативний вплив на поглиблення кризи, безумовно, справляють економічні фактори. У складі економічних факторів традиційно виокремлюють: • загальноекономічні, що визначають загальні умови функціонування підприємств; • ринкові фактори, пов'язані з негативними для даного підприємства тенденціями розвитку окремих ринків, з якими взаємодіє підприємство в процесі своєї діяльності.

Внутрішні фактори, що обумовлюють появу кризових явищ також достатньо різноманітні. Первинним внутрішнім фактором, який є головною першопричиною розвитку кризи, вважається погане керівництво. Виокремлюють такі недоліки, які зумовлюють кризовий тип менеджменту: недостатні знання керівництва, відсутність лідера, незбалансована адміністративна команда, яка погано працює, відсутність стратегічного підходу, слабка дисципліна тощо. Залежно від функціонального спрямування менеджменту, якість якого спричинила появу кризових явищ у діяльності підприємства, виділяють кризові фактори, обумовлені станом: • загального менеджменту – невідповідність сучасним вимогам загальних принципів в управлінні підприємством, відсутність стратегічного підходу; • операційного (виробничого) менеджменту – не оптимальність виробничої програми, збитковість випуску окремих видів продукції (товарів), високий рівень постійних витрат тощо; • фінансового менеджменту – неефективне управління формуванням та використанням окремих видів активів, неефективність формування власного та залученого позикового капіталу, високий рівень фінансового ризику тощо; • маркетингу – неефективність товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики, незадовільне вивчення та прогнозування попиту; • інвестиційного менеджменту – неефективність відбору та реалізації окремих інвестиційних проектів, незбалансованість інвестиційних потреб та можливостей, збитковість та неліквідність інвестиційного портфеля підприємства тощо.

Розгортання кризи є результатом спільної й водночас негативної дії обох видів факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, співвідношення впливу яких може бути різним. Як свідчать зарубіжні дослідження, у розвинутих країнах зі стійкою економічною та політичною системою до банкрутства на 1/3 призводять зовнішні фактори і на 2/3 – внутрішні. Слід зазначити, що значущість впливу окремих внутрішніх та зовнішніх факторів у часі не є постійною, вона суттєво змінюється залежно від ЖЦП. Фактори кризи діють не ізольовано, а системно, що посилює негативні наслідки дії окремо взятого фактора. Однак жоден з факторів розвитку кризи, а також їх сумісний вплив не мають фатального характеру, його прояву можна та потрібно протидіяти.