ТЕМ А Ж ІН О Ч О Ї Д О Л І У ТВ О Р Ч О СТІ Т. Ш ЕВЧЕНКА. «КАТЕРИНА»
Жіноча доля – одна з провідних тем Шевченкової творчості. Вона особлива, повита ореолом святості і любові. Рано залишившись без матері, поет все своє життя згадував її найтеплішими, найніжнішими словами, сповненими болю і смутку. Тому жіноча недоля для нього – це трагедія, лихо, породжене кріпацькою сваволею. Тарас Шевченко багато уваги приділяв жіночій темі, створюючи прекрасні образи дівчат , молодиць, які до цього часу захоплюють і зворушують нас. Знедолена жінка – рабиня стала постійним супутником його поетичної музи.
Однією з центральних тем у творчості Т. Шевченка є трагічна доля жінки в тогочасному феодально кріпосницькому суспільстві. Саме цій темі поет присвятив цілу низку творів, звертався до неї в усі періоди творчості. Серед них — поеми «Слепая» , «Сова» , «Наймичка» , «Відьма» та інші, повісті російською мовою — « «Наймичка» , «Капитанша» , «Художник» , «Музыкант» .
Для Шевченка щаслива доля жінки кріпачки була не тільки суспільним, але й особистим, глибоко інтимним горем. Його рідну матір «ще молодую у могилу нужда та праця положила» . Подруга його юнацьких літ, Оксана Коваленко, стала жертвою кріпосницького ладу.
Серед творів, присвячених показові гіркої жіночої долі, особ ливе місце посідає «Катерина» Т. Шевченка, присвячена В. А. Жу ковському в пам’ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з крі пацтва.
Елементи народознавства в поемі: дівчина, яка стала матір’ю до одруження, підлягала осуду й ганьбі. Оскільки жінки, за тодішніми звичаями, зобов’язані були постійно носити якийсь головний убір, виконувався обряд покриття: кілька шановних у селі жінок зби ралися пов’язували і ( «покривали» ) хусткою голову необачній дів чині Звідси й . глумлива назва — покритка
У давнину був звичай: залишаючи назавжди свій край, люди брали жменьку рідної землі, яку мали покласти в їхню труну при похованні в чужій стороні. Цього звичаю дотримується і Катерина, бо цілком свідома того, що більше не повернеться додому.
Висловлюючи глибоке співчуття покинутим дівчатам покриткам, Т. Шевченко підносився до розуміння справжніх соціальних причин, які породжували аморальні явища. Тон його ліричних відступів, як і всієї поеми такий, що й народ, повний суворих тра дицій, сам починає розуміти невиправдану жорстокість цих тра дицій, розчулюється, переймається співчуттям і любов’ю до тисяч таких, доля яких подібна до долі Катерини
Зображення постаті героїні органічно поєднується з багатьма не менш виразними і не менш пластичними образами пережи ваннями. Так, душевний стан Катерини, її тяжкі переживання змальовуються через її поведінку, через її ставлення до людей, до оточення.
Велика роль надається у поемі автору, який не просто пере казує одії, але й п відверто і пристрасно виражає своє ставлення до них. Це прокльон звертання до сільських пліткарок, що зну щалися ад н Катериною, це завжди відверта теплота і співчуття, адресовані Катерині. На початку поеми авторське попередження, подальші ліричні роздуми над долею одинака, скривдженого у жорстокому світі.
У 1842 році Шевченко намалював картину «Катерина» , яка є не ілюстрацією до поеми, а самостійним твором. На ній зобра жено повернення Катерини в село після прощання з офіцером — цього епізоду в поемі немає.
У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. . . Т. Г. Шевченко Якою безмежною любов'ю, ніжністю дихають ці співучі віршовані рядки! В них Шевченко підносить святий образ, образ жінки матері. Цей образ займає особливе місце в поезії Шевченка. Він змаль овує свій власний ідеал жінки.
Шевченківська жінка щира, лагідна, добра, жіночна, чисте джерело любові і розуміння. Часом вона без захисна, страждаюча жертва, доля якої складається нещасливо і навіть трагічно.
А скільки жінок ставали жертвами чиєїсь розпусти, скільки наклало на себе руки! Кобзар стає на їх захист, розповідає світові про страждання кріпачок. Шевченко осп івує глибину їх почуттів, їх внутрішню гармонію, яку не мо жуть убити нелюдські умови існування.
Стає навіть дивно, як Шевченко, який ніколи не був одруже ний, який втратив матір, коли йому будо вісім років, може гак глибоко знати натуру жінки, так правдиво і докладно змальовувати її почуття, її переживання, її характер. , Шевченко підніс жінку кріпачку, жінку матір на найвищий п'єдестал моральної краси і величі.
«НАЙМИЧКА» Ганна — образ багатогранний. Вона постійно страждає, бо її совість обтяжена соромом і ганьбою покритки, трагедією батьків, тривогою за долю сина. Але вона жодного разу не видала себе. Лише коли її попросили бути посадженою матір’ю й обрядова роль збіглася з дійсним становищем, вона зрозуміла, що це занадто важко навіть для неї. Те було вище її сил. З особливою задушевністю розкриває поет багатий і прекрасний внутрішній світ матері селянки. Т. Г. Шевченко в образі Ганни звеличив матір, що готова до самопожертви, повна особистого самовідречення, сягає вершин великої життєвої мудрості.
«Не знаю в літературі всесвітній поета, котрий би представив так високо і так щиро ідеал жінки матері. . . » І. Франко