ТЕАТР Історія України 9 клас Сидор Артур
Перший український професійний театр засновано у Львові у 1864 році. Для його заснування придбали приміщення колишнього Костелу Святого Хреста монастиря францисканців поряд із сучасним проспектом Свободи. Театр утримувало товариство «Руської бесіди» . Його активно використовували аж до часу спорудження у місті театру графа Станіслава Скарбека
Старицький Михайло Петрович народився 14 грудня 1840 р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с Кліщинці на Полтавщині. Рано осиротівши, виховувався під опікою дядька — В. Лисенка, двоюрідного брата його матері, батька славетного українського композитора Миколи Лисенка. Отримав гарну домашню освіту.
Повернувшись у 1871 р. до Києва, разом із Лисенком органі¬зував Товариство українських акторів, поставив «Різдвяну ніч» за мотивами повісті М. Гоголя.
«Не судилось» (1881)
«Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1892)
«Богдан Хмельницький» (1887)
«Маруся Богуславка» (1897)
«Розбійник Кармелюк» (1903)
Марко Кропивницький народився 7 травня 1840 р. в с. Бежбайраки (тепер с. Кропивницьке) на Херсонщині. Батько його — «чоловік труда, труда мозольного» , — досяг достатку й становища в суспільстві (мав посаду управителя панських маєтків). Освіту М. Кропивницький здобував без будь-якої системи — то у приватній школі шляхтича Рудковського, то в Єлисаветградському училищі. Нормальне навчання стало можливим лише у Бобринецькій повітовій школі, яку юнак закінчив із похвальним листом. Мати вчила його музики, розучувала з ним різні вокальні партії.
У 1882 р. він організовує свою трупу, яка приблизно через рік зливається з трупою Михайла Старицького, де Кропивницький стає провідним режисером.
Твори «Актор Синиця» (1871) «За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання» (1871) «Пошились у дурні» (1875) «Лихо не кожному лихо — іншому й талан» (1882) «Зайдиголова» (1889) «Перед волею» (1899) «Чмир» (1890) «Розгардіяш» (1906) «Дійшов до розуму» (1909) «Голомозий» (1908)
Іван Тобілевич Народився Іван Тобілевич 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці поблизу Єлисаветграда (сучасного Кіровограда) в родині управителя поміщицьких маєтків. Мати мала великий вплив на дітей і прищепила їм любов до українських народних пісень, звичаїв та обрядів, театральних вистав, віршів Тараса Шевченка.
Важливу роль у театрі корифеїв відіграла родина Тобілевичів Театральні псевдоніми Тобілевичі взяли від батька і матері: Іван обрав собі псевдонім, складений з імені батька Карпа та прізвища улюбленого героя з п'єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля» Гната Карого (Карий); Микола і Марія взяли дівоче прізвище матері (Садовські), а Панас — назву містечка Саксагань, де народилася мати (Саксаганський).
1883 року, коли в Україні виникає професійний театр, Іван Тобілевич входить у театральну трупу Михайла Старицького під псевдонімом Карпенко-Карий. Тепер він мав змогу повністю віддатися театральній діяльності. Однак у 1884 році Тобілевичу було заборонено жити в Україні, піддано поліційному наглядові на три роки. Він оселився в містечку Новочеркаську. Саме тут Іван Карпович написав драми «Бурлака» , «Безталанна» «Наймичка» ; комедію «Мартин Боруля» .
«Сто тисяч» (1889)
«Хазяїн» (1900)