ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814 р — народився

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО

1814 р. - народився у с. Моринці у родині кріпака Григорія Шевченка; Т. Г. Шевченко 1815 р. - Сім’я Шевченка переїхала в с. Кирилівка, де пройшли дитячі роки поета; 1823 р. - померла мати Шевченка - Катерина Якимівна, батько вдруге одружується з вдовою; 1824 р. - чумакує разом з батьком, про цю подію згадує в повісті ”Наймичка ”;

З предсмертних слів батька Т. Г. Шевченка: “Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба, він не буде аби яким чоловіком; з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо…”

Аж страх погано У тім хорошому селі Чорніше чорної землі Блукають люди. Повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати, повалялись; Стави бур י яном поросли Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть… Т. Г. Шевченко

У Петербурзі почалися нові сторінки життя Тараса Шевченка

• У Літньому саду хлопця, який робив замальовки, побачив Сошенко. Він і ввів юного Шевченка у мистецький світ Петербурга.

• Ф. П. Толстой Президент Академії Художеств – всупереч Уставу, який забороняв там навчатися кріпакам, допоміг Шевченкові вступити в Академію Художеств.

• Портрет В. А. Жуковського роботи художника К. П. Брюллова, за який було викуплено Т. Г. Шевченка

Моя ти любо! Усміхнись, І вольную святую душу, І руку вольную, мій друже, Подай мені! Ликеря Полусмак – кріпачка, служила наймичкою у панів у Петербурзі, до неї сватався Т. Г. Шевченко

• Вона закохалася в поета відразу після його прибуття в Яготин. Репнина пізніше напише: "Його не можна було не любити". • Але Тарас був захоплений довкола друзів, власними віршами і малюванням картин. Йому хтось подобався, але ні з ким в Яготині романів він не заводив. • Бурхлива натура Тараса чомусь уникнула закоханості до цього ангела. "Прощай, сестро ". і поцілунок в чоло були їх останньою розмовою. • Доля понесла поета знову в північну столицю, а потім в піски Казахстану. • Він пам'ятав про неї і глибоко жалкував за нерозумінням його прагнень іншими жінками, які ніколи не бачили в нім поета, а просто намагалися вирішити за його рахунок якісь дрібні свої життєві проблеми.

“Художника Шевченка за складання бунтівничих і надзвичайно зухвалих віршів, як обдарованого міцною будовою тіла, опреділити рядовим в Оренбузький Окремий корпус, доручивши начальству найсуворіше наглядати, щоб від нього ніяким способом не могли виходити бунтівничі і пасквільні твори…” З вироку царського суду

“Та вже ж нехай хоч розіпнуть, А я без віршів не улежу, Уже два года промережав, І третій в добрий час почну…” Т. Г. Шевченко

Пройшло багато років, проте жодна риса його обличчя не змінилась….

“Я по плоті і духу - син і рідний брат нашого народу” Т. Г. Шевченко

І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом

І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі. Т. Г. Шевченко

• 1861 р. - Турбується про придбання землі біля Дніпра для побудови хати. Стан здоров'я поета гіршає. Хвороба прогресує. 10 березня - о 6 год. ЗО хвилин ранку Тарас Шевченко помер. 12 березня - Поета поховали на Смоленському кладовищі. Пам'ятаючи заповіт Шевченка, його друзі домоглись дозволу перевезти його тіло на Україну і поховали в Каневі на Чернечій горі.

Спинаючись, поволі йшла… Йща на гору, на Чернечу. Постать ізгорблену, чернечу, Ховала вранішня імла. Там, у землі, у домовині, Лежить Кобзар, Лежить Тарас…