Тарас Григорович Шевченко 1814 — 1861 Поема СОН

Тарас Григорович Шевченко (1814 - 1861) Поема «СОН»

Поема «Сон» ( «У всякого своя доля» ) написана Шевченком у 1844 роцi в Петербурзi. Поет привiз з Украiни живi враження дикої сваволi помiщикiв, злиденного життя i нестерпних страждань крiпакiв. Свiй гнiв вилив вiн у поемi, яка є гострою сатирою на царську Росiю часiв Миколи I, на всю систему крiпосницького ладу.

Пролiтаючи над селами Украiни, автор змальовує жахливу картину пiд’яремного життя крiпакiв на фонi прекрасноi природи: А онде пiд тином опухла дитина, голоднее мре, а мати пшеницю на панщинi жне. Це гнiвне викриття крiпосництва, що зумовило нелюдськi умови життя народу.

Лiричний герой не побачив «раю» на Украiнi, не знайшов його i на небi й полетiв далi аж у Сибiр. Вiн вражений безмежнiстю снiгового простору i людського горя. Скрiзь «сльози i лати» . Краiна вся залита кров’ю. Стогнуть народи

I серед цього холоду, ридань, снiгiв, гнiту Ї зiгрiта безмежною авторською любов’ю постать революцiонера. У описi Сибiру Шевченко показує саме образ декабриста. Вiн цiнить його саме як борця за волю, борця проти царизму.

Розповiдаючи про окремi картини Петербурга, Шевченко основну увагу зосереджує на образi Миколи I. Тут зосереджувалася вся бюрократична машина царського самодержавства, що гнобила народи. Поет змальовує типовi образи панiв гладких, «мов кабани годованi» , набундючених, тупих. Крiм того, пани розвiнчуються i в етико-соцiальному аспектi: це блюдолизи (пiдлабузники), кар’єристи, позбавленi будь-яких ознак людськоi гiдностi, чесностi, порядностi. Серед царських прихвостнiв лiричний герой побачив i «землячка» з «цинованими Aудзиками» , чиновника нижчого рангу. «Мерзенний каламар» добре навчався у столицi брати хабарi й зневажати рiдне. Образ цього «просвещенного» малороса, хохла став синонiмом людини-перевертня, що по-лакейськи плазує перед панами.

У кiнцi поеми згадується «братiя» , яка служить у сенатi. Цих чиновникiв Шевченко характеризує як п’явок народу. З них вiн видiляє землякiв, якi живуть лише iнтересами своєi чиновницькоi кар’єри i є ворогами трудового народу, його культури та рiдноi мови.

Весь змiст поеми закликав у свiй час до революцiйноi боротьби проти крiпосницькоi системи i царизму. Але поема не втратила свого революцiйного значення i тепер, бо вона спрямована проти гнобительськоi системи взагалi, а також проти загарбницькоi полiтики будь-яких можновладцiв.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!!!!!