Тарас Григорович Шевченко 1814 1861 ПОДРАЖАНІЄ 11

Тарас Григорович Шевченко (1814– 1861)

ПОДРАЖАНІЄ 11 ПСАЛМУ n n Автограф, з якого вірш переписаний до «Більшої книжки» , не відомий. Переписавши текст до «Більшої книжки» , Шевченко згодом вніс виправлення у рядок 8: «З гостей на цвинтар понесуть? » (замість «повезуть» ). Ще до виправлення цього рядка рукописний список з автографа зробив П. О. Куліш (ІЛ, ф. 1, № 87, арк. 21 — 21 звор. ), після виправлення — І. М. Лазаревський, з неправильним прочитанням окремих слів і /707/ зміною в рядку 30: «Розлий же їх, твої святії» замість «Розкинь же їх, твої святії» (ІЛ, ф. 1, № 56). Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861. — № 10. — С. 1) за «Більшою книжкою» , під редакційною назвою «Прочитавши 11 псалом» та з різночитаннями в рядках 8: «З гостей на цвинтар повезуть» та 21: «Малих отих рабов похилих» . За першодруком зроблено списки: невідомою рукою в рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с 407 — 408) та в рукописній збірці «Кобзар» 1865, переписаній Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, с. 96 — 97). До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб. , 1867. — С. 625 — 626, де подано за першодруком. Вірш є вільним переспівом 11 -го псалма із церковнослов’янського тексту. Шевченко використовує лише окремі слова й фразеологізми, вмонтовуючи їх у поетичну тканину власного твору, в якому, на відміну від біблійного оригіналу, акцентується мотив громадянського покликання поета — захисника народних інтересів, а також передрікається неминуча перемога над визискувачами.

Журнал «Отечественные записки»

Йосип Абрам словенський поет, літературознавець і перекладач. Літературні псевдоніми: Байда Козак, Трентар, Мостар

Акакій Ростомович Церетелі грузинський поет, письменник, ідейний лідер національновизвольного руху Грузії, мислитель-просвітитель і національна громадська фігура

Альфрeд Антoн Є нсен— шведський історик, слов'янознавець, перекладач, симпатик українського національного відродження, дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові і Українського Наукового Товариства в Києві

Свєнціцький Павлин псевдонім — Данило Лозовський, Сєльський, Павло Свій, Павлин Стахурський, Sorjan — український і польський письменник, громадсько-освітній діяч, актор, видавець, редактор, мовознавець, педагог

Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила. . . А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти, А на вітах гойдаються Нехрещені діти.

Віктор Умляуф фон Франквель - перекладач

n Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами? . . Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину? . . Бо вас лихо на світ на сміх породило, Поливали сльози. . . чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі? . Не питали б люде, що в мене болить, Не питали б, за що проклинаю долю, Чого нуджу світом? «Нічого робить» , — Не сказали б на сміх. . . Думи мої, думи n

n Квіти мої, діти! Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав? Чи заплаче серце одно на всім світі, Як я з вами плакав? . . Може, і вгадав. . . Може, найдеться дівоче Серце, карі очі, Що заплачуть на сі думи, — Я більше не хочу. Одну сльозу з очей карих — І пан над панами! Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Думи мої, думи

n n Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас, — Де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я — тут загину. Там найдете щире серце І слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу. . . Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину. [1839, С. -Петербург] Думи мої, думи

Францоз (Franzos) Карл. Еміль — австрійський письменник і літературознавець, родом із Чорткова (Галичина)

Юлія Віргінія німецька поетеса і перекладачка, написала вступну статтю до видання повісті Шевченка «Художник»

І золотої, й дорогої…

Еміль Дюран французький художник, представник академічної школи

Совінський Леонард польський письменник родом з Східного Поділля

Якубєць Мар'ян польський літературознавець

“Ой маю я оченята”

Ада м Міцке вич один із найвидатніших польських поетів, засновник польського романтизму, діяч національновизвольного руху. Засновник польської романтичної драми і вдома, і в Західній Європі порівнюється з Байроном та Ґете

“Тополя”

“ТОПОЛЯ”

Вересаєв Іван Вікентійович російський письменник Вікентійович Вересаєв (Смідович), російський письменник. 1911 р. у Москві за редакцією Вересаєва вийшла збірка перекладів "Пісні Тараса Шевченка". 1939 р. приїздив на відкриття пам’ятника Т. Шевченку в Києві, написав статті "Любити Україну – любити Шевченка" та "Оригінали й переклади" (про переклади творів Т. Шевченка російською мовою).

“На панщині пшеницю жала”

Анто н Па влович Че хов російський драматург і прозаїк

Мико ла Васи льович Ге рбель російський поет, перекладач, редактор та видавець

ІВАН ПІДКОВА Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли пановати. Пановали, добували І славу, і волю; Минулося — осталися Могили на полі. Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите. Високії ті могили Чорніють, як гори, Та про волю нишком в полі З вітрами говорять. Свідок слави дідівщини З вітром розмовляє, А внук косу несе в росу, За ними співає. Було колись — в Україні Лихо танцьовало, Журба в шинку мед-горілку Поставцем кружала. Було колись добре жити На тій Україні. . . А згадаймо! Може, серце Хоч трохи спочине. Було колись…

По лін Бе нтлі англійська журналістка. Авторка розвідки «Тарас Шевченко — український поет свободи» в журналі «The UNESCO Courier»

Вільям Морфіл (Morfill), (1834 — 1909), англійський славіст, професор Оксфордського університету

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сем'я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих.

Етель Ліліан Войнич англійська письменниця У 1895 р. Войнич приїздила у Львів. Опанувавши українську мову, на поч. 90 х pp. почала перекладати українські народні пісні ( «Ой горе тій чайці» та ін. ), твори Т. Шевченка. У 1911 р. у Лондоні в її перекладі вийшла збірка поезій Кобзаря «Шість ліричних віршів» з написаними Войнич передмовою та нарисом життя і творчості Т. Шевченка.

Ві ра Річ англійська письменниця й перекладачка української і білоруської літератури англійською мовою; секретар Англо-Українського Товариства в Лондоні

Гончаренко Агапій Онуфрійович відомий український священик, правозахисник та громадський діяч, один із перших українських політичних емігрантів

Ліндон Б. Джонсон 36 -й президент США, представник демократичної партії США, ініціатор створення «Великого суспільства» , в якому не буде бідності

Джон Фі тцджеральд Ке ннеді 35 -й президент Сполучених Штатів Америки від демократичної партії, громадський та політичний діяч

І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… В УКРАЇНІ І НЕ В УКРАЇНІ МОЄ ДРУЖНЄ ПОСЛАНІЄ І смеркає, і світає, День Божий минає, І знову люд потомлений, І все спочиває. Тільки я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає — Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують. І господа зневажають, — Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають. . . А що вродить? Побачите, Які будуть жнива! Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну! Полюбіте щирим серцем Велику руїну!

Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю Не Шукайте, не питайте ТОГО, ЩО немає І на небі, а не тільки На чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волі! волі! Братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли Великих слов велику силу, Та й більш нічого. Кричите, Що бог создав вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!. . І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв, І сонця-правди дозрівать В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!. . Якби взять І всю мізерію з собою, Дідами крадене добро, Тоді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро! Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата, — Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати. Благословить дітей своїх Твердими руками І діточок поцілує Вольними устами. І забудеться срамотна Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечірній Тихо засіяє. . . Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!

Дуайт Девід «Айк» Ейзенхауер - державний діяч, 34 -й Президент США, американський військовий і державний діяч, кавалер багатьох нагород, зокрема радянського ордена «Перемога» (1945)

Ой три шляхи широкії

Все йде, все минає — і краю немає, Куди ж воно ділось? Відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе. . . умирає. . . Одно зацвіло, А друге зав’яло, навіки зав’яло. . . І листя пожовкле вітри рознесли. А сонечко встане, як перше вставало, І зорі червоні, як перше плили, Попливуть і потім, і ти, білолиций, По синьому небу вийдеш погулять, Вийдеш подивиться в жолобок, криницю І в море безкрає і будеш сіять, Як над Вавилоном, над його садами, І над тим, що буде з нашими синами; Ти вічний без краю!. . Люблю розмовлять, Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою, Співать тобі думу, що ти ж нашептав. Порай мені ще раз, де дітись з журбою? Я не одинокий, я не сирота — “Гайдамаки”

Єсть у мене діти, та де їх подіти? Заховать з собою? Гріх, душа жива! А може, їй легше буде на тім світі, Як хто прочитає ті сльози-слова, Що так вона щиро колись виливала, Що так вона нишком над ними ридала. Ні, не заховаю, бо душа жива. Як небо блакитне — нема йому краю, Так душі почину і краю немає. А де вона буде? Химерні слова! Згадай же хто-небудь її на сім світі — Безславному тяжко сей світ покидать “Гайдамаки”

“Гайдамаки”

Хасіб-аль-Кайалі Перекладач «Заповіту» на арабську мову, шанувальник творчості Шевченка

Гарегін Севунц вірменський письменник

Нази м Хікме т Ран турецький поет, прозаїк, драматург і громадський діяч. Засновник сучасної турецької поезії