Т. Г. Шевченко Юнацькі роки
1826 Тарас Шевченко йде в Кирилівську школу в найми до вчителя-дяка Петра Богорського «. . . ходил я постоянно в серенькой дирявой свитке и в вечно грязной бессменной рубашке, а о шапке и сапогах помину не было, ни летом, ни зимою. Однажды дал мне какой-то мужик за прочтение псалтыря на пришвы ременю, да и то от меня учитель отобрал, как свою собственность»
1827 -1828 Тікає від жорстокого дяка Богорського в м. Лисянку з наміром піти в науку до місцевого маляра. «Терпеливо бродяга-школяр носил из Тикича три дня ведрами воду и растирал медянку на железном листе и на четвертый день бежал» Тарас переходить до іншого дяка-маляра в с. Тарасівку.
Після невдалих спроб влаштуватися в науку до малярів Тарас повертається в Кирилівку. Пасе громадську череду. Наймитує в попа.
Знайомство юного Тараса з сусідською дівчинкою Оксаною Коваленко не пройшло безслідно.
Перше ясне й чисте почуття дитячого кохання мало, безперечно, вплив на дальший духовний розвиток юнака. «І ти не згадаєш того сироту, Що в сірій свитині, бувало, щасливий, Як побачить диво — твою красоту. Кого ти без мови, без слова навчила Очима, душею, серцем розмовлять. »
1829 Разом з поміщиком побував у Корсуні, Києві, а пізніше потрапляє у Литву у м. Вільно. У Вільні вивчає польську мову, читає твори польських письменників, малює. Заставши Тараса за малюванням поміщик жорстоко покарав його.
1830 І все ж ранні малюнки митця свідчать, що він уже здобув певну науку. Це, зокрема, одна з перших його робіт — малюнок італійським олівцем «Погруддя жінки»
1830 У Вільні Тарас Григорович Шевченко був свідком польського визвольного руху проти російського самодержавства.