Світова економічна криза в Німеччині Франція та Іспанія

Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.

ПЛАН. • ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В НІМЕЧЧИНІ. • Франція в період кризи. • Іспанія в період кризи.

ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В НІМЕЧЧИНІ • Економічна криза у Німеччині тривала до початку 1934 р. • Внаслідок кризи у Німеччині до влади прийшов один із найжорстокіших в історії людства політичних режимів нацистський на чолі із А. Гітлером.

План Юнга • Стурбовані катастрофічним становищем Німеччини, уряди США, Англії, Франції та деяких інших країн вирішили надати їй допомогу. • Було розроблено новий репараційний план, названий у честь творця іменем О. Юнга, американського банкіра. Затвердили його на Гаазькій конференції у січні 1930 р. • План Юнга передбачав зменшення розмірів щорічних репарацій та платежів (на 20%), ліквідацію всіх форм і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини. • У 1930 р. , достроково, було припинено окупацію Рейнської області. • Проте вже у 1931 р. Німеччина, у зв'язку з поглибленням кризи, відмовилася взагалі від сплати репараційних платежів. У тому ж році план Юнга припинив своє існування, що й підтвердила Лозаннська конференція у 1932 р.

• Уряд Гітлера у перші роки свого правління пішов на нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господарського життя. • На кошти держави було розгорнуто будівництво автострад, що дозволило відразу різко скоротити чисельність безробітних та пожвавило будівельну індустрію.

• Із середини 30 -х р. основна увага була зосереджена на прискореному розвитку військової промисловості. • За 1933 -1938 роки військові витрати зросли з 620 млн. до 15, 5 млрд. марок. • З метою стимулювання економічного росту вводилися податкові пільги. • При одночасному зростанні витрат та зниженні податків виник дефіцит бюджету, який покривався випуском паперових грошей. • Щоб не допустити інфляції та зростання цін, уряд ввів контроль над цінами та зарплатою. • Почався поступовий перехід до карткової системи розподілу.

• Особливістю економіки нацистської Німеччини було те, що всі підприємства були об'єднані в галузеві картелі і підпорядковані Імперському міністерству господарства. • У 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промисловості Німеччини, а уповноваженим з його реалізації призначено Германа Геринга. • Створене ним відомство взяло під контроль всю економіку країни Заводи державного концерну "Герман Геринг" виплавляли більше 7 млн. т сталі, на них працювало 600 тис. чол.

• Нацисти встановили жорсткий контроль над ринком робочої сили та трудовими відносинами. • Національні інтереси ставились вище інтересів окремих громадян. • Було ліквідовано профспілки. • Вводилася загальна трудова повинність.

• Однак свобода підприємництва була суттєво обмежена. • Найкращі умови для розвитку отримали виробники металу, палива, хімічних речовин, але не готової продукції, не товарів широкого вжитку. • Це призвело до занепаду експортних галузей, а зовнішня торгівля жорстко контролювалася. Зменшувалася залежність країни від імпорту.

• Доцільно відзначити, що такий комплекс заходів прискорив вихід Німеччини із кризи. • Вже у 1935 р. було досягнуто до кризового рівня виробництва, а до 1939 р. значно його перевищено. • Скоротилося безробіття. • Однак в цілому економіка Німеччини потрапила у зачароване коло: пріоритетний розвиток військових галузей гальмував інші, в т. ч. й ті, що працювали на експорт, що, у свою чергу, підривало позиції військових галузей. • Економічна експансія замінювалася військовою.

Франція в період кризи. • Економічна криза у Франції почалася пізніше, ніж в інших країнах, — 1930 р. • Проте вона швидко розвивалась і виявилася глибокою. • Так, 1932 р. обсяг промислового виробництва був меншим‚ ніж 1913 р. • Найсильніше постраждали легка промисловість і сільське господарство. • Зросли інфляція і державний дефіцит. • Збільшилося безробіття. • Фаза депресії тривала до 1937 р. , після якої почалося не піднесення, а нова криза, яку не подолали до початку Другої світової війни. • За період з 1931 р. по 1932 р. змінилося сім урядів. • У 1931 р. було вбито президента П. Думера.

Черга безробітних за безкоштовним обідом

• У травні 1932 р. відбулися парламентські вибори, на яких перемогу одержали центристські та ліві партії (радикали й соціалісти). • Уряд знову сформував Ерріо, який протримався при владі до кінця року, але суттєвих реформ так і не провів. • Уряд Ерріо відмовився від репарацій з Німеччини і визнав її право на озброєння.

• Загострення економічних проблем, нездатність традиційних політичних партій вивести країну з кризи призвели до зростання популярності фашистських організацій, які виникли у Франції в 20 -х рр. • Найбільша фашистська ліга "Вогняні хрести", яка об’єднувала колишніх фронтовиків, очолював полковник де Ля Рок. • Ліга звинувачувала уряди у зраді національних інтересів Франції, у м’якому ставленні до Німеччини.

• Ліга об’єднувала майже 350 тис. осіб. • Вона влаштовувала факельні походи, мітинги, вимагаючи "сильної влади". • Інша організація "Аксьйон франсез" ("Французька дія") мала шовіністичний і монархічний характер та об’єднувала 60 тис. осіб. • Шовіні зм— пропагування національної переваги на чужих етнічних територіях іншим народам (націям). • Її воєнізований підрозділ "королівські молодчики" влаштовував погроми установ лівих партій.

Бійка між поліцією і фашистами (6 лютого 1934 р. )

• 6 лютого 1934 р. загони фашистів пішли на штурм парламенту. Дорогою вони громили магазини, нищили машини і т. ін. • Поліція відкрила вогонь. • Загинуло 17 осіб, 2 тис. було поранено. • Уряд Даладьє негайно подав у відставку.

• Спроба фашистського заколоту дала поштовх до зближення соціалістів і комуністів у боротьбі проти фашизму. • Почалися масові антифашистські демонстрації. • 12 лютого 1934 р. на заклик соціалістів відбувся політичний страйк із вимогами заборонити фашистські ліги.

Антифашистська демонстрація

• 14 липня 1935 р. було проведено спільну антифашистську демонстрацію. • Її очолили Леон Блюм (соціаліст), Моріс Торез (комуніст), • Едуард Даладьє (радикал). Леон Блюм Моріс Торез Едуард Даладьє

• У 1936 р. ці партії розробили спільну програму, одержали право сформувати уряд. • Очолив його соціаліст Леон Блюм. • Комуністи вирішили не входити в уряд, але обіцяли йому підтримку в парламенті. Леон Блюм • Незадовго перед тим у Франції почалися масові виступи робітників з вимогами підвищити заробітну плату, ввести оплачувану відпустку, визнати профспілки. • Нерідко робітники захоплювали підприємства.

Страйк робітників

• У резиденції прем’єр-міністра відбулися переговори між Загальною конфедерацією праці (ЗКП) і Загальною конфедерацією підприємців. • Підсумком переговорів стало підписання угоди, за якою страйки припинялися, підвищувалася заробітна плата, підприємці укладали колективний договір із профспілками і зобов’язувалися не застосовувати санкцій проти страйкуючих.

Л. Блюм пообіцяв внести на розгляд парламенту законопроект про введення 40 -годинного робочого тижня та оплачуваних відпусток.

• Улітку 1936 р. парламент Франції прийняв 133 закони, які в основному реалізували програму Народного фронту. • Так, було заборонено фашистські ліги, прийнято закони: • про 40 -годинний робочий тиждень, • про двотижневу оплачувану відпустку, • підвищувалися пенсії, • надавалася допомога з безробіття. • Для покращання становища селян уряд почав закуповувати сільгосппродукцію за підвищеними цінами. • Встановлювався контроль держави над Французьким банком і залізницями.

Відпустки, що оплачуються, дали можливість простим громадянам можливість насолоджуватися відпочинком

• Після виконання програми Народного фронту постало питання про подальші напрямки розвитку Франції. • Л. Блюм прагнув закріпити попередні досягнення, і в лютому 1937 р. оголосив про "перерву" в реформах.

• Щоб активізувати його і стимулювати експорт, уряд удався до девальвації франка. • Це робило французькі товари дешевшими на зовнішньому ринку, а відтак і більш конкурентоспроможними. • Комуністи виступили проти девальвації франка, стверджуючи, що це призведе до зростання цін усередині країни. • Економічне становище Франції тим часом почало погіршуватися. • Французькі підприємці, занепокоєні можливістю введення високих податків, переказували свої капітали за кордон, що відразу позначалося на темпах зростання економічного розвитку. • Відбулося зростання цін, інфляція.

• Економічні негаразди викликали в населення розчарування діями Народного фронту. • У червні 1937 р. Л. Блюм подав у відставку. • У квітні 1938 р. посаду прем’єра Едуард Даладьє обійняв лідер радикалів Даладьє. • У зовнішній політиці Едуард Даладьє повністю слідував Англії.

Мю нхенська уго да 1938 ро ку • підписана в Мюнхені 30 вересня 1938 р. прем'єрміністром Великобританії Невілом Чемберленом, прем'єр-міністром Франції Едуаром Даладьє, рейхсканцлером Німеччини Адольфом Гітлером та прем'єр-міністром Італії Беніто Муссоліні. Основний зміст угоди: • а) Судетська область відділяється від Чехословаччини й передається Німеччині з 1 по 10 жовтня; • б) все майно, в тому числі зброя, укріплення, особисті речі, худоба, меблі громадян, має залишатися на місці; • в) Чехословаччина повинна задовольнити територіальні претензії Польщі та Угорщини.

Внутрішня політика Даладьє : • робочий тиждень було збільшено до 48 годин, • зросли податки з усіх верств суспільства, • розпочався наступ на профспілки.

• Головним досягненням зовнішньої політики вважалися Локарнські угоди 1924 р. , які гарантували безпеку Франції. • З ініціативи Франції у 1928 р. в Парижі був підписаний міжнародний договір про заборону війни, відомий під назвою “пакт Бріана Келлога”.

Пакт Бріана — Келлогга • відомий також як Паризький пакт — міжнародний договір про відмову від війни, підписаний 27 серпня 1928 р. • Договір отримав назву за іменами ініціаторів — міністра закордонних справ Франції Арістида Бріана і держсекретаря США Френка Келлогга. • Угоду було підписано поза рамками Ліги Націй. Її ратифікували в багатьох країнах, зокрема в США, Франції, Сполученому Королівстві, Німеччині, Італії, Японії, Радянському Союзі.

Іспанія в період кризи. • Під час Першої світової війни Іспанія залишалася нейтральною. • Війна сприяла зростанню попиту на іспанські товари і, відповідно, економічному піднесенню. • Але воно не було тривалим. • Закінчення війни викликало економічну кризу.

• Активізувалися ліві політичні сили: У 1920 р. було створено ІКП — Іспанську комуністичну партію. • 13 вересня 1923 р. генерал Мігель Прімо де Рівера створив державний переворот.

• Прімо де Рівера: • утворив військову директорію (хунту), яка заступила уряд, • розпустив кортеси (парламент), • ввів надзвичайний стан, • призупинив дію конституції. • Владу на місцях було передано військовим губернаторам. • Диктатура оголосила своєю метою "оновлення" Іспанії. Але оновлення вилилось у фашизацію суспільства за зразком Італії. Проводилась насильна іспанізація каталонців і басків. У зовнішній політиці було взято курс на створення "Великої Іспанії".

• Диктатура оголосила своєю метою "оновлення" Іспанії. • Але оновлення вилилось у фашизацію суспільства за зразком Італії. • У зовнішній політиці було взято курс на створення "Великої Іспанії".

М. Прімо де Рівера виступає на мітингу

• У 1925 р. Прімо де Рівера замінив військове правління цивільним, але сутність режиму від цього не змінилася. • Позитивним здобутком режиму стало забезпечення відносного соціального миру і стабільного становища робітників. • Це було досягнуто завдяки співробітництву з профспілками. • Але початок економічної кризи 1929 -1933 рр. підірвав опору диктатури. • Від неї відвернулася навіть армія, і 28 січня 1930 р. Прімо де Рівера подав у відставку.

• У країні розгорнувся масовий рух за встановлення республіки. • 12 грудня 1930 р. сталася невдала спроба повалити монархію. Повсталих та організаторів було заарештовано. • 12 квітня 1931 р. в Іспанії відбулися вибори, на яких перемогли прихильники республіки. • 14 квітня король Альфонс XІІІ утік із країни, і того ж дня Іспанію було проголошено республікою. Король Альфонс ХІІІ

Проголошення республіки в Іспанії

• Президентом обрали А. Самору. • Було прийнято нову, демократичну конституцію. • Церкву відокремили від держави. Ліквідовувалися чернечі релігійні ордени. Каталонія отримала автономію. • Оголошено проведення аграрної реформи (викуп державою у поміщиків землі і розподіл її серед селян). • Баскам було відмовлено в наданні автономії. • Проти противників уряду застосовувалася військова сила.

Хосе-Антоніо Прімо де Рівера • Наприкінці 1933 р. син колишнього диктатора Хосе. Антоніо Прімо де Рівера утворив партію Іспанська фаланга (іспанські фашисти). Вона виступила за ліквідацію республіки, встановлення унітарної держави з сильною владою, за розширення прав католицької церкви.

Спираючись на армію, праві сили почали готувати заколот. На чолі змовників стояли Хосе. Антоніо Прімо де Рівера, генерал Санхурно, який безпосередньо готував заколот, і генерал Франко. Заколот почався 17 липня 1936 р. в Іспанському Марокко.

• Заколот поширився на інші райони Іспанії. • На бік заколотників перейшло 80% складу іспанської армії (з 20 тис. офіцерів на боці республіки залишилось лише 500), але авіація і флот залишилися вірними республіці. • У країні почалася громадянська війна. • У заколотників відразу виникли проблеми: ХА. Прімо де Ріверу було заарештовано і страчено, Санхурно загинув в авіаційній катастрофі, Франко з марокканськими військами був блокований республіканським флотом у Марокко. • Заколотові загрожувала поразка, але на допомогу франкістам прийшли Італія та Німеччина, які на літаках перекинули марокканську армію в Іспанію та надали заколотникам зброю.

Генерали Франко і Мола – керівники заколоту • Франко, який у вересні 1936 р. очолив заколотників, проголосив мету заколоту: створити «тоталітарну державу, соціальний мир і загальне процвітання» .

• Початок заколоту відразу поставив перед республіканським урядом завдання організувати опір франкістам. На звернення до урядів Англії, Франції та США з проханням продати зброю республіканці отримали відмову. • Уряди цих держав посилалися на міжнародне право, яке забороняло втручання у внутрішні справи інших держав. • Уряди західних країн враховували і свій досвід у Росії, де їхні збройна інтервенція та підтримка антибільшовицьких сил мали зворотний результат.

• Між 27 країнами було підписано угоду про невтручання в іспанські справи. • Але Італія та Німеччина не збиралися цього виконувати і активно постачали зброю франкістам. • У жовтні 1936 р. СРСР заявив, що не буде дотримуватись угоди, надішле військових радників республіканцям, постачатиме їм зброю.

Постачання військової техніки до Іспанії (1936 -1939 рр. ) • СРСР Німеччина Італія • Літаки 648 593 656 • Танки/бронемашини 347/120 250 950 • Гармати 1186 700 1930 • Кулемети 20486 31000 3436 • Рушниці 497813 157306 240747 • Міномети 340 6174 1426 • Патрони (млн. шт. ) 826 250 324 • Снаряди (млн. шт) 3, 4 1, 1 7, 7

• У вересні 1936 р. було сформовано новий республіканський уряд на чолі з Ларго Кабальєро, який провів низку реформ. • На контрольованій ним території було ліквідоване поміщицьке землеволодіння, землю передано селянам, націоналізовано велику промисловість. • Інші підприємства були передані в управління профспілкам. • Каталонці та баски отримали автономію. • Але політичний режим поступово еволюціонував у бік відходу від демократії, захист якої був головною метою війни. • Головною причиною стало зростання впливу комуністів, які спиралися на підтримку СРСР.

• У 1936 -1937 рр. основні бойові дії точилися навколо Мадрида. • Після невдалої спроби франкістів захопити Мадрид, Німеччина та Італія відкрито почали інтервенцію своїх військ в Іспанію. • 27 лютого 1939 р. Англія і Франція розірвали дипломатичні відносини з республіканським урядом і визнали уряд Франко.

В Іспанії було встановлено диктатуру генерала Франко (березень 1939 р. — листопад 1975 р. ). Франкісти вдалися до репресій проти своїх противників (200 тис. Осібвбито, 270 тис. були ув`язнені, 300 тис. змушені були залишити Іспанію).

Жертви війни