Сухі плоди мають сухий оплодень Їх поділяють на

Сухі плоди мають сухий оплодень. Їх поділяють на нерозкривні і розкривні. Нерозкривні плоди характеризуються тим, що в них розвивається лише один насінний зачаток. При дозріванні плід не розкривається. Сім'янка — плід із шкіристим оплоднем, розвинулася з паракарпного гінецею, що має нижню зав'язь. Насіння не зростається із стінками плоду. Маточка, що утворює плід сім'янку, складаєтьєя з двох плодолистків. У деяких рослин сім'янки мають волосконодібні вирости чашечки у вигляді парашутика або летючки (кульбаба, скереда), за допомогою яких вони переносяться вітром і тому швидко поширюються. Зонтичні мають плід двосім'янку, яка утворюється внаслідок роз'єднання плодолистків при дозріванні. Сім'янки бувають і складними (збірними), як у перстачу або гостриці. Зернівка теж паракарпний плід, як і сім'янка. Одночасно зернівка відрізняється від сім'янки тим, що оплодень у неї зростається з насінними оболонками і становить з ними єдине ціле, тому зернівку називають не лише плодом, а й насіниною. Формується вона з гінецею, який має два плодолистки. Плід — зернівка, характерний для злакових рослин. Горіх — однонасінний плід з дерев'янистим оплоднем, насінина не зростається із стінками плоду і лежить вільно. За своєю генетичною класифікацією такий плід утворився з синкарпного гінецею внаслідок редукції гнізд і насінних зачатків до одного. Плід розвивається з двогніздої зав'язі, яка формується за рахунок двох плодолистків. У кожному гнізді закладається по одному насінному зачатку, але повного розвитку досягає лише один з них. Під час розвитку спочатку в плоді розвивається губчаста тканина, яка заповнює всю його порожнину. Пізніше вона дегенерує, а її місце займає насінина. При розрізі молодого горіха всередині видно колонку, зверху якої розташована насінина у початковій фазі розвитку. Колонка утворюється за рахунок країв плодолистків. До плодів горіхів належать жолуді, горіхи ліщини, бука, берези, вільхи, конопель, а також гречкових.

Жолудь хоч і належить до плодів горіхів, але має своєрідну будову. Формується він з 3 -гніздової зав'язі з 6 насінними зачатками (у кожному гнізді їх по 2). У процесі розвитку зав'язь стає однокамерною з одним розвиненим насінним зачатком. Таким чином, жолудь — це однонасінний плід, плодова оболонка якого шкіряста, а не дерев'яниста. В основі жолудь має плюску. Спочатку вона вкриває майже весь плід, а потім відстає в рості і при дозріванні відокремлюється від плоду і жолудь з неї випадає. Горішок утворився з апокарпного гінецею, який має лише один насінний зачаток, решта — редукувалася в процесі філогенезу. У зв'язку з тим що горішок розвинувся з одного плодолистка, він має іншу природу, ніж горіх. Крім того, плодова оболонка у горішка шкіряста, а не дерев'яниста, як у горіха. Горішки розвиваються у жовтецевих, багатогорішки — в суниці, шипшини, лотоса, гравілату. Плід суниці часто називають несправжнім. Плід шипшини за генетичним походженням подібний до плодів суниці. Він належить до апокарпних збірних горішків з верхньою зав'яззю, але морфологічно дещо відрізняється від першого типу. Якщо у суниць опукле квітколоже, то тут воно угнуте, келихоподібне. Таку форму плоду називають цинородієм, а угнуте квітколоже — гіпантієм, до краю якого прикріплюються частини квітки, крім маточок. Маточки закладаються у нижній частині квітколожа. У лотоса плід теж збірний апокарпний — багатогорішок. Горішки містяться у заглибленнях розширеного квітколожа. Аналогічна будова і походження плодів у гравілату. Цей тип плодів, як і попередні, належить до примітивних форм. Тут розвиваються відповідні пристосування для розмноження плодів — стилодії, які мають причіпки, сприяючи цим зоохорії. Крилатка — синкарпний плід із шкірястим або перетинчастим виростом — крилаткою, як у в'яза, ясеня. У клена однокрилатки зрослися з утворенням двокрилатки. Сухі розкривні плоди бувають одно- і багатонасінні, з шкірястим, дерев'янистим або перетинчастим оплоднем. Характерною особливістю цих плодів є те, що при дозріванні вони розкриваються І насіння випадає. За характером розкривання та наявністю гнізд розкривні плоди об'єднуються в такі типи : листянку, біб, коробочку, стручок і стручечок.

Листянка — плід одногніздий, розвивається з простого апокарпного гінецею, розкривається по лінії зростання країв плодолистка тобто по черевневому шву. Листянку мають рослини родини магнолієвих, жовтецевих, деякі розоцвіті. Є також складна листянка. Біб — одногніздий, одно- або багатонасінний плід. Сформувався він з одного плодолистка, тому є апокарпним. На відміну від листянки розкривається двома стулками по черевному і спинному швах. Насіння прикріплюється на черевному шві. Плід розкривається з верхівки до основи. Однонасінні боби часто не розкриваються (еспарцет). У деяких рослин біб інколи розкривається раптово і насіння з силою розкидається в усіх напрямках. Таке явище можна спостерігати у багаторічного люпину. Це є не що інше, як пристосування до поширення насіння. Плід біб властивий рослинам з родини бобових, цезальпінієвих, мімозових. Коробочка — багатонасінний плід, утворений двома або багатьма плодолистками. Буває одногніздий або з кількома камерами, оплодень шкірястий. За походженням коробочки бувають синкарпні (у тюльпана, бавовника та ін. ), паракарпні (у родини макових). Форми коробочок і характер розкривання їх досить різноманітні і є спадково сталими для відповідних видів рослин. У блекоти, портулаку, подорожника вони розкриваються за допомогою кришечок, а в ротиків, маку, дзвоників — дірочок. Розкривання коробочок поздовжніми щілинами відбувається у дурману, молочаю, орхідних, фіалки, багатьох лілійних. Плоди коробочки мають рослини багатьох родин: гвоздичних, фіалкових, пасльонових, лілійних, макових, верескових, ранникових та ін. Стручок — видовжений двогніздий плід, утворений двома плодолистками. Всередині плоду розвивається несправжня перегородка, до якої прикріплюється насіння. Форма перегородки подібна до рами з натягнутою на неї плівкою. У стручку закладається кілька насінних зачатків, він розкривний, багатонасінний, паракарпний. Розкривається плід від основи до вершини двома стулками. Плід стручок характерний для більшості хрестоцвітих. Однією з різновидностей стручка є стручечок. За будовою і походженням він подібний до стручка і відрізняється лише формою. Довжина стручечка не перевищує 3 -кратну ширину його. Стручечки бувають у грициків, талабану, хрінниці.

Членисті плоди — сухі нерозкривні однонасінні плодики. Розвиваються з однієї зав'язі шляхом поділу її справжніми і несправжніми перегородками на членики за кількістю насінних зачатків, утворюється така сама кількість однонасінних плодиків. За походженням членисті плоди бувають апокарпні, синкарпні- і паракарпні. До апокарпних членистих плодів належать плоди солодушки, серадели та ін. У них плоди діляться на членики не поздовжніми, а поперечними перегородками і нагадують ланцюжок однонасінних плодів. Членисті синкарпні плоди розвиваються у мальвових, геранієвих, губоцвітих та шорстколистих. Вони утворюються з дво- та багатогніздої зав'язі і після дозрівання плодів розпадаються на однонасінні плодики — горішки чи сім'янки. Наприклад, у мальвових (калачиків лісових) плід розпадається на багато однонасінних горішкоподібних члеників, тобто на таку кількість, скільки мав цей синкарпний гінецей плодолистків. У герані плодолистки ділять зав'язь на 5 камер, в кожній камері по одному насінному зачатку, при дозріванні плоду він розпадається на 5 плодиків. Губоцвіті і шорстколисті спочатку мають двокамерну зав'язь, утворену двома плодолистками. У кожній камері закладається по 2 насінних зачатки. У процесі розвитку зав'язь додатково ділиться медіальною перегородкою, внаслідок чого утворюються 4 камери з однією насіниною в кожній. Дозрілий плід дає чотири окремі плодики. До синкарпних розпадних плодів належать також двосім'янки зонтичних, двокрилатки кленів та ін. Паракарпні членисті плоди має дика редька з родини хрестоцвітих (капустяних). Плоди її розпадаються на однонасінні членики. Поширення плодів і насіння — одна з важливих особливостей рослин, набутих у процесі їхнього еволюційного розвитку. За допомогою відповідних пристосувань плоди і насіння успішно переносяться на нові місця, заселяючи все більші і більші території. Розселення рослин сприяє збереженню виду і є важливою біологічною функцією. Залежно від того, за допомогою яких агентів відбувається поширення, плоди і насіння поділяють на анемохорні, зоохорні, антропохорні, гідрохорні, автохорні, геокарпні. Таке поширення називають алохорією на відміну від автохорії, тобто поширення власними силами.

Анемохорія — поширення плодів і насіння повітряними течіями. Це один з найпоширеніших способів розселення. Плоди і насіння при анемохорії мають відповідні пристосування. В одних випадках зменшується їх маса, в інших — збільшується парусність за рахунок утворення виростів, крил, летучок тощо. Парусні придатки виникають з насінних або плодових оболонок, частин квітки, інколи з листків. Зоохорія — поширення плодів і насіння з участю тварин. До цієї групи належать рослини з яскраво забарвленими ягодоподібними плодами і плодами-кістянками, а також сухі плоди, які є для них кормом. Інколи цілі суцвіття мають відповідні причіпки (лопух, дика морква, парило, нетреба, череда), якими вони чіпляються за тіло тварин ї переносяться на нові місця. У рослинному світі відповідне місце займає мірмекохорія, тобто поширення насіння мурашками. До мірмекохорних рослин належать фіалка, ряст, петрів хрест, зірочки жовті, чистотіл та ін. Мурашки можуть переносити насіння на відстань до 10 м (насіння ожини волосистої). Мурашок приваблюють м'ясисті і багаті на олію утворення, які розвиваються на насінні. Комахи захоплюють насіння і, використавши придатки, покидають його; але вже на іншому місці, де воно й проростає. Антропохорія – характерною особливістю цього типу розмноження плодів і насіння є те, що воно здійснюється за участю людини. Однак його не слід розглядати як варіант зоохорії, тобто перенесення чіпких, сухих, соковитих плодів. Людина несвідомо розселила багато видів бур'янів. Насіння і плоди переносилися з комерційними товарами, з одягом людини, з різними предметами. Таке поширення' спостерігалося не тільки всередині якоїсь країни, а й між країнами і материками. Наприклад, у Францію через торгові порти було завезено понад 500 видів чужоземних рослин. Одночасно приходить переселення деяких рослин з Європи на американський материк (вівсюг, журавець та їн. ). Однак найефективнішим засобом для розселення рослин є свідома сільськогосподарська діяльність людини. Людина свідомо переносить плоди, насіння, живці, кореневища, бульби, навіть цілі рослини, змінюючи корінний склад флори І створюючи цим самим нові ареали поширення їх.

Гідрохорія спостерігається у болотяних і водяних рослин. У них плоди і насіння поширюються водою за допомогою роздутих виростів, які заповнюються повітрям, що дає змогу довгий час триматися на воді і переміщуватись водяними течіями на великі віддалі (кокосові пальми). Роздутість плодів осоки через наявність в них повітря зменшує щільність їх, тому вони не тонуть у воді. Плоди півників болотяних мають спеціальні повітряні камери і теж пристосовані розселятися у водному середовищі. Другою особливістю гідрохорних плодів і насіння є стійкість їх до набухання, тобто вони не гігроскопічні, і тому можуть довгий час триматися у воді, не втрачаючи схожості. Автохорія (від гр. autos — сам, choreo — поширення) — самовикидання насіння і плодів. Прикладом автохорії є боби, листянки, стручки, коробочки первоцвіту, маку, блекоти, дурману, плоди фіалки, тріскучки американської. У цих рослин при дозріванні насіння плоди розтріскуються і насіння з силою викидається. Відстань розсівання насіння неоднакова. У фіалки, наприклад, воно відлітає від материнської рослини на 4, 2 м, у люпину—від З до 4 м, а у тріскучки американської — навіть до 14 м, причому розтріскування плодів у цієї рослини супроводжується сильним звуком, подібним до револьверного пострілу.