Суецький канал Характеристика Суе цький кана л

Суецький канал

Характеристика Суе цький кана л -судноплавний канал в Єгипті, який з'єднує Середземне й Червоне моря та дозволяє сполучення між Європою і Азією максимально коротким шляхом, замість обходу Африки або перевезення вантажів сушею. Канал було відкрито 17 листопада 1869 року. Він проходить між Порт-Саїдом на півночі й Суецом на півдні. Початкова довжина каналу становила 162, 5 км, а його глибина - 8 м. Станом на 2010 р. довжина Суецького каналу становила 193, 30 км, глибина - 24 м та ширина - 205 м. Це найбільший завантажений міжнародний морський судноплавний коридор у світі. Канал не має шлюзів: морська вода вільно прямує каналом у Велике Гірке озеро з Червоного моря та водночас замінює . випарувану воду Є власністю Арабської Республіки Єгипет.

Географічне положення Канал перетинає низовину ділянки піщаної пустелі та проходить маршрутом, де прокладці русла сприяли озера Манзала, Тімсах, Велике Гірке і Мале Гірке. Водна поверхня обох Гірких озер лежала нижче за рівень моря, але при будівництві з них довелося проводити виїмку грунту, тому що їх глибини опинилося недостатніми для потреб каналу. На ділянці від Порт-Саїда до Ель-Кантари завдовжки 38 км траса проходить озером Манзала, що є мілководною лагуною Середземного моря. Характер грунтів в зоні Суецького каналу дозволив легко і швидко провести земляні роботи, а завдяки рівному рельєфу місцевості тут не знадобилося будувати шлюзів. Питна вода в район Суецького перешийка постачається з Нілу прісноводним каналом Ісмаїлія, який починається трохи північніше за Каїр. З центральними районами країни зона Суецького каналу зв'язана мережею залізниць, що виходять з міст Порт-Саїд, Ісмаїлія і Порт-Тауфік. Ще одна залізниця прямує західним берегом паралельно каналу по всій його довжині.

Роль каналу у різні роки Понад 70 % перевезень становлять нафта і нафтопродукти. За експлуатацію каналу Єгипет отримав у 1966 р. 95 млн єгипетських фунтів. За тоннажем вантажів, що перевозяться, Суецький канал до 1967 р. стояв на першому місці серед усіх міжнародних каналів. На нього припадало бл. 15 % світових перевезень вантажів і понад 20 % перевезень нафти і нафтопродуктів. У 1983 р. канал був реконструйований. У наш час через Суецький канал щорічно проходить бл. 30 тис. суден.

Судна

Суецька криза Суецька криза, також Англо-франко-ізраїльська агресія проти Єгипту 1956 — напад Англії, Франції та Ізраїлю на республіку Єгипет в жовтні 1956 з метою захоплення Суецького каналу і зміцнення в країнах Арабського Сходу своїх позицій, розхитаних національно-визвольним рухом. За планом агресорів під назвою «Мушкетер» збройні сили Англії і Франції заздалегідь були зосереджені на о. Кіпр, в Ізраїлі і в районі Червоного моря. В ніч на 30 жовтня 1956 ізраїльські війська вторглися на Сінайський півострів. 30 жовтня Англія і Франція поставили Єгипту вимогу негайно відвести війська на 16 км від Суецького каналу і погодитись на окупацію Порт-Саїда, Ісмаїлії та Суеца. Єгипет відхилив ці вимоги. 31 жовтня англо-франко-ізраїльські літаки й кораблі піддали бомбардуванню єгипетські міста та ін. населені пункти, а 5 і 6 листопада англо-франц. повітряні й морські десанти захопили ряд пунктів у зоні каналу. В інтервенції взяли участь 224 тис. солдатів і офіцерів, 199 військ. кораблів, понад 1000 літаків, бл. 600 танків та ін. Єгип. народ став на боротьбу проти загарбників. Особливий героїзм виявило населення Порт-Саїда. Агресія проти Єгипту, що загрожувала перерости в нову світову війну, викликала могутній рух протесту в усьому світі. В багатьох країнах, в тому числі в СРСР і, зокрема, в Україні, відбулися численні мітинги і демонстрації під гаслом: «Геть руки від Єгипту!» . Уряди КНР, Індії, Індонезії, Пакистану та ін. країн різко засудили агресорів. Вирішальне значення мала позиція уряду СРСР, який у зверненнях до урядів Англії, Франції та Ізраїлю поставив вимогу про негайне припинення агресії і попередив про свою рішимість вжити сили для відновлення миру на Бл. Сході. У цих умовах надзвичайна сесія Ген. Асамблеї ООН 2 листопада зажадала від агресорів припинити війну і вивести війська з Єгипту, війська Англії і Франції припинили вогонь і згодом почали евакуацію. Ізраїль, хоч і саботував рішення Ген. Асамблеї, але й він до 8 березня 1957 вивів свої війська з Єгипту.