Суд присяжних .
Історія виникнення Передумовами виникнення Суду присяжних можна вважати історичну тенденцію обмеження абсолютної влади шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а також використання членів громади для участі у здійсненні правосуддя в деяких стародавніх культурах. Судовий контроль вперше було започатковано у Древній Греції, зокрема, у місті-державі Афіни, Використання терміну «жюрі» у діяльності утвореного при королі Етельред В сучасному розумінні він був остаточно сформований у XIII сторіччі, але як будь-який соціальний інститут продовжує удосконалюватися і сьогодні.
Суд присяжних — форма здійснення державної влади, зокрема судової, безпосередньо громадянами шляхом їх участі у відправленні правосуддя. Існування в Україні суду присяжних визначено ст. 127 Конституції України, відповідно до якої правосуддя здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі й присяжні. Проте, наразі, інститут присяжних засідателів в українському кримінальному судочинстві ще не введено. Усі присяжні повинні прийняти присягу. Українське законодавство та законопроекти, на сьогодні, не передбачають санкцій за порушення присяжним присяги. Кількісний склад присяжних у інших країнах залежить від категорії справи, що розглядається, або визначається за згодою сторін.
Главою 10 Закону України “Про судоустрій України” встановлено норми щодо інституту присяжних, закріплено вимоги до осіб, які можуть бути присяжними, а також положення щодо залучення присяжних до здійснення правосуддя. особа має відповідати наступним критеріям: • Громадянство. • Вік. • Володіння мовою якою судочинство ведеться. • Правосуб'єктність. • Професійна діяльність
Не можуть бути присяжними особи: • визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; • які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків присяжного; • щодо яких проводиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість; • депутати усіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, державні службовці апарату судів, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, адвокати, нотаріуси.
Звичайно, є багато аргументів проти суду присяжних, які базуються на тому, що присяжні не мають відповідної кваліфікації для винесенні рішень і не обізнані в юриспруденції, можуть легко піддаватися емоціям та суб'єктивним факторам, не завжди здатні правильно оцінити докази, які надаються сторонами тощо [7, c. 72]. Однак, лише на практиці можна буде оцінити позитивні та негативні сторони суду присяжних в кримінальних справах. У світі, суд присяжних розглядає досить невеликий відсоток справ із загального числа (у США близько 10 %)