* Створила учениця 5 -А класу Павлишин Анна
ЧЕРЕПАХИ Черепа хи (Testudines) —ряд зауропсидів (за старою класифікацією — плазунів), що існує впродовж 250 мільйонів років. Містить близько 230 видів, що групуються в 12 родин і 5 підрядів, що поширені по всій землі і живуть як у воді, так і на суші. Черепахи здавна вважаються символом повільності і мудрості. Будова тварини настільки своєрідна й так відрізняється від будови інших представників класу плазуни, що їх неможливо сплутати.
Кіт (Felis) — рід ссавців родини котових (Felidae). У деяких старіших системах класифікації до нього зараховували всіх представників малих кішок (Felinae), проте в зараз безпосередньо до роду відносяться лише кілька видів невеликих тварин, що мешкають в Євразії і Африці.
СОБАКИ Собака, або пес (Canis) — рід ссавців родини псових (Canidae), який об'єднує звірів з добре розвиненими довгими кінцівками, пристосованими до швидкого бігу (кігті невтяжні). Вони переслідують здобич, часто утворюють сім'ї і зграї. Цей рід включає власне вовків, шакалів та койотів, а також свійського пса. Єдиним аборигенним видом роду в Україні є вовк, стан популяцій якого суттєво залежить від ставлення до нього людей. Наразі степовий підвид вовка зник і на його місце вселився шакал. Шакал з'явився в межах території України близько 1998 року і до 2005 року сформував стійкі популяції в межах усіх приморських областей, але найбільш стабільні — на Одещині в заплавах Дунаю і Дністра. Відомі знахідки також в Криму, на Миколаївщині, Донеччині й Луганщині. Пес свійський — один з найчисельніших видів ссавців в Україні загалом (після людей, пацюків і сільськогосподарських ссавців разом узятих). У багатьох місцях пси формують стабільні групи здичавілих тварин (необхідно розрізняти свійських, бродячих і здичавілих псів). Нерідко пса свійського розглядають як одомашнену форму вовка (тобто як той самий вид). Відомі гібриди між здичавілими псами і вовками.
Дикобрази Дикобраз, або дикообраз — слово, яким називають різних представників крупних їжатцевидих гризунів з розвиненими голчастими утвореннями на спині, у тому числі для їжатців і голкошерстів
ЖИРАФИ Жира фа або жира ф (Giraffa camelopardalis) — ссавець клади китопарнокопитних (Cetartiodactyla) родини жирафових, єдиний вид у своєму роді. Найвища наземна тварина на планеті. Щоб відрізнити від родича — окапі ( «лісової жирафи» ), — жирафу часом називають «степовою жирафою» . Самці сягають висоти 5, 5 метра, маса — до 900 кг. Самиці, зазвичай, трохи нижчі та легші. Шия у жираф надзвичайно довга, попри те, що вони, як і більшість ссавців, мають лише 7 шийних хребців. Ця обставина збільшує навантаження на систему кровообігу, особливо щодо постачання кров'ю головного мозку. Тому серце жираф особливо сильне. Воно перекачує близько 60 літрів крові щохвилини, має масу 12 кг і створює тиск, утричі вищий, ніж у людини. Але воно не здатне перенести навантаження, пов'язане із різким підійманням чи опусканням голови. Щоб такі рухи не викликали смерть тварини, кров жираф має вдвічі більше кров'яних тілець, ніж у людини, і значно густіша. Також жирафи мають особливі запираючі клапани у великій шийній вені. Ці клапани переривають рух крові таким чином, що залишається тиск у головній артерії, яка постачає мозок. Темний язик жираф дуже довгий, із добре розвиненими м'язами: тварина може його висовувати на 45 сантиметрів і здатна хапати ним гілки дерев.
СЛОНИ Слони — великі тварини: висота тіла в плечах. Довжина до 4— 4, 5 м, маса до 5 (зрідка до 7, 5) т, самиці дрібніші за самців; зустрічаються карликові форми. Африканський слон більший за індійського. Органом дотику, нюху (добре розвинутий) і хапання служить рухливий хобот. Щічні зуби в міру стирання замінюються новими (зуби змінюються протягом життя 6 разів). Сильно розвинуті другі верхні різці (бивні) мають постійний ріст. Різниця між вухами азійського та африканського слонів. Великі вуха, якими слони махають, є також дуже важливими для регулювання температури. Вуха слона складаються з тонкого шару шкіри, яка покриває хрящову тканину, та густої мережі кровоносних судин. У жаркі дні слони постійно махають вухами, створюючи легенький вітерець. Цей вітерець охолоджує поверхню кровоносних судин і потім охолоджена кров поступає у решту тіла тварини. Гаряча кров після поступлення у вуха може бути охолоджена навіть до 6 °C перед поверненням у решту частину тіла. Різниця в розмірах вух африканського та азійського слонів можна частково пояснити географією їхнього проживання. Африканські походять і проживають біля екватора, де тепліше. Тому вони мають більші вуха. Азійські живуть трохи далі на північ, у трохи прохолоднішому кліматі, і тому мають менші вуха. Вуха також використовуються при певній демонстрації агресії та протягом шлюбного періоду у самців. Якщо слон хоче залякати хижака чи противника, він розставляє широко вуха щоб виглядати більш масивним та вражаючим. Протягом сезону спарювання самці виділяють муст (секрет), який пахне, із залози, що знаходиться поза очима. Джойс Пул, відомий дослідник слонів, висував теорію, що самці махають вухами щоб поширювати запах «слонового одеколону» на великі відстані.
КІНЕЦЬ!!!