Створення Української академії наук Складності революційного часу

Створення Української академії наук

Складності революційного часу відбились і на стані науки в Україні. Але у ці роки в її вузах і науково-дослідних центрах продовжували працювати видатні вчені. А. Кримський Д. Граве Є. Патон Л. Писаржевський О. Палладін Г. Проскура В. Бузескул В. Вернадський М. Кравчук

5 травня 1918 р. міністр народної освіти Української держави М. Василенко запропонував гетьманові Скоропадському створити Академію. 8 червня він уже розсилав повідомлення про заснування при Міністерстві Комісії «по виробленню законопроекту про утворення Української Академії Наук у Києві і при ній Національної бібліотеки, Національного музею та інших міцних наукових інститутів » . Упродовж 9 липня – 17 вересня комісія підготувала «Проект Закону про заснування Української Академії Наук у м. Києві» , заклавши в ньому основи концепції, стратегії і моделі розвитку інституції.

Видання Академії повинні були друкуватися українською мовою. Статут підкреслював загальноукраїнський характер УАН: її дійсні члени могли бути не тільки громадяни Української Держави, але й українські вчені Західної України (що тоді входила до складу Австро-Угорщини). Першими академіками були призначені (14 листопада 1918 р. ) історики Д. Багалій та О. Левицький, економісти М. Туган. Барановський та В. Косинський, сходознавці А. Кримський та М. Петров, лінгвіст С. Смаль. Стоцький, геологи В. Вернадський та П. Тутковський, біолог М. Кащенко, механік С. Тимошенко, правознавець Ф. Тарановський.

Гетьман запропонував пост президента Академії М. Грушевському, але той відмовився. Очолив найвищий науковий заклад України В. Вернадський. Секретарем було обрано - А. Кримського. Володимир Вернадський — український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Академік Петербурзької АН (з 1912), професор Московського університету. Один із засновників Української Академії наук, засновник першої наукової бібліотеки в Україні (нині названої його ім'ям).

Академія наук включала три структурних відділи: §історично-філологічний; §фізико-математичний; §соціально-економічний.

Отримавши нагоду дорівняти українську науку до науки інших європейських країн, засновники академії утворили її за кращими зразками тогочасної світової науки. Як згодом зауважить історик Дмитро Дорошенко, академія мала «широку програму» : вперше увійшли до академічної структури технічні установи, надзвичайно широко потрактовано українознавство (при відсутності традиційного для академій окремого відділу для вивчення вітчизняної культури). У розумінні членів–засновників академії, зокрема її першого президента Володимира Вернадського, українознавство — це не лише українська культура, а й демографія, географія, навіть геологія.

Та не всі плани наукових мрійників втілено у життя. Недовго тривало українське відродження початку ХХ століття. З приходом більшовиків воно змінилось терором та стало – Розстріляним Відродженням. Деякі з ідей перших українських академіків, попри їх актуальність, не реалізовано і до 90–ї річниці від заснування Української, а нині — Національної академії наук.

Проте сам факт, що українським вченим, попри всі жахи тоталітаризму, що нищив паростки української науки, попри всі складнощі пострадянського періоду вдалося вберегти найвищу установу, яка репрезентує у світі національну науку, заслуговує на повагу.

Презентацію підготувала учениця 10 -В класу Семенкевич Ольга