Стоїть новий будинок. До нього — сто стежинок. А в ньому — сто доріжок. Там тупця двісті ніжок. Там сотня голосочків, Дзвінкіших від дзвіночків. Там всілись на полиці Ведмеді і лисиці. Там крейсер у куточку Пливе по килимочку. На стінах — сто картинок З героями казок. Всі знають цей будинок. Він зветься — дитсадок.
Не у полі на траві, А у Вендичанському селі, Є «Ромашка» чарівна, Кличе в гості всіх вона. Це наша група так зоветься. Нам добре всім у ній живеться.
Ніжки, ніжки, ручки, Хочуть, хочуть погулять. Одягайтеся, швиденько, Підем сонечко вітать. Де рукавчик? Ось рукавчик! Де штанці? Та ж ось вони! Зараз ми вдягнем дитинку, А ти, сонечко, нас жди!
Каруселі – річ весела, Не побачиш тут сумних. Але наші каруселі – Не лише веселий сміх. З гірки швидко я лечу! Хоч і лячно, а мовчу. Спробуй на гойдалці сам покататись! Будуть навколо всі дивуватись!
, ття и : а н ття н я у , зан час і ння а має ікав юв ц л Не. ть ма а, ду нно к а ж ліп тар Бо , с чне мо є узи аху М р по е й Щ
ри, , два, т – Раз и два, тр любки! раз, за окуєм огори, и кр ніжкам єм ручки д и. дітвор німа від Під привіт емо сім шл В
Ну ж бо, супчику, з'їдайся! Ну ж бо, сало, додавайся! Ложечко, допоможи – Мимо рота не біжи! З'їм геть увесь супець… От малятко й молодець!
на У садочку тиха годи тина Засинає хороша ди плять Неслухняні діти не с ростать! же будуть вони під Як
З нами няньчиться охоче Бо сама погратись хоче
, іваєм єм, сп пі всі , стриба гру Ми у о бігаєм знаєм, і тн Спри , дбаєм, п тем. с им Твор мними ро ньке "Я" зу ле Та ро І своє ма о сповна. м Розвиває
и юк бки, л -ма алю ть, ти и з ю і ді ук рта ють. Наш ть р заго ира ь, ю ки нат ют и Ми авич м о го м ь. Рук и мил дов ют та, я ук одою умі і мал Р я с ід в ратис оду в нята. П и ит ять в і каче В к л юб лень Л а к м Я
