Становлення ринкової економіки в Україні та зміни в

Становлення ринкової економіки в Україні та зміни в соціальній політиці 1. Передумови трансформації правових засад реалізації соціальної політики в ринковій економіці. 2. Характеристика механізму формування фінансових ресурсів соціальної політики в соціально-ринковій економіці. 3. Організаційно-економічний механізм розподілу та використання фінансових ресурсів соціальної політики в соціально-ринковій економіці.

Соціальні гарантії є компенсаторами недоліків саморегульованої ринкової системи.

Напрями реалізації соціальних гарантій: 1) 2) 3) гарантування кожному громадянинові, зайнятому трудовою діяльністю, нормального рівня добробуту через мінімальний рівень заробітної плати, її індексацію, помірні податки і невтручання у підприємницьку діяльність; задоволення пріоритетних потреб суспільства, які держава не може довірити кожному громадянину особисто. До них належать потреби у здобутті загальної освіти, вихованні дітей та підлітків, проведенні культурно-освітньої роботи, підготовки кадрів, організації охорони здоров’я і розвитку фізичної культури членів суспільства. Держава законодавчо гарантує задоволення вказаних потреб за рахунок бюджету в мінімально достатніх розмірах, у формі безплатних послуг. Співвідношення таких послуг завжди мусить поєднуватися з розміром стягування з громадян прямих і непрямих податків. Це також є умовою соціальних гарантій; вирівнювання рівнів життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов’язана з причинами (вік, стан здоров’я, втрата роботи та ін. ), що не залежать від їх трудових зусиль.

Механізм реалізації соціальної політики залежить від типу економіки.

Структура фінансового забезпечення cоціальноїполітики (світовий досвід)

Динаміка рейтингу України за індексом людського розвитку Рік 1990 Мсце у світі за ІЛР 45/162 1995 1998 2000 54/174 102/174 78/174 Динаміка очікуваної тривалості життя при народженні, років 2001 2002 2003 2005 2010 74/162 80/173 75/175 78/177 69/178 Динаміка сукупного валового коефіцієнта охоплення населення освітою, % Динаміка рівня життя (ВВП на душу населення за ПКС), дол.

У реалізації соціальної політики України можна виділити три етапи: 1) до 1991 р. соціальна політика планової економіки; 2) 1991 -2000 рр. соціальна політика перехідної економіки; 3) з 2000 р. і до тепер – формування соціальної політики ринкової економіки.

Характерні ознаки соціальної політики планової економіки: • переважання у складі доходів населення надходжень від трудової діяльності, передусім на державних підприємствах (колгоспи за своєю суттю також були державними); • регулювання заробітної плати з метою мінімізації нерівності в розподілі доходів; • стимулювання максимально високого рівня трудової активності й зайнятості населення навіть за рахунок неефективного використання робочої сили; • підтримка колективних, а не індивідуальних форм споживання головним чином за рахунок гіперболізації натуральних його видів (надання безкоштовного житла, дотаційного відпочинку, медичного обслуговування, освіти та виховання дітей в дошкільних закладах). При цьому значна їх частина реалізувалася через державні підприємства.

Головні правові принципи соціальної політики у плановій економіці: повна зайнятість; • • дотування цін на споживчі товари та послуги (включаючи житло); • суспільні служби охорони здоров’я, послуг освіти та культури, які надавалися безкоштовно або за номінальними цінами; • охоплення допомогою з соціального страхування, пов’язаною з трудовою діяльністю майже 100% населення; • розвинена соціальна інфраструктура підприємств; • існування різноманітних видів натуральної та грошової соціальної допомоги, що надавалася державними підприємствами.

У плановій економіці добробут кожної людини й родини залежав не тільки і навіть не стільки від інтенсивності та якості трудової діяльності, обраної стратегії життєвої поведінки, як від загальної ефективності економіки і політики держави.

Правові засади реалізації соціальної політики в перехідний період: 1) здобуття політичної незалежності; . 2) прийняття Верховної Радою України низки законів в перші роки незалежності, за відсутності належного досвіду самостійної законодавчої роботи, які не були узгоджені між собою та не враховували реалії економіки. Законодавчі та нормативні акти 1991 -1993 рр. були значно щедрішими, а ніж закони радянських часів. Проте, забезпеченню їх виконання за умов поглиблення економічного спаду було досить проблематичним і породило низку проблем у реалізації соціальної політики.

Характерні ознаки соціальної політики перехідного періоду • існування зрівнялівки в пенсійному забезпеченні та низький його рівень; • стрімке підвищення вартості та погіршення якості послуг закладів освіти, охорони здоров’я, культури; • відсутність соціального захисту громадян, які працюють у приватному секторі та й за гнучким графіком (неповний робочий день, тиждень); • незабезпечення регресних виплат у зв’язку з професійним захворюванням та каліцтвом; • неефективне управління державними цільовими фондами. Усі зазначені ознаки соціальної політики у період економічного спаду впродовж 1991 -2000 рр. породили не лише наявність заборгованості із виплати соціальних допомог, а головне, не стимулювали населення до самостійного розв’язання проблем.

Результати реалізації соціальної політики перехідного періоду • падіння життєвого рівня громадян через скорочення фінансових ресурсів держави; • несумісність соціальних гарантій планової економіки не лише з фінансовими можливостями держави, а й з ринковими механізмами, які передбачають право вибору для кожної особи (щодо політики зайнятості та політики розподілу власних доходів) і відповідальності за зроблений вибір.

Соціальний захист населення у перехідний період характеризувався • дублюванням (множинністю) видів допомоги; • дублюванням джерел фінансування соціальної допомоги (за рахунок видатків бюджету та виплат по соціальному страхуванню); • скороченням соціальних витрат підприємств. До 2000 р. державним і приватним підприємствам було заборонено згідно з рішенням місцевих адміністрацій продавати або використовувати для інших цілей об’єкти, що належать до соціально – культурної сфери (лікарні, дитячі заклади, оздоровчі заклади). Хоча в індустріальних країнах Заходу підприємства пропонують своїм працівникам соціальні блага, але вони це роблять добровільно, сплачуючи за послуги третій стороні, яка надає їх працівникам. Після 2000 р. підприємства розпочали передавати у комунальну власність об’єкти соціально – культурної сфери, що суттєво скоротило соціальний захист найманих працівників зі сторони підприємства.

Стратегія реалізації соціальної політики у соціальноринковій економіці була прийнята у 2000 р. Указом Президента «Про основні напрямки соціальної політики на період до 2004 року» 1. Подолання негативної тенденції зменшення чисельності населення, всебічної підтримки і створення сприятливих умов для розвитку сімей, жінок , дітей та молоді. 2. Вдосконалення соціально-трудових відносин через запровадження відповідної політики доходів населення, забезпечення гарантованості та своєчасності виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат, розвитку ринку праці, посилення державного нагляду за створенням належних умов праці на виробництві, підтримки життєдіяльності населення, розвитку соціального партнерства. 3. Здійснення всеохоплюючої реформи соціального забезпечення шляхом реформи системи соціального страхування, розвитку адресної соціальної допомоги найвразливіших, вдосконалення системи соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці, громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Пріоритетами соціальної політики у соціальноринковій було визначено: 1) створення умов для забезпечення достатнього рівня життя населення; 2) розвиток трудового потенціалу народонаселення; 3) формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів; 4) проведення пенсійної реформи; 5) надання адресної підтримки незахищеним верствам; 6) всебічний розвиток освіти, культури, політики, охорони здоров’я населення. Саме реалізація засад прийнятого у 2000 р. Указу Президента стала правовою основою побудови соціальної політики, характерної для ринкової економіки.

Модель формування фінансових ресурсів соціальної політики соціально-ринкової економіки ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ Механізми формування оподаткування за формою Види страхування добровільні пожертви за об’єктом загальна спрощена пряма непряма примусове добровільне колективні індивідуальні за рівнем зарахування до Бюджету місцеві Об’єкти загальнодержавні господарська діяльність юридичних і фізичних осіб доходи та активи населення трудові доходи економічно активного населення доходи населення прибуток доходи фізичних резидентів та та юридичних нерезидентів осіб України

Бюджети місцевого самоврядування Податок/платіж Податок на прибуток підприємств державний 100% (крім комунальний підприємств) 50% ПДФО, що Податок на доходи фізичних справляється осіб (ПДФО) на території м. Києва* міст республікансько міст, селищ, міст обласного го значення (м. сіл районного значення Київ, Севастопіль) Районні АР Крим Обласні 100% при оподаткуванні комунальних підприємств, засновниками яких є обласні, районні, міські, селищні ради 75%** 50% - для м. Київа* 100% - для м. Севастопіл ь 25%*** 50% від ПДФО в містах, селищах районного значення*** 25%**/*** ПДВ 100% - - - Акцизний податок 100% - - - Місцеві податки та збори (крім єдиного податку): - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; - збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; - збір за місця для паркування транспортних засобів; - туристичний збір - 100% - - Єдиний податок - 43% - у відповідний бюджет 57 % - як частина Єдиного внеску сплачується до Пенсійного фонду

Умови сплати ЄСВ в Україні 34, 7% - обов’язково (якщо відсутнє бажання брати участь у інших окрім пенсійного видах страхування ) Платники База розрахунку ЄСВ Ставка Сума нарахованої заробітної за видами виплат (ОЗП, ДЗП, ІЗВК) в т. ч. у натуральній формі) Сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами 34, 7% Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця (лікарняні перші 5 днів) Роботодавці (фізичні та юридичні особи, які використовують найману працю) Від 36, 76% до 49, 7% (в залежності від класу професійного ризику, яких 67) 36, 3 – для держбюджетних установ 33, 2 % Сума нарахованої заробітної (у тому числі в натуральній формі) Наймані працівники 3, 6% 2, 85% - для працівниківінвалідів УТОС, УТОГ 6, 1% - для держслужбовців Сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами 2, 6 % Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця (лікарняні перші 5 днів) Нарахування на ФОП (сплачують на користь найманих працівників) Утримання (відрахування ) із заробітної плати 2% 36, 6% Фізичні особи-підприємці Сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб добровільна участь страх. з ТВП 36, 21% добровільна участь в страх з НВ 38, 11% добровільна участь у всіх видах страх.

Загальний обсяг видатків (V) визначається за формулою: де Р – кількість постійного населення територіальної громади; - норматив бюджетної забезпеченості у розрахунку на одну особу, грн. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, гривень у розрахунку на 1 жителя Показник Роки 2003 2004 2005 2010 2012 Дошкільна освіта 1099 1523 2114 2752 3510 Середня освіта 741 941 1064 2011 2664 Охорона здоров’я 118 134 178 183 225

Класифікація субсидій Види субсидії Субсидії виробнику Державне підприємство Субсидія приватному виробнику Субсидії споживачу Натуральні Іменні ваучери Безособові талони Спеціальні рахунки Грошова допомога

Матриця. SWOT–аналізумеханізмів надання субсидії Субсидування виробника соціальної послуги (державного) Сильні сторони Слабкі сторони Забезпечення доступності державних товарів Неефективне з погляду мінімізації витрат, та послуг; універсальність рентно-орієнтована поведінка постачальників Можливості Загрози Викривлення споживчого попиту; низька якість Охоплення всього населення послуг Субсидування виробника соціальної послуги (приватного) Сильні сторони Слабкі сторони Сприяння зайнятості; низькі адміністративні Регресивність з погляду підтримки соціальновитрати вразливих груп; непрозорість бюджетів Можливості Загрози Неконкурентне середовище; нераціональна Цільове використання субсидії поведінка споживача Субсидування споживача соціальної послуги Сильні сторони Слабкі сторони Забезпечення доступності суспільних благ Високі адміністративні витрати на дотримання завдяки адресності; бюджетна дисципліна адресності Можливості Загрози Реакція пропозиції у відповідь на Не створення передумов для фінансування розширення попиту; зростання економічної “слабких місць”; опозиція з боку окремих ефективності в результаті розвитку виробників і зацікавлених сторін конкуренції

Механізм фінансування соціальних послуг через субсидування виробника на безплатній основі Бюджет Субсидія виробнику Відсутність економії з причини неадресного розподілу субсидії серед всіх споживачів з різними рівнями доходу Постачальник Послуга Споживач з низьким доходом Споживач з високим доходом Відсутність ринкових механізмів через: – односпрямованість вибору споживача; – дефіцит стимулів до розвитку конкуренції і пропозиції у сфері надання послуг

Механізм фінансування виробництва соціальних послуг через субсидування споживача на платних засадах БЮДЖЕТ Субсидії споживачу Економія за рахунок адресного розподілу субсидій, пільг серед малозабезпечених громадян Споживач з низьким доходом -оплата за кошти субсидії; -контроль якості послуга Споживач з високим доходом послуга -оплата за власні кошти ; -контроль якості. Постачальник № 1 Постачальник № 2 Постачальник № 3 Робота ринкових механізмів: -самостійний вибір споживачем кращого постачальника серед організацій, що працюють на ринку; -стимулювання конкуренції і розвитку пропозиції шляхом створення квазі-ринку.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!