Станковий живопис доби бароко План 1 Іконопис 2

Станковий живопис доби бароко План 1. Іконопис 2. Світське малярство

В 2 пол. 17 – 18 ст. Іконопис залишається основним видом живопису • Прояви бароко, рококо, класицизму • Формуються: - алегорично-символічний - історичний - пейзажний жанри • Особливе місце посідає народна картина

Еволюція іконопису зумовлена розвитком іконостасу • З іконостасним малярством повязана творчість найвідоміших укр. Майстрів того часу • Від сер. 17 ст. Починають підписувати ікони

Судова Вишня Ілля Бродлакович-Вишенський • Замовлення сільських парафій на шляху від Самбора до Турки й далі на Закарпаття • І. Бродлакович переїхав до Мукачева

Значний осередок знаходився у Жовкві (розквіт – 60 -ті рр. 17 ст. – 60 -ті рр 18 ст. ) • Найвизначнішіий майстер – І. Руткович – Був жовківським міщанином, членом братства – Кілька підписаних і датованих іконостасів для деревяних церков (мають характер побутових напівсвітських картин): • Волиця-Древлянська • Воля-Висоцька • Скварява-Нова

Воля-Висоцька Перехідний етап

І-с для Скваряви-Нової (1697 -1699) призначений для міської мурованої ц. Різдва Хго у Жовкві, відбудованої після пожежі

• Скварява-Нова

Один з найвидатніших художників того часу – Йов Кондзелевич (1667 -бл. 1740) • • Походив з Жовкви У 19 р. Став монахом Білостоцького м-ря Мав високу фахову підготовку Імоврно вчився в Києві та за кордоном – Добре знав техніку темперного та олійного живопису (олійні лесування на темперній основі) – На основі канонічних схем будує складні композиції на межі ікони і картини – Хоча творчсть повязана з Волинню та Галичиною, близький до творів київських художників та Лівобережної України 17 поч. 18 ст. (Троїцька Надбрамна ц. Києво-Печ. Лаври, памятки полтавщини)

1698 -1705 рр. – очолив групу ікоонописців, працював над іконостасу для Скиту Манявського (Богородчанський і-с)

• 1722 – участь у роботі над іконостасом для Загорівського м-ря • 1737 р. – “Розпяття” для Луцького м-ря – остання з відомих робіт • Після Рутковича та Кондзелевича на Зах. У-ні не було таких яскравих майстрів

З 2 пол. 17 ст. На перший план виходить Сх. У-на • Не зважаючи на широке застосування олійних фарб, до сер. 18 ст. Основною в У-ні залишається темперна техніка • Слобожанщина – батгато анонімних майстрів

Особливе місце серед памяток живопису сер. 18 ст посідає іконостас зі с. Великі Сорочинці (Д. Апостол, 1732 р. ) • Понад 100 ікон різних авторів • Образ пророка Даниїла, мучениці Іулянії • Композиції близькі до жанру світської картини

• Сулимівка, Київщина

Козацькі “Покрови” Портретні зображення гетьманів, Козацььких старшин

З ост. Чвериі 18 ст. Провідним стилем в українському живописі стає класицизм, повязаний з рос. М-вом, з діяльністю Петербурзької Академії м-в • Андріївська ц. у Києві – живопис класицизму, О. Антропов • Вплив рококо і класицизму поступово перетворює укр. Ікону на різновид академічного історичного жанру

Козелецький соб. У Чернігові, збуд. К. Розумовським

Символічно-алегоричні композиції

Світське малярство

У 17 -18 ст. Існували історичний, батальний жанри • Твори історичного змісту створювали у середовищі укр. Старшини на Запоріжжі та у народному середовищі • Картини виконувли також на замовлення польських магнатів, шляхти, католицької ц.

Зявляється світська народна картина (особливо поширена на Лівобережжі та Київщині) • Жанри: – Історичний – Побутовий – Портретний – Символічний

• Богдан з полками

• Гуляння біля корчми

• Селянська біда

Чільне місце – образ козака-бандуриста Мамая • З 18 по 19 ст. Дуже популярний на Чернігівщині, Харківщині, Полтавщині – На пічних кахлях, кринях, дверях, стінах будинків, картини на полотні, у “кужбушках” Лаврської іконописної майстерні – Могли містити текст вертепної інтермедії – Атребути – кінь, шабля, люлька

Портрет • У Польщі – сарматизм • В У-ні – подібний рух у період існування козацько-старшинської автономії – Тісна взаємодія з іконописом, бо писали ті самі майстри • Ікони і портрети виставляли у церквах • У портретах художникик працювали з живою натурою

Укр. Портрети 17 -18 ст. За функцією можна поділити на: • Донаторські (“той, що дарує” замовник ікони) • Натрунні (набивали на труну) • Епітафійні (вивішували над місцем поховання) • Фундаторські (у церкві, збудованій його коштами ) • Ктиторські (покровитель церкви чи монастиря) • Родинно-меморіальні (зберігалися у приватних будинках, малювалися з натури на вшанування події – посади, шлюбу; задля памяті)

Існували фамільні портретні галереї • Інколи художникик вигадували іконоргафію: К. Острозькмий на різних портретах різний • Портрети гетманів – галереї • Найчастіше козацьких діячів малювали на східних землях (ікона Покрови зі Сулимівки)

Живописець Самуїл (Полтава, Київ) • Портрет Дмитра Долгорукого 1769 р. (схема ктиторського портрету) • Зверталися з Москви

“візерунчастий стиль” – портрети 60 -х рр. 18 ст.

• Портрет Данила Єфремова

В останні роки 18 ст. , коли козацький устрій було ліквідовано, традиційна композиція репрезентативного ктиторського портрета виходить з ужитку • Портрет залишається як суто світський жанр • Позбавлений специфічних завдань репрезентації ктиторської особи в церковному інтерєрі, портрет урізноманітнюється, змінює арсенал художніх засобів • Козаки змінюють перначі та кунтуші на мундири регулярного рос. Війська • Розкішний “килимовий” бароковий стиль виходить з ужитку

• Портрет Якова Шияна

• П-т І. Сулими, п-т П. Сулими