США в 1970 -80 роках
На президентських виборах 1968 р. перемогу одержали республіканці. Президентом став Річард Ніксон (19131994).
Вже в перші роки правління республіканців США були вражені економічною кризою Економічна криза – раптове падіння, скорочення виробництва, що супроводжується розорення значної частини підприємств, зростанням безробіття, падінням заробітної плати і курсу акцій.
Особливістю цієї циклічної кризи перевиробництва (19691970 рр. ) було, те що скорочення виробництва і збільшення безробіття супроводжувались підвищенням цін це явище отримало назву інфляція). Наприкінці 60 -х років почались енергетичні труднощі, які вилились в 1973 р. в енергетичну кризу, яка поглибила попередню перевиробництва. Це відразу призвело до нового падіння виробництва, зростання безробіття, значного підвищення цін. Все це змусило республіканців відмовитись від політики неоконсерватизму, яку вони проголосили, і вдатися до активного використання методів державного регулювання економіки. У січні 1971 р. Р. Ніксон навіть заявив журналістам: "Я тепер кейнсіанець".
Для подолання економічних труднощів було розроблено програму заходів, які дістали назву "нова економічна політика". Наслідком проведення цієї політики стало ширше державне регулювання. Вперше в мирний час було введено контроль за цінами. Непомірно зросли державні витрати на соціальні програми. Але всі ці заходи виявились малоефективними. У 1973 -1974 рр. США вразила і політична криза, яка виявила всі недоліки американської політичної системи і державного апарату.
Особливості проявів кризи 1973 -1975 рр. в США Спад виробництва супроводжувався зростанням цін і неконтрольованою інфляцією Стрімке зростання безробіття. Падіння життєвого рівня населення. Криза перевиробництва переплелася зі структурною, сировинною і валютно-фінансовою. Економічна криза співпала і з політичною кризою.
17 червня 1972 р. під час передвиборчої кампанії до штабквартири демократичної партії в готелі "Уотергейт" забрались їхні політичні конкуренти, аби встановити підслуховуючу апаратуру. Вони були виявлені і заарештовані. Виник грандіозний "Уотергейтський скандал". У результаті розслідування президент Ніксон змушений був у 1974 р. піти у відставку. Одночасно було ухвалено рішення про введення державної системи фінансування виборів президента. Місце Ніксона зайняв віце-президент Джеральд Форд (1974 -1976 рр. ).
У 40 -60 -ті роки в США розгорнулася активна боротьба за громадянські права різних верств населення У 70 -ті роки масові рухи припинились. Причиною цього була не політика республіканців. Що перемоги на виборах 1968 р. , а економічна криза 70 -х років, яка змінила пріоритетність проблем, які стояли перед населенням. Крім того, більша частина вимог масових рухів була задоволена: американські війська були виведені з В’єтнаму, ліквідовано загальну військову повинність, расизм поставлено поза законом, а в 1972 р. набрала чинності 26 поправка до Конституції США, яка дала право голосу молоді з 18 років
У зовнішній політиці республіканці Р. Ніксон і Дж. Форд намагались реалізувати політику розрядки: нормалізація відносин з СРСР, обмеження стратегічних ядерних озброєнь, зменшення загрози спалахування ядерної війни. Також США нормалізували відносини з комуністичним Китаєм (1971 р. ), припинили війну і вивели свої війська з В`єтнаму (у 1975 р. комуністи перемогли у громадянській війні на півдні В`єтнаму). Поразка у В`єтнамі породила в США так званий “в`єтнамський синдром” – боязнь бути втягнутим у тривалий кривавий конфлікт без перспективи перемоги.
"Уотергейтський скандал" (англ. Watergate scandal) — політичний скандал у США 1972— 1974, що закінчився відставкою президента країни Річарда Ніксона, єдиною в історії США відставкою президента. 17 червня 1972 (за чотири місяці до президентських виборів 1972, на яких кандидата від республіканської партії Річарда Ніксона було переобрано на другий термін) у штабі кандидата в президенти від демократичної партії Джорджа Макговерна, розташованому у вашингтонському комплексі «Вотергейт» , було затримано 5 осіб, які незаконно проникли в готель. Вони налаштовували прослухувальну апаратуру, і, за деяким даними, фотографували внутрішні документи штабу демократів. Дотепер не доведено зв'язок саме цього інциденту з адміністрацією Ніксона. Відомо, що в нього дійсно були плівки з нелегально записаними переговорами демократів, але те прослуховування завідомо не мало відношення до готелю «Вотергейт» . Разом із тим, громадськість цікавило не тільки те, чи стояв Ніксон за конкретною групою з п'яти шпигунів, але й те, як він і його штаб реагували на події постфактум — зокрема й з точки зору об'єктивного їхнього розслідування.
5 серпня, уже після того, як висновок з імпічменту було підготовлено до передачі в Сенат США, за рішенням Верховного суду розголосові були піддані раніше невідомі касети, записані 23 червня 1972, через усього кілька днів після інциденту у Вотергейті. На них Ніксон обговорює з начальником свого апарату Холдменом Вотергейтську історію, називає її димучою рушницею (smoking gun) і далі обговорює, як перешкодити розслідуванню за допомогою ЦРУ й ФБР. Після цієї публікації навіть для найфанатичніших захисників Ніксона стало безсумнівним те, що президент із самого початку подій намагався перешкодити правосуддю в особистих і партійних інтересах; імпічмент став вирішеною справою. Республіканці-сенатори, що раніше готувалися голосувати в Сенаті за Ніксона, після публікації плівок один за одним заявляли йому, що підтримають обвинувачення за всіма пунктами. Опівдні 9 серпня 1974 Ніксон, позбувшись усіх союзників, і перед лицем неминучого імпічменту, пішов, нарешті, у відставку. Після цього президентом став новий віце-президент Джеральд Форд, за 9 місяців до того призначений Конгресом замість Агню. «Наш довгий національний кошмар закінчився» , сказав Форд. Він амністував Ніксона «за всі злочини, які той міг вчинити» , на що мав право, тому що імпічмент ще не починав розглядатися в Сенаті. Ряд найближчих соратників Ніксона були, однак, віддані судові. Холдмен, начальник його штабу й співрозмовник президента на скандальній плівці, був 1 січня 1975 року засуджений за змову й перешкоджання правосуддю й відбув півтора роки тюремного ув'язнення.
"Уотергейтський скандал" настільки підірвав престиж республіканців, що на президентських виборах 1976 р. перемогу здобув демократ Джиммі Картер, губернатор штату Джорджія, спеціаліст в галузі атомної енергетики.
У роки його президентства відбувся злам у настроях американського суспільства. Воно переконалось, що неможливо вийти з кризи з допомогою державного регулювання. Для демократа Картера це мало фатальні наслідки, оскільки з ними асоціювалось державне регулювання, хоча у своїй політиці він намагався реалізувати протилежну стратегію Зокрема, він скоротив соціальні програми. Намагався узгодити державні витрати і доходами бюджету. Ці зміни грали на руку республіканцям. До того ж невдача у визволенні американських дипломатів у Тегерані, де відбулась ісламська революція, (1979 р. ) дала привід для звинувачень адміністрації в слабкості. А нова фаза енергетичної кризи (1979 -1980 рр. ) додала нових економічних проблем.
70 -ті роки стали важливою віхою в історії США. У цей період завершився той період, що був започаткований «новим курсом» Ф. Рузвельта. У цей період американці замахнулися на досягнення «нових рубежів» , створення «великого суспільства» і прагнули «остаточно побороти бідність» . Та реалії 70 -х років примусили США зосередитися на вирішенні зовсім інших проблем. Кризи насувались одна за одною. Америка потребувала змін.
На виборах 1980 р. переміг республіканець Рональд Рейган. Він започаткував період в історії США, який отримав назву “консервативна революція (хвиля)”.
У своїй внутрішній політиці Рейган запропонував курс, який отримав назву «рейганоміка» . В його основу було покладено програму обмеження ролі держави в економічному та соціальному регулюванні (монетаризм). Відбувся перехід від прямого до більш опосередкованого втручання держави в економіку. Здійснювалась податкова реформа, вводились пільги енергетичним корпораціям, ліквідовувався контроль за цінами на нафту. Одночасно запроваджувалась жорстка антиінфляційна політика, скорочувались витрати на державний апарат та соціальні програми
Ці заходи сприяли зупиненню інфляції, а починаючи з 1983 р. почалось економічне піднесення. Значно посилилась ефективність економіки США та її здатність до впровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу. Посилився приплив іноземних інвестицій з боку європейських країн та Японії. Іноземні капіталовкладення сприяли якісним перетворенням в американському господарстві.
Рейганоміка Основні заходи · Підтримка приватної ініціативи. · Відмова від жорстокої регламентації бізнесу. · Скорочення витрат всіх державних відомств за виключенням Пентагону (воєнного). · Зменшення федеральних витрат. · Зменшення податків. · Орієнтація соціальної політики на середній клас.
Результати Позитивні · Подолання кризових явищ, покращення економічної кон‘юнктури. · Зростання долі наукоємних галузей економіки. · Приток іноземних інвестицій. · Розширення сфери послуг. · Переозброєння американської армії. Негативні · Закордонні капіталовкладення перевищили американські закордонні активи. · Посилення конкуренції з товаровиробниками з Європи та Японії. · Зростання воєнних витрат. · Зростання державної заборгованості. · Посилення соціального розшарування.
У період правління Р. Рейгана було проведено переозброєння американської армії і почалися роботи по створенню протиракетної оборони з елементами космічних озброєнь (так звана стратегічна оборонна ініціатива – СОІ абр програма «Зоряних війн» ). Ці дії супроводжувались антикомуністичною і антирадянською пропагандою. СРСР був оголошений "Імперією зла", проти якої потрібно розпочати "хрестовий похід". Однак Рейган виявився досить гнучким політиком. У 1985 р. він розпочав переговори з новим радянським лідером М. Горбачовим, які відкрили нову сторінку в світовій політиці і привели до закінчення "холодної війни".
Цікаво знати Одна з зовнішньополітичних акцій Рейгана надала йому значних клопотів і вилилась у тривалий політичний скандал, який отримав назву «Ірангейт» . Суть справи полягала в тому, що США таємно, через посередників постачали зброю і запасні частини своєму одному з головних ворогів – Ірану, який вів війну з Іраком. Отримані кошти йшли на фінансування бойових загонів «контрас» , що вели боротьбу про сандиністського (прорадянського, прокубинського) режиму в Нікарагуа. Цей скандал ледь не коштував Рейгану президентського крісла.
Дякую за увагу Насті та Каті Головецьких 11 клас