СПОРТИВНА ФІЗІОЛОГІЯ Практичне заняття 9 Фізіологічна характеристика відновлювальних

СПОРТИВНА ФІЗІОЛОГІЯ Практичне заняття 9 Фізіологічна характеристика відновлювальних процесів

Відновлювальні процеси - найважливіша ланка працездатності спортсмена. Здатність до відновлення при м'язовій діяльності є природною властивістю організму. Тому швидкість і характер відновлення різних функцій після фізичних навантажень є одним з критеріїв оцінки функціональної підготовленості спортсменів.

Процеси відновлення різних функцій в організмі можуть бути розділені на три окремі періоди • Робочий Перший • Ранній Другий • Пізній Третій

До першого (робочому) періоду відносять ті відновні реакції, які здійснюються вже в процесі самої м'язової роботи (відновлення АТФ, креатинфосфату, перехід глікогену в глюкозу і ресинтез глюкози з продуктів її розпаду глюконеогенез). Робоче відновлення підтримує нормальний функціональний стан організму і допустимі параметри основних гомеостатичних констант в процесі виконання м’язового навантаження.

Другий (ранній) період відновлення спостерігається безпосередньо після закінчення роботи легкої та середньої тяжкості протягом декількох десятків хвилин і характеризується відновленням ряду вже названих показників, а також нормалізацією кисневої заборгованості, глікогену, деяких фізіологічних, біохімічних і психофізіологічних констант.

Третій (пізній) період відновлення відзначається після тривалої напруженої роботи (біг на марафонські дистанції, багатокілометрові лижні та велосипедні гонки) і затягується на кілька годин і навіть діб. У цей час нормалізується більшість фізіологічних і біохімічних показників організму, видаляються продукти обміну речовин, відновлюються водно-сольовий баланс, гормони і ферменти.

Фізіологічні механізми відновлювальних процесів Як і будь-який процес, що відбувається в організмі, відновлення регулюється двома основними механізмами - нервовим (за рахунок умовних і безумовних рефлексів) і гуморальним.

Нервовий механізм регуляції, як більш швидкий, насамперед спрямовує івідновлення в період самої діяльності і спрямовує і здійснює відновлення в період самої діяльності і в ранньому періоді допомогою нервового в ранньому періоді відновлення. За допомогою нервового механізму переважно регулюється нормалізація внутрішнього середовищаголовним чином через внутрішнього середовища організму, головним чином через серцево-судинну і дихальну системи (доставка кисню, поживних речовин, видалення продуктів обміну). Більш повільний гуморальний механізм регуляції забезпечує перш за все відновлення водносольового обміну, запасів глюкози і глікогену, а також ферментів і гормонів.

Фізіологічні закономірності відновлювальних процесів Основні фізіологічні закономірності відновлювальних процесів: нерівномірність, гетерохронність, фазовий характер відновлення працездатності, вибірковість відновлення та її тренируємості.

1. Нерівномірність Факт нерівномірного відновлення був відзначений в динаміці показників серцево-судинної системи, органів дихання, нервово-м'язового апарату, картини периферичної крові та обміну речовин. Ретельний аналіз цих даних привів до висновку про те, що біологічні константи організму відновлюються на різних етапах післядії з різною швидкістю.

2. Гетерохронність В основі гетерохронністи відновлення лежить принцип саморегуляції, що свідчить в даному випадку про те, що неодночасне протікання різних відновних процесів забезпечує найбільш оптимальну діяльність цілісного організму.

Відразу після закінчення фізичних навантажень відновлюються алактатна фаза кисневого боргу та фосфагени Через кілька хвилин відзначається нормалізація пульсу, артеріального тиску, ударного і хвилинного об'єму крові, швидкості кровотоку, тобто тих показників, які забезпечують відновлення лактатнаї фази кисневого боргу Через кілька годин після навантажень відновлюються показники зовнішнього дихання, глюкоза і глікоген Обмін речовин, периферична кров, водно-сольовий баланс, ферменти і гормони відновлюються через кілька діб.

3. Фазовий характер відновлення працездатності У динаміці відновлення працездатності розрізняють три фази. 1. Відразу після напруженої роботи спостерігається тенденція по відновленню до вихідного рівня, що відповідає фазі зниженої працездатності. Повторні навантаження в цей період виробляють витривалість.

2. Надалі відновлення продовжує збільшуватися, настає сверхвідновлення відповідно фазі працездатності; повторні навантаження в цю фазу підвищують тренуємість. 3. Відновлення до вихідного рівня відповідає фазі вихідної працездатності; повторні навантаження в цей час мало ефективні і лише підтримують стан тренованості.

4. Вибірковості відновлення та її тренируємості Різний характер діяльності людини надає виборчий вплив на окремі функції організму, на різні боки енергетичного обміну. Вибірковість відновних процесів підпорядковується цим же закономірностям. Розуміння виборчого характеру тренувальних і змагальних навантажень, а також виборчого характеру відновлення дозволяє цілеспрямовано і ефективно управляти руховим апаратом, вегетативними функціями і енергетичним обміном. Після роботи переважної аеробної спрямованості відновлювальні процеси показників зовнішнього дихання, фазової структури серцевого циклу, функціональної стійкості до гіпоксії відбуваються повільніше, ніж після навантажень анаеробного характеру.

Фізіологічні заходи підвищення ефективності відновлення Всі заходи, спрямовані на прискорення відновлювальних процесів, ділять на: педагогічні, психологічні, медичні фізіологічні

Фізіологічні заходи Вони включають в себе контроль за станом функцій організму, динамікою працездатності і стомлення в період тренування і змагань, а також мобілізацію і використання функціональних резервів організму для прискорення відновлення. Всі відновлювальні фізіологічні заходи можуть бути розділені на постійні і періодичні.

Заходи першої групи проводяться з метою профілактики несприятливих функціональних змін, збереження та підвищення неспецифічної резистентності і фізіологічних резервів організму, попередження розвитку ранньої втоми і перевтоми спортсменів.

Фізіологічні заходи першої групи раціональний режим тренувань і відпочинку, збалансоване харчування, додаткова вітамінізація, загартовування, загальнозміцнюючі фізичні вправи, оптимізація емоційного стану

Заходи другої групи здійснюються в міру необхідності з метою мобілізації резервних можливостей організму для підтримання, екстреного відновлення і підвищення працездатності спортсменів.

Фізіологічні заходи другої групи різні впливу на біологічно активні точки, вдихання чистого кисню при нормальному і підвищеному атмосферному тиску, гіпоксичне тренування, масаж, застосування теплових процедур, ультрафіолетове опромінення, використання біологічних стимуляторів і адаптогенів, що не відносяться до допінгів, харчових речовин підвищення біологічної активності та інші.

Педагогічні заходи відновлення Педагогічні засоби відновлення є основними, оскільки вони визначають оптимальне співвідношення навантажень і відпочинку в усі періоди підготовки спортсменів. Зараз необхідно планувати не тільки різні показники навчальнотренувальних навантажень, але і відпочинок, вірніше, навантаження і відпочинок в нерозривній єдності.

Педагогічні заходи відновлення Раціональне планування тренувального процесу відповідно до функціональним можливостями організму спортсмена; Правильне поєднання загальних і спеціальних засобів; Оптимальна побудова тренувальних і змагальних мікро і макроциклов; Чітка організація роботи і відпочинку; Правильна побудова окремого тренувального заняття з використанням засобів для зняття стомлення (повноцінна індивідуальна розминка, підбір обтяжень, вправ на тренажерах, вправи для активного відпочинку і розслаблення, створення позитивного емоційного фону); Варіювання інтервалів відпочинку між окремими вправами і тренувальними заняттями; Розробка спеціальних фізичних вправ з метою прискорення відновлення працездатності спортсменів;

Психологічні заходи відновлення Психотерапія Психопрофілактика Психогігієна

До психотерапії відносяться: відпочинок, м'язова релаксація, спеціальні дихальні вправи. До психопрофілактики відноситься психорегулюючі тренування (індивідуальна і колективна). До психогігієни відносяться: різноманітне дозвілля, комфортабельні умови побуту, зниження негативних емоцій.

Медичні заходи відновлення Раціональне харчування; Фармакологічні препарати і вітаміни; Білкові препарати, спортивні напої; Масаж (сегментарний, точковий, баночний), мануальна терапія; Фізіотерапія; Гідро- і бальнеотерапія; Баровплив і оксигенотерапія; Лазні (сауни); Електростимуляція, електросон; Аероіонізація; Застосування мазей, гелів і кремів; Харчування - головний чинник відновлення працездатності.