СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІІ ПІДЛІТКІВ З НЕПОВНИХ СІМЕЙ

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІІ ПІДЛІТКІВ З НЕПОВНИХ СІМЕЙ ВИКОНАЛА СТУДЕНТКА 4 КУРСУ денної форми навчання, напряму підготовки 6. 040100 «ПСИХОЛОГІЯ» БОРОВКОВА ЮЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА КЕРІВНИК: канд. пед. наук, доцент КОЖЕВНИКОВА І. І.

Основні поняття Адаптація - процес пристосування будови і функцій організмів і їх органів до умов середовища. Неповна сім'я - це об'єднання людей, що складається з чоловіка або жінки з його або її потомством, а також включає в деяких випадках інших осіб, пов'язаних з вище зазначеними кровноспорідненим зв'язком. Сім'я - це соціальний інститут, що характеризується стійкою формою взаємовідносин між людьми, в рамках якого здійснюється основна частина повсякденного життя людей: сексуальні відносини, дітонародження і первинна соціалізація дітей, значна частина побутового догляду, освітнього і медичного обслуговування.

Актуальність дослідження Зумовлена суттєвою трансформацією сім'ї як соціального інституту. На думку багатьох дослідників, еволюція сім'ї, її структура та специфіка відносин між усіма її членами у психологічних роботах представлена обмежено. Більшість з них виділяють деякі загальні тенденції, що характеризують розвиток сучасної сім'ї. Серед них можна відзначити наступні: різке падіння кількості укладених шлюбів, збільшення числа одинаків, зниження кількості дітей у сім'ї, збільшення числа розлучень. Останнім часом широкого поширення набули поряд з повними та неповні сім'ї.

соціально-психологічні Мета дослідження: виявити чинники процесу адаптації підлітків з неповних сімей. Об'єкт дослідження: неповна сім’я. Предмет дослідження: соціально-психологічні чинники процесу адаптації підлітків неповних сімей. Гіпотеза дослідження полягає у припущенні про те, що на процес адаптації підлітків з неповних сімей впливають соціально-психологічні чинники (самоприйняття, досягнення успіху, прагнення до влади, комунікативні та організаторські здібності).

Емпірична база дослідження. Дослідження виконувалось на базі НВК№ 1 м. Харцизька. У дослідженні взяли участь 223 чоловіка з них 111 хлопчиків та 112 дівчат у віці від 10 до 16 років. Практичне значення дослідження полягає у тому, що уточнюються та розширюються теоретичні уявлення та практичний досвід про соціальнопсихологічну адаптацію молодших підлітків з неповних та повних сімей, що ґрунтується на використанні комплексного підходу до дослідження цих сімей, коли акцент робиться на соціально-психологічні чинники процесу адаптації молодших підлітків з урахуванням існуючих резервів сімейної системи, а не тільки на її формальній структурі. Розроблено рекомендації для молодших підлітків, батьків та вчителів, психологів і соціальних психологів.

Зміст роботи: У першому розділі «Неповна сім'я як інститут соціалізації підлітків» проведено теоретичний аналіз проблеми трансформації сім'ї як інституту соціалізації, представлено сучасні уявлення про сім'ю та основні тенденції її розвитку, розглянуто специфіку неповної сім'ї та її вплив на особистісні особливості дитини в процесі виховання. Другий розділ дипломної роботи включає в себе результати діагностики, в якій взяли участь 223 особи, з них 123 - підлітки з повних сімей, 100 – підлітки з неповних сімей. Розділ складається з двох пунктів. Ми здійснювали вибір експериментальних груп з урахуванням особливої значущості змін соціальних умов в 5 -10 класах, коли дитині необхідно засвоїти нову соціальну роль – учня середньої, старшої школі. Кожна роль передбачає новий рівень самоприйнятя досягнення успіху, комунікативні та організаторські здібності. У третьому розділі «Охорона праці» були розглянути основні нормативно-правові основи охорони праці на виробництві, представлені основні загальні улаштування й утримання загальноосвітніх шкіл. Розроблені рекомендації для вчителів, батьків та підлітків.

Неповна сім'я як інститут соціалізації підлітків Збільшення неповних сімей обумовлено такими чинниками. збільшення частки позашлюбної народжуваності почасти пояснюється зростанням економічної активності жінок; свідоме материнство, що є вимушеним, обумовленим ситуацією, яка склалася на «шлюбному ринку» ; диспропорція підлог коли, потенційні женихи, відстають від своїх ровесниць з освітнього і культурного рівня, є алкоголіки, ув'язнені та інші категорії чоловіків, які фактично «непридатних» або «малопридатних» до сімейного життя.

Типові проблеми дітей з неповних сімей матеріальна проблема, основна « годувальниця» - жінка, яка в більшості випадків не в змозі утримувати себе і дитини (дітей) проблема поєднання професійної і батьківської ролей проблема «неповноти» сім'ї - труднощі, що виникають, у самотнього батька (зазвичай матері) при вихованні дитини, і власне проблема дитини, що росте в неповній сім'ї помилки в процесі виховання в неповній сім'ї - гіперопіка, коли дитина і проблеми, пов'язані з нею, висуваються на перше місце в системі життєвих цілей і орієнтації існування у батька постійного відчуття страху за дитину, нав'язливих побоювань за його життя, здоров'я, благополуччя

На розвиток особистості дитини впливають багато чинників Тривожність дітей, як реакція на об'єктивні труднощі функціонування неповної сім'ї, особисті проблеми дітей, як наслідок сімейного неблагополуччя, відносно високий рівень занепокоєння Дитячі страхи виявляються через переживання розбіжностей з батьками, труднощі засвоєння шкільної програми, підвищення частоти конфліктів дитини з батьками, висока тривожність, що зв'язана з необхідністю будувати відносини з кожним з батьків, ворожість до батька, який покинув її, а також і до матері, що дозволила батьку піти, агресія стосовно обох батьків, особливо до матері, якій ставиться провина за ухід батька

чинників процесу До соціально-психологічних адаптації підлітків з неповних сімей слід віднести самоприйняття, досягнення успіху, прагнення до влади, комунікативні та організаторські здібності. До загальних чинників відносяться підлітокодноліток, підліток-вчитель, ціннісномотиваційна сфера.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННИКІВ ПРОЦЕССУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДЛІТКІВ, ЩО ВИХОВУЮТЬСЯ В УМОВАХ НЕПОВНОЇ СІМ’Ї. Показники за опитувальником «Методика діагностики соціально-психологічної адаптації» 100 80 60 40 20 0 A S L E I D A 2 S 2 L 2 E 2 Високий рівень Адекватний рівень Середній рівень Низький рівень I 2 D 2

Показники за опитувальником «Діагностика мотиваторів соціально-психологічної активності особистості» 80 Досягненя успіху 70 Прагнення до влади 60 50 Тенденція до афіліації 40 30 Досягненя успіху2 20 Прагнення до влади 2 10 0 Високий рівень Середній рівень Низький рівень Тенденція до афіліації 2

Показники за опитувальником «Комунікативні та організаторські здібності» 80 70 Комунікативні здібності 60 50 Організаторські здібності 40 Комунікативні здібності 2 30 20 Організаторські здібності 2 10 0 Домінують Не домінують

Показники за опитувальником «Ціннісні орієнтації Рокича» Повна сім’я Термінальні та Інструментальні цінності Здоров'я Друзі Розвиток Неповна сім’я Термінальні та Інструментальні цінності Здоров'я Любов Щасливе життя Акуратність Щасливе життя Вихованість Акуратність Життєрадісн ість Вихованість

Підсумовуючи роботу, проведену по вивченню соціально-психологічних чинників процесу адаптації підлітків з неповних сімей, з метою визначення соціально-психологічних чинників процесу адаптації підлітків були розроблені ряд пропозицій і рекомендацій. I. Рекомендації для батьків. 1. Обов'язкове прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому навчається дитина, на кожному прожитому їм шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після минулого шкільного дня. 2. Обов'язкове знайомство з його однокласниками та можливість спілкування хлопців після школи. 3. Неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків). 4. Виключення таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання. 5. Врахування темпераменту в період адаптації до шкільного навчання. Повільні і нетовариські діти набагато важче звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчувають з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість. 6. Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обґрунтованого контролю за навчальною діяльністю. 7. Заохочення дитини, і не тільки за навчальні успіхи. Моральне стимулювання досягнень дитини. 8. Розвиток самоконтролю, самооцінки і самодостатності дитини. 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. II. Рекомендації для класних керівників. Розробити план позакласних заходів: тематичних класних годин, сімейних клубів, святкових вогників, днів іменинників. Залучати до участі всіх учнів класу (кожен повинен відповідати засвой ділянку роботи). Акцентувати увагу класу на успіхах кожного, вчити радіти успіхам іншого людини, формуючи емпатію. Вести контроль і пред'являти вимоги до виконання доручень. Вимоги до виконання завдань і до кожного учня повинні бути єдиними для всіх учнів. Залучати до класні заходи кожного учня. Створювати ситуацію "успіху": хвалити при всьому класі за зроблена справа, говорить що або негативний тільки віч-на-віч, говорити позитивно про зовнішність підлітка, порівнювати тільки з власними (дитини) результатами. Допомагати влитися в колектив, акцентуючи увагу на позитивних якостях і невилируя негативні.

Дякую за увагу!