Соціальні інновації поняття та характеристика процесу створення нововведень

Соціальні інновації: поняття та характеристика процесу створення нововведень 1. 2. 3. 4. План Поняття інновації. Зміст інновацій в соціальній роботі. Класифікація інновацій. Інноваційний процес. Український контекст запровадження інновацій в соціальній роботі

Інновація (innovation) – введення нового в практику діяльності n n n Соціальна інноватика – це сучасна галузь наукового знання, що досліджує питання теорії і практики нововведень, дозволяє зрозуміти сучасні зміни, що відбуваються в усіх соціальних сферах суспільства. Інновація – впроваджене в практику нововведення, ідеї, завдяки яким відбуваються зміни. Соціальна інновація – це «зважений ризик» , що має на меті, через перетворення певних соціальних реалій, викликати зміни у відносинах влади та розподілу ресурсів (Ш. Рамон).

Зміст інновацій в соціальній роботі Ø Ø Ø Інновації означають і власне соціальні зрушення, і зміну ставлення суспільства до соціальної роботи, і самого іміджу соціального працівника. Соціальна робота сьогодні покликана надати інноваційний характер розвитку нашому суспільству, його інститутам, допомогти кожній людині. Соціальна робота як професійна діяльність є, по суті, соціальною інновацією.

Зміст інновацій в соціальній роботі Особливостями інновацій в соціальній роботі є те, що вони: спрямовані на розв'язання протиріч між соціальними та іншими проблемами особистості та суспільства, викликаними застарілими підходами, методами, технологіями та між новими реформами, покликаними вирішити означені проблеми; не дають швидкого результату

Зміст інновацій в соціальній роботі: Ø Ø винайдення та запровадження нових технологій, наприклад, нового інструментарію експертної оцінки; адаптація існуючих технологій, їх видозміни, наприклад, модифікація інструментарію експертної оцінки роботи з дорослими для використання в роботі з дітьми; нові сфери використання існуючих технологій, технологічний переніс, наприклад, використання наукового інструментарію для практичних досліджень; запозичення соціологічних чи психологічних технологій у соціальну роботу; оволодіння існуючим методом іншою групою користувачів, наприклад, запозичення позитивного досвіду.

Класифікація інновацій За сферами громадського життя Соціальні, політичні, економічні, в культурно-дозвіллєвій сфері тощо За типами нововведень Матеріально-технічні та соціальні (нематеріальні) За предметним змістом Продуктні, технологічні, новітні послуги За масштабами використання Одиничні (на 1 об’єкт), дифузні (розповсюджені на різні об’єкти) За об’єктом інновації Інновація соціального обслуговування, нововведення у структурі органів, інноваційна модель соціальної адаптації та реабілітації тощо

Інноваційний процес Джерелами соціальних інновацій є зміна навколишнього середовища та наявність в ньому соціальних проблем, що не можуть бути вирішеними по старому. Інноваційний процес – це сукупність послідовних стадій від вироблення нової ідеї, її розробки, експериментальної апробації, розповсюдження та використання. Інноваційний цикл – період від зародження ідеї та її практичного втілення.

Інноваційний процес у соціальній роботі за моделлю еволюційного дослідження (Едвін Дж. Томас) Еволюційне дослідження – це модель інноваційного процесу в соціальному обслуговуванні, що включає наступні фази: a) аналіз наявної ситуації b) розробка інновації; c) розвиток інновації; d) оцінка нововведення.

Фаза аналізу В ході аналізу відбувається: Ø виявлення проблеми, з'ясування рівня потреби (у професіоналів, користувачів, громадськості) у змінах; Ø аналіз наявних методів вирішення проблеми та доцільність проведення змін; Ø оцінка доцільності пропонованих (інноваційних) методів розвитку. Успішним завершенням фази аналізу є прийняття рішенн про доцільність чи недоцільність втручання

Фаза розробки Розробка – планове і систематичне застосування відповідної наукової, технічної та практичної інформації для створення та систематизації нововведень, що відповідають цілям втручання у соціальній службі. Стадії розробки: Ø визначення цілей та напрямків нововведень; Ø визначення проблем (задач), що виникають в ході розробки; Ø вибір джерел інформації, збір і обробка інформації; Ø пошук і відбір альтернативних рішень; Ø поєднання компонентів розробки; Ø доопрацювання нововведення в реальних умовах Ø розробка та опис процедури нововведення.

Фаза розвитку Розвиток — це процес застосування і пробного дослідження інновації, а також, в разі необхідності, процес його доопрацювання та корекції. Стадії розвитку: Ø визначення об'єму виконання робіт та вибірку, де вони будуть проводитися; Ø визначення складу і послідовності операцій; Ø підготовка умов для пробного використання та тестування.

Фаза оцінки Методи оцінки базуються на загальноприйнятій методології соціального дослідження, соціальної діагностики. Критерії оцінки: Ø ефективність, Ø продуктивність, Ø затрати, Ø рівень задоволення користувачів тощо.

В разі отримання позитивних результатів еволюційного дослідження пропонується розповсюдження досвіду інновації та запровадження в практику роботи інших соціальних служб.

Український контекст інновацій у соціальній сфері n n Обраний Україною курс на євроінтеграцію визначає безумовне впровадження реформ у сфері соціального захисту. Обрана інноваційно-інвестиційна модель розвитку економіки вимагає подібної моделі розвитку соціальної сфери. Щоб сприяти подоланню соціальних ризиків система соціальних послуг має бути ефективною. Вона повинна швидко та адекватно реагувати на зміни у суспільстві та допомагати в забезпеченні надійного майбутнього тим людям, хто потребує такої допомоги. Адекватно реагувати на потреби може тільки інноваційна модель розвитку системи. Саме тому сьогодні необхідно створити умови, що уможливлюють постійне ініціювання та впровадження новаторських підходів у сфері соціального захисту, зокрема застосування ринкових механізмів.

Концепція реформування системи соціальних послуг (2007 рік) передбачає використання результатів та напрацювань інноваційних проектів та інноваційних практик щодо: ü розроблення моделей соціальних послуг у громаді; ü розроблення стандартів соціальних послуг; ü методик оцінювання потреб у соціальних послугах; ü оцінки діяльності соціальних служб і працівників; ü впровадження систем управління якістю в соціальних агенціях та інших здобутків інноваційної діяльності.

Запровадженню інноваційної практики у соціальній сфері в Україні сприятиме: 1. Вдосконалення нормативно-правової бази. Нормативно-правова база повинна відображати пріоритети соціальної допомоги згідно із міжнародними стандартами. Потребують змін та доповнень Закони України „Про соціальні послуги”, „Про об’єднання громадян”, Бюджетний Кодекс, „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, нормативи забезпечення закладів системи соціального захисту, інші нормативно-правові документи.

Запровадженню інноваційної практики у соціальній сфері в Україні сприятиме: 2. Формування ринку соціальних послуг Залучення недержавних організацій до надання соціальних послуг Створення окремої єдиної організаційної структури при Мінпраці, яка координуватиме діяльність надавачів соціальних послуг. До функції такої структури мають входити: планування та координація державних соціальних програм для різних вразливих категорій, стандартизація та акредитація надавачів, видача ліцензій, ведення реєстру надавачів соціальних послуг, моніторинг та контроль якості послуг, формування державних соціальних замовлень на надання соціальних послуг тощо.

Запровадженню інноваційної практики у соціальній сфері в Україні сприятиме: 3. Оптимізація використання коштів на фінансування соціальних програм. Перехід від фінансування закладів, які надають послуги до фінансування конкретних видів послуг, які гарантовані державою. Розробити методику та визначити вартість окремих видів соціальних послуг і перейти до планування бюджетного фінансування виходячи з вартості послуг. Реалізація заходів та програм з децентралізації управління видатками, надати органам місцевого самоврядування право самостійно обирати надавачів соціальних послуг та купувати послуги. Впровадження в територіальних службах соціального захисту населення за принципом „єдиного вікна” процедури визначення та первинного оцінювання потреб клієнтів у соціальних послугах, планування закупівлі послуг та направлення клієнтів на отримання соціальних послуг на підставі визначених потреб.

Запровадженню інноваційної практики у соціальній сфері в Україні сприятиме: 4. Розвиток професійної соціальної роботи. Визнати соціальну роботу згідно з сучасним міжнародним визначенням Удосконалити систему підготовки фахівців служб та закладів, які надають соціальні послуги, в тому числі і недержавних суб’єктів. Запровадити безперервну систему підготовки соціальних працівників, в тому числі, за спеціалізацією щодо роботи з окремими групами отримувачів. Передбачити у стандартах соціальних послуг відповідальність надавачів за організацію навчання працівників на робочому місці. Розробити план підвищення оплати праці фахівцям з соціальної роботи (включаючи систему надбавок). Закріпити систему надбавок на оклад соціальним працівникам. Сформувати методично-наукову базу для впровадження нових методів та методик соціальної роботи, управління, моніторингу та контролю.

Запровадженню інноваційної практики у соціальній сфері в Україні сприятиме: 5. Система соціальних стандартів у сфері соціального захисту Система стандартів соціальних послуг повинна формуватися виходячи з аспектів якості життя отримувачів. Для ефективності та гнучкості послуг, необхідно змінити підходи до розуміння та формування стандартів: державні стандарти повинні встановлювати рамкові вимоги до якості та умов надання послуг, граничні тарифи на окремі види послуг, а також обов’язковий обсяг і зміст, що має бути забезпечений в рамках цих тарифів. Стандарти повинні давати можливість надавачам самостійно визначати необхідні ресурси та методи роботи в залежності від специфіки потреб отримувачів. Стандарти вартості та обсягу послуг мають бути основою для планування бюджетних коштів на фінансування таких послуг.

Запровадженню інноваційної практики у соціальній сфері в Україні сприятиме: 6. Система державного моніторингу програм з надання соціальних послуг. Система показників та методи моніторингу й оцінки ефективності соціальних програм та соціальних послуг повинні виходити з аспектів покращення якості життя отримувачів послуг й оцінки якісних характеристик результату. Необхідно створити єдину базу даних надавачів соціальних послуг. Необхідно сформувати в рамках окремої організаційної структури з соціальних послуг службу з державного моніторингу та контролю за якістю соціальних послуг. Розробити систему якісних показників та методики оцінки й контролю якості/результативності державних та місцевих соціальних програм і соціальних послуг. Запровадити контроль та оцінювання якості послуг у службах державного контролю і незалежного аудиту.

Запровадженню інноваційної практики у соціальній сфері в Україні сприятиме: 7. Управління в системі соціальних послуг Розподіл повноважень між національною та місцевою владою щодо відповідальності за організацію конкретних видів соціальних послуг. Держава має виконувати функції замовника та контролера якості послуг, функції з постачання соціальних послуг необхідно передати недержавному та комунальному сектору. Визначити переліки послуг, за організацію яких відповідальні (органи влади національного рівня, місцева влада), та такі, що можуть бути делеговані недержавним суб’єктам надання послуг. Розробити типовий контракт на виконання державного замовлення з надання соціальних послуг, який має містити опис змісту, обсягу та умов надання послуг відповідно до стандартів окремих видів соціальних послуг. Розпочати впровадження систем управління якістю в центральних та місцевих органах управління, соціальних службах та агенціях.