Соціальна структура та соціальна стратифікація Мета заняття

Соціальна структура та соціальна стратифікація

Мета заняття: Познайомити з поняттям соціальної структури суспільства та її складовими елементами, з поняттям соціальна стратифікація.

План заняття: 1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. 2. Соціальна стратифікація. 3. Соціальна мобільність. 4. Соціальні статуси та ролі.

Література: Г. В. Дворецька. Соціологія. Навчальний посібник. - Київ, 1989, с. 124 В. М. Піча. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К. : «Каравела» , 2000, с. 70 В. Г. Городяненко. Соціологія. Посібник для студентів ВНЗ. - Київ, 1989, с. 109

Актуалізація опорних знань: Що таке суспільний поділ праці? Охарактеризуйте середній клас і його роль у стабілізації суспільства. 3 яких соціальних груп складається соціальна структура України?

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Соціальна структура суспільства є ключовою темою соціології. Соціологи називають соціальну структуру хребтом суспільства, культуру — його плоттю, а соціальний контроль з нормами і санкціями — цементуючим началом. Соціальна структура суспільства - сукупність його складових і зв'язків між ними.

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Існують різні підходи до визначення цих складових: сукупність статусів і ролей, зв'язаних між собою. сукупність взаємозв'язаних соціальних спільнот, прошарків, груп, а також відносин між ними.

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Будь-яке суспільство складається з безлічі великих і малих соціальних спільнот, прошарків, груп. Проте соціальну структуру суспільства становлять лише ті з них, які визначають його зміни. Одні з них (наприклад класи) формуються об'єктивно та існують незалежно від волі і свідомості людей. Інші створюються свідомо й цілеспрямовано самими людьми (політичні партії, молодіжні угруповання).

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Соціальні відносини — це відносини між окремими індивідами, соціальними групами, що займають різне місце в структурі суспільства, беруть неоднакову участь в його економічному, політичному та державному житті, різняться за способом життя, рівнем і джерелами доходів, структурою особистого споживання. Це відносини рівності—нерівності, справедливості—несправедливості, панування —підлеглості.

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Вивчення соціальної структури суспільства, як відомо, розпочав іще Платон. філософи воїни-охоронці робітники (селяни, ремісники)

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Видатний соціаліст-утопіст Фур'є вирізняв у соціальній структурі п'ять верств: двір знать буржуазі я народ чернь

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Соціальна структура сучасного суспільства включає велику кількість соціальних спільнот, прошарків, груп: соціально-класові — класи, соціальні прошарки, соціальні групи та верстви; соціально-професійні — колективи виробничі, навчальні, військові; соціально-демографічні — сім'ї, молодь; соціально-територіальні — міста, села, райони; соціально-етнічні — нації, народності, етноси

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Правила вивчення соціальної структури: вивчати потрібно всі без винятку соціальні прошарки суспільства; вимірювати їх потрібно за допомогою одних критеріїв; таких критеріїв має бути стільки, щоб вони описували кожний прошарок глибоко й вичерпно.

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Середній клас — це верства населення, яка власною трудовою діяльністю забезпечує своє існування.

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Середній клас неоднорідний, розрізняють три його рівні: вищий — власники великого бізнесу, приватних магазинів, фермерських господарств; середній — менеджери і фахівці, які мають вищу освіту і престижну роботу; нижчий — службовці.

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Більшість учених згодна, що «середній клас» є основою сучасного суспільства. Стабільність суспільства залежить від ваги й ролі середнього класу. Його існування та добробут є запорукою добробуту всього суспільства. Займаючи проміжне становище між протилежними полюсами соціальної ієрархії, середній клас нейтралізує протистояння цих полюсів.

1. Соціальна структура суспільства та її складові елементи. Учені називають дві моделі соціальної структури: модель розвинутого демократичного ринкового суспільства, яке підтримується потужним середнім класом, що становить до 80% громадян; модель слаборозвинутого суспільства, в якому існує різкий поділ населення на бідних і багатих, а середній клас дуже нечисленний.

2. Соціальна стратифікація Термін «стратифікація» (від лат. stratum — прошарок і facere — робити) запозичено з геології, де він означає вертикальне розшарування грунтових пластів. Стратифікація — це визнання існування в суспільстві вищих та нижчих прошарків — страт. Страти - це великі сукупності людей, які різняться за своїм становищем у соціальній ієрархії суспільства.

2. Соціальна стратифікація Основою утворення страт є природна й соціальна нерівність. Природна нерівність зумовлена різними фізіологічними та психологічними властивостями, що люди мають з народження (етнічна належність, родинні зв'язки, фізичні та психологічні особливості). Соціальна нерівність зумовлена соціальними чинниками: поділом праці, укладом життя (міське й сільське населення), соціальною роллю (інженер, політичний діяч).

2. Соціальна стратифікація Суспільство є не просто диференційованим на окремі групи, воно ще є ієрархізованим. У ньому одні групи мають більше прав, привілеїв і переваг як порівняти з іншими. Отже, страта — це соціальний прошарок, який об'єднується за якимось одним критерієм диференціації: доходом, багатством, владою, престижністю професії, освітою тощо.

2. Соціальна стратифікація Дохід — кількість грошових надходжень сім'ї чи індивіда (зарплата, пенсії, гонорари, аліменти тощо) за певний час: місяць, рік. Влада проявляється в можливості нав'язувати свою волю іншим людям. Престижність професії — це повага, з якою громадська думка ставиться до професії, виду занять.

2. Соціальна стратифікація Соціологи типологізують соціальну стратифікацію: на економічну (за рівнем багатства й доходів); політичну (за рівнем доступу до політичної влади, за рангом посади); освітню (за рівнем освіти); професійну (за престижністю професії).

2. Соціальна стратифікація Досліджуючи соціальну ієрархію суспільства в цілому, досить виділити три основні рівні: вищий, середній і нижчий. Люди, що належать до вищого рівня за одним критерієм, здебільшого стоятимуть на цьому ж рівні і за іншими критеріями. вищий - займають найпрестижніші посади, мають високий рівень освіти, високі доходи. Вони становлять «еліту суспільства» . Це керівники держав, політичні діячі, бізнесмени, відомі діячі мистецтв. середній - можна віднести лікарів, викладачів, кваліфікованих робітників, службовців. До найнижчого прошарку належать некваліфіковані робітники, безробітні, деякі категорії пенсіонерів тощо.

2. Соціальна стратифікація Соціальна нерівність — основа стратифікації

2. Соціальна стратифікація Історія людства не знає суспільства без соціальної нерівності. Стратифікації в простих суспільствах майже не існувало. У складних суспільствах нерівність посилилась і поділила людей спочатку на рабів і рабовласників, потім на касти, верстви, класи.

2. Соціальна стратифікація Історично першою системою соціальної стратифікації є рабство — економічна, соціальна й правова форма поневолення людей з позбавленням їх будь-яких прав.

2. Соціальна стратифікація У деяких країнах (Індії, частково США) з'явився кастовий устрій. Каста (від португальського — рід, покоління) — замкнута спільнота людей, зв'язаних спільною успадкованою професією, спільним статусом. Людина стає членом касти з народження, перейти до іншої касти вона не має права. В Індії налічується чотири основні касти: священиків, воїнів, купців, робітників та селян і близько 5 тис. неосновних. Саму касту визначає передовсім фах, який переходить від батька до сина протягом життя десятків поколінь.

2. Соціальна стратифікація Форма стратифікації, яка передувала класам, верстви — соціальні групи, котрі мають успадковані привілеї, права та обов'язки, закріплені звичаями та законами. В Європі на межі XIV—XV століть суспільство поділялося на вищі верстви дворян і священнослужителів і нижчі — ремісників, купців, селян.

2. Соціальна стратифікація Клас — головний елемент стратифікації капіталізму, який не просто відображає соціальні «перегородки» , привілеї, а включає показники економічного становища людей. К. Маркс поділяв населення на тих, хто має власність і тих, хто її не має: капіталісти пролетарі. Селяни й дрібні власники не підпадали під цю класифікацію. Вони були, «пережитками» докапіталістичної економіки і мали з часом зникнути. М. Вебер поділяв населення на чотири класи: 1) власників; 2) інтелектуалів (адміністраторів і менеджерів); 3) дрібну буржуазію (дрібні підприємці й комерсанти); 4) робітників.

2. Соціальна стратифікація Сучасні соціологи дотримуються веберівських принципів стратифікації, визнаючи належність до того чи того класу за такими критеріями: тип економічної діяльності від підприємницької і державної до некваліфікованої праці величина доходу від мільярдів доларів до нуля; тип і рівень освіти від диплома престижного вузу до свідоцтва про закінчення початкової школи місце проживання від привілейованих районів до трущоб; тип організації дозвілля від світських раутів і відпочинку на престижних курортах до гри в карти в темних завулках.

3. Соціальна мобільність Соціальна структура суспільства, її складові перебувають у постійному русі й розвиткові. Соціальна мобільність - зміна соціальної позиції, місця в соціальній структурі.

3. Соціальна мобільність може бути різних типів: горизонтальна - пересування людей на тому самому соціальному рівні, зміна статусу на інший, еквівалентний попередньому. Наприклад, учений займався науково-дослідною працею в НДІ, потім перейшов на викладацьку роботу до вузу. вертикальна - зміну статусу на вищий або навпаки, тобто рух угору — донизу в системі соціальних позицій. Наприклад, пересування з посади старшого викладача на посаду доцента.

3. Соціальна мобільність Низька мобільність свідчить про велику соціальну нерівність членів суспільства.

3. Соціальна мобільність Залежно від міри свободи переходу з однієї страти до іншої суспільства поділяються на: закриті, де забороняються такі переходи (рабовласницьке), відкриті, де дозволений такий перехід (капіталістичне), змішані, де переходи юридичне заборонено, але на практиці вони цілком можливі (феодальне). У кастовому суспільстві можливості для мобільності мінімальні. У класовому суспільстві бар'єри для мобільності зняті, але існує велика нерівність щодо можливостей мобільності. Шанси потрапити до престижного вузу в дитини впливових батьків набагато більші, ніж у дитини із пересічної сім'ї.

3. Соціальна мобільність Пересування груп по вертикалі відбувається: під час структурної перебудови, коли виникають нові престижні професії, соціальні статуси за економічних криз, коли з'являються нерентабельні підприємства, галузі виробництва за зміни політики ціннісно-нормативної орієнтації За таких умов пересування, як правило, відбувається одночасно в усіх сферах: економічній, політичній і соціальній.

3. Соціальна мобільність Немає такого суспільства, в якому б страти не допускали жодного пересування. Воно відбувається навіть у кастовій системі. Але немає і таких суспільств, де б ці переміщення відбувались би цілком вільно. Необхідно адаптуватися до нового середовища, засвоїти нові норми, зразки поведінки, а це потребує великого психологічного напруження, що супроводжується неврозами, формуванням комплексу неповноцінності. Людина, відірвавшись від однієї страти, не може знайти себе в іншій.

3. Соціальна мобільність Феномен перебування людини між двома стратами, зв'язаний із її переміщенням у соціальному просторі, називається маргінальністю. Маргінал — людина, яка втратила колишній статус і не адаптувалася до нового соціально-культурного середовища (наприклад, мігрант із села у пошуках роботи в місті чи іммігрант, що шукає в іншій країні ліпшої долі).

4. Соціальні статуси та ролі Статус (від лат. status — стан) — позиція людини в суспільстві, яку вона посідає відповідно до свого фаху, економічного забезпечення, політичних можливостей тощо. Будь-яка людина має цілу низку статусів (брат, батько, чоловік, мер міста, член політичної партії тощо), бо вона є членом багатьох соціальних груп і організацій. Уся сукупність статусів людини називається статусним набором. Найбільш характерний для конкретного індивіда статус називається головним статусом. Головний статус визначає манеру поведінки, коло знайомих, стиль життя тощо.

4. Соціальні статуси та ролі Роль — певна модель поведінки, що відповідає даному статусу. Нема ролі без статусу і статусу без ролі. Кожна роль має низку прав і обов'язків, які розкривають зміст статусів і забезпечують їх функціональний взаємозв'язок. Права — це те, що виконавець ролі може допустити стосовно своєї особи і дозволити собі щодо інших. Обов'язки — це те, що він мусить робити стосовно інших.

4. Соціальні статуси та ролі Розрізняють: природний статус людина отримує з народження (національність, стать, фізичні та психологічні дані) набутий статус людина набуває з часом, у процесі соціалізації (освіта, кваліфікація, культурний рівень тощо).

4. Соціальні статуси та ролі економічні робітник, підприємець, власник політичні демократ, комуніст, шовініст демографічні стать, вік, національність Різновиди соціальних статусів : сімейнородинні подружжя, дитина, брат релігійні священик, віруючий професійні вчитель, водій, слюсар

4. Соціальні статуси та ролі Статусні групи посідають певне місце у статусній ієрархії, яка утворюється громадською думкою. Статус професора, наприклад, скрізь цінується вище за статус прибиральниці. Місце певної статусної групи в ієрархії називається рангом. Ранги можуть бути високими, середніми і низькими. Чим більше суспільство цінує статус, тим вищий у нього ранг, тим більше у нього привілеїв.

Узагальнення набутих знань Що таке соціальна структура суспільства? Що таке соціальна стратифікація? Яких видів буває нерівність? У чому полягає сутність соціальної мобільності? Види її? Які історичні типи стратифікації вам відомі?

Домашнє завдання Г. В. Дворецька. Соціологія. Навчальний посібник. - Київ, 1989, с. 124 В. М. Піча. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К. : «Каравела» , 2000, с. 70 В. Г. Городяненко. Соціологія. Посібник для студентів ВНЗ. - Київ, 1989, с. 109

ДЯКУЮ ЗА РОБОТУ!!!