СОЦІАЛЬНА НЕРІВНІСТЬ РАСИЗМ Расизм світогляд а

СОЦІАЛЬНА НЕРІВНІСТЬ

РАСИЗМ Расизм — світогляд, а також політичні теорії і практичні дії, що ґрунтуються на расовій дискримінаціїї, на уявленні про поділ людей на біологічно різні групи на основі видимих особливостей зовнішнього вигляду, як-от: колір шкіри, структура та колір волосся, рисиобличчя, будова тіла тощо, тобто на раси, і різному ставленні до людей та їхніх спільнот залежно від приналежності до цих груп (рас).

Чому так розквітнув расизм? На це є кілька причин. Одна з них — це та, що протиставлення чорного й білого , як культурних символів було глибоко закорінене в європейській культурі. Біле в нас давно асоціюється з чистотою, чорне — зі злом (немає нічого природного в цьому символізмі, в деяких культурах усе навпаки). Символ чорноти набув негативного значення набагато раніше, аніж Захід увійшов у екстенсивні контакти з чорношкірими народами. Це символічне значення, либонь, і стало визначальним для реакції європейців на чорний колір шкіри людей, яких вони уперше зустріли на африканському узбережжі. Відчуття, що існує радикальна різниця між чорними та білими народами, в поєднанні з тим фактом, що африканці були "поганими", спонукав багатьох європейців дивитися на чорношкірих зі зневагою й острахом. Як висловився щодо цього один спостерігач у сімнадцятому сторіччі, "і своїм кольором, і поведінкою чорношкірі мало чим відрізняються від демонів у людській подобі" (Jordan, 1968). І хоча сьогодні найбільш крайні вияви такого ставлення зникли, є всі підстави вважати, що елементи цього чорно-білого культурного символізму досі мають значну поширеність.

Другий важливий чинник із тих, що привели до виникнення сучасного расизму, — це винахід та поширення самого поняття раси. Наприклад, у Китаї ми знаходимо датований ще третім сторіччям після P. X. опис народівварварів, "які дуже схожі на мавп, що й були їхніми предками". Але поняття раси як низки успадкованих характеристик є винаходом європейської думки вісімнадцятого та дев'ятнадцятого сторіч. Граф Жозеф Артюр де Ґобіно, якого часто називають батьком сучасного расизму, висунув ідеї, що стали дуже впливовими в багатьох колах. Згідно з Ґобіно, існують три раси: біла, чорна і жовта. Біла раса наділена вищим інтелектом, мораллю та волею до влади, і саме ці успадковані якості спричинилися до поширення західного впливу на весь світ. Чорношкірі — це люди невдатні, близькі до тварин, їм невідома мораль і притаманна емоційна нестабільність.

Третя причина виникнення сучасного расизму породжена тією практикою експлуатації, яку європейці запровадили щодо небілих народів. Работоргівля не набула б таких грандіозних масштабів, якби європейці не були такі переконані, що чорношкірі належать до нижчої раси, що вони тільки наполовину люди. Расизм допомагав виправдати колоніальне панування над небілими народами і заперечував їхнє право на участь у політичній діяльності, яке було завойоване білими на своїй європейській батьківщині.

Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації відзначається щорічно 21 березня. В цей день в 1960 році поліція відкрила вогонь і вбила 69 людей в ході мирної демонстрації протесту проти законів апартеїду, яка проходила в Шарпевілі, Південна Африка. Проголошуючи цей День 26 жовтня 1966 року, Генеральна Асамблея ООН закликала міжнародну спільноту подвоїти зусилля з метою ліквідації всіх форм расової дискримінації.

ГЕНДЕРНА НЕРІВНІСТЬ Ґендер — соціальнобіологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка» , психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності, цілісна психічна репрезентація статі, сповнена неповторним динамічним глибинним, когнітивним та поведінковим смислом жіночого та чоловічого, здобута індивідом у результаті набуття індивідуального ґендерного досвіду.

Починаючи з 1960 -х років, проблематика гендера стає популярною насамперед у соціальній психології. Історично гендерні стереотипи формувалися в рамках типів соціального та економічного обміну. З цілковитою підставою можна вважати, що проблему соціально-психологічної ролі гендера в історії вперше порушила Сімона де Бовуар, дружина французького філософа Ж. -П. Сартра. Вона, зокрема, наголошувала, що „. неповноцінність жінки визначила її мізерну роль в історії, а мізерна роль в історії прирекла її на неповноцінність”

У ЄС визнають, що дискримінацію жінок досі не вдалося повністю подолати у всіх сферах. Зокрема, у галузі професійної діяльності. У Франції чотири з п’ятьох жінок віком від 25 до 49 років мають роботу. Це один з найвищих показників у світі. В цій країні чимало жінок обіймають високі керівні посади, займаються наукою та працюють у тих сферах, які раніше вважалися суто чоловічими. І все ж таки більшість працюючих жінок зайняті в секторі традиційно жіночих професій, розповідає Марі Бутруа, представниця одного з найбільших профспілкових об’єднань країни: «Більшість жінок, що працюють, зайняті в шести сферах. Передусім – це торгівля, догляд за іншими та сфера послуг. Водночас у виробництві жіноча частка є незначною» .

Проглядається чітка тенденція – жінки працюють переважно у низькооплачуваних галузях. Крім того, навіть, якщо вони виконують ту ж саму роботу, що й чоловіки, все одно їм платять менше. Так само виглядає ситуація не лише у Франції, а й багатьох інших країнах Європейського союзу. І попри всі гучні заклики політиків, зміни відбуваються дуже повільно. Каже Марі Бутруа: «Жінки у Франції й сьогодні отримують до двадцяти відсотків менше грошей, ніж чоловіки. І для п’яти відсотків цієї різниці в зарплатні для жінок немає жодних пояснень. Однак, водночас вже є працедавці, які цю нерівність у зарплатах ліквідовують» .

Дякуємо за увагу