СОЦІАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ вступ Багатозначність поняття інформація

СОЦІАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ вступ

Багатозначність поняття „інформація” • Термін інформація походить від латинського слова informatio, що означає «відомості, пояснення, переказ» • В США у 50 -ті роки у зв’язку з новим витком розвитку, викликаним появою перших комп’ютерів, відбувається зміна значення слова «інформація» • У математичній теорії інформації став означати кількісну сторону комунікативного обміну

Інформація • у техніці розуміється як повідомлення, які передаються у формі знаків і сигналів • у документознавстві розуміється як все те, що зафіксовано у знаковій формі у вигляді документів • у теорії інформації – такі повідомлення, після прийняття яких ми отримуємо додаткові відомості про об’єкт або явище, тобто такі повідомлення, які зменшують існуючу до їх прийняття невизначеність • в теорії управління це повідомлення, які використовуються для активної дії, наприклад управлінського рішення

Одне і те саме інформаційне повідомлення (стаття в газеті, об’ява, лист, довідка, розповідь, креслення, радіопередача тощо) може містити різну кількість інформації для різних людей в залежності від накопичених ними знань, від рівня розуміння даного повідомлення, інтересу до нього

Без наявності споживача, хоча б потенційного, говорити про інформацію немає сенсу • Інформація — відомості про об’єкти і явища оточуючого середовища, їхні параметри, властивості і стан, які сприймають інформаційні системи (живі організми, машини тощо) у процесі життєдіяльності і роботи.

підходи до видової класифікації інформації: 1. У теорії інформації усе розмаїття її форм поділяють на: • елементарну (механічну), яка відображає процеси , явища неживої природи • біологічну, яка відображає процеси тваринного та рослинного світу • соціальну, яка відображає процеси людського суспільства

Соціальна інформація – сукупність знань відомостей даних і повідомлень, які формуються і відтворюються у суспільстві та використовуються індивідами группами, організаціями, різними соціальними інститутами для регулювання соціальної взаємодії, суспільних відношень і процесів. Соціальна інформація передається за допомогою різних інформаційних засобів, які називають мовою. Головною властивістю соціальної інформації є її змістовність, наявність сенсу, значення. Вона завжди відображає який-небудь почуттєво-наочний або логічно усвідомлений образ предмета реального світу

2. Одним із принципів поділу соціальної інформації є її суспільне призначення: • особиста, призначена для конкретної людини; • масова, призначена для всіх, хто бажає її використати, доступна будь-якій людині (суспільно-політична, науково-популярна тощо); • спеціальна, призначену для використання вузьким колом осіб, які займаються вирішенням складних спеціальних задач в галузі науки, техніки, економіки

3. За формою представлення інформацію поділяють на 2 види: • дискретна форма представлення інформації – це послідовність символів, що характеризують перервну, змінну величину (кількість випадків, кількість заходів тощо); • аналогова або неперервна форма представлення інформації – це величина, що характеризує процес який не має перерв або проміжків (температура людини, швидкість автомобіля тощо)

4. За способом передачі і сприйняття: • візуальну, що передається видимими образами і символами; • аудіальну, що передається звуками; • тактильну, що передається відчуттями; • органолептичну, що передається запахами та смаками; • машинну, що видається і сприймається засобами обчислювальної техніки.

5. За способами кодування: • символьну, засновану на використанні символів – літер, цифр, знаків тощо β ↘ ∆ € Ψ @ Ф ∑ • текстову, засновану на використанні комбінацій символів Літературний текст • графічну, засновану на використанні вільного поєднання у просторі графічних примітивів

Стосовно комп’ютерної обробки даних під інформацією розуміють деяку послідовність символьних позначень (літер, цифр, закодованих графічних образів і звуків тощо), які несуть смислове навантаження і представлені у «зрозумілому» для комп’ютера вигляді. На відміну від людини, комп’ютер може обробляти інформацію, представлену лише у цифровій формі, адже «комп’ютерна абетка» складається лише з двох символів 0 і 1.

Предмети, процеси, явища матеріальних або нематеріальних властивостей, що розглядаються з точки зору інформаційних властивостей називаються інформаційними об’єктами.

Всі процеси, пов’язані із визначеними операціями над інформацією, називаються інформаційними процесами. Інформаційний процес це сукупність дій, які проводяться з інформацією, для перетворення або збереження її форми та (або) змісту у відповідності до поставлених цілей.

Що можна робити з інформацією створювати приймати комбінувати зберігати передавати копіювати обробляти шукати сприймати формалізувати використовувати розповсюджувати спрощувати руйнувати запам’ятовувати змінювати збирати тощо ділити на частини вимірювати

Збирання Опрацювання Організація Зберігання Пошук Розповсюдження

Властивості інформації можна розглядати у трьох аспектах: • технічному – це точність, надійність, швидкість передачі сигналів тощо; • семантичному – це передача смислу тексту за допомогою кодів • прагматичному – це наскільки ефективно інформація впливає на поведінку об’єкту

Інформації властиві: • • достовірність; повнота; точність; цінність; своєчасність; зрозумілість; доступність; стислість тощо

У сучасних умовах нам потрібні не просто знання і не просто інформація. Важливо не лише засвоєння знань, тобто тієї інформації, яка має якусь культурну оболонку і міститься у книгах або інших інформаційних сховищах створених цивілізацією, але й особливі знаннєві практики, тобто знання про способи, методи, можливості і мету отримання знань, а також технології роботи з ними.

Людство стикнулося з першим проявами інформаційного вибуху • Виникла проблема своєчасного відстеження потоків інформації та знаходження тієї, що необхідна у даний момент.

Утворення великих потоків інформації приводить до інформаційної кризи, яка проявляється у протиріччях між обмеженими можливостями людини до сприйняття і обробки інформації та існуючими потоками і масивами інформації.

Криза поставила суспільство перед необхідністю пошуку шляхів виходу із ситуації • Впровадження ЕОМ, сучасних засобів обробки і передачі інформації в різних галузях стало початком інформатизації

Інформатизація – організований соціально-економічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян і організацій на використання інформаційних ресурсів цивілізації з використанням нових інформаційних технологій.

Важливо відзначити, що інформатизація – це не лише технічний, але й соціокультурний фактор у розвитку суспільства, який впливає на якість інформаційного середовища, і що у центрі всіх цих процесів знаходиться людина: саме вона на основі вже існуючої інформації або експериментальним шляхом створює нові знання, нові інформаційні технології, і передача інформації у суспільстві здійснюється саме від людини до людини. Технічні засоби – це лише засоби.

Процес інформатизації розцінюється як умова успішного розвитку суспільства “ті країни, які першими увійдуть в інформаційне суспільство, здобудуть найбільші переваги: вони стануть визначати умови для тих, хто буде слідувати за ними” М. Бенгеманн

Інформаційне суспільство – суспільство рівень якого визначається кількістю і якістю накопиченої і використовуваної інформації, її свободою і доступністю.

Інформаційне суспільство має наступні ознаки: • більшість працюючих зайняті виробництвом, зберіганням, обробкою і реалізацією інформації; • забезпечена технічна, технологічна і правова можливості доступу будь-якому члену суспільства, у будь-який час і на будьякій території до потрібної інформації; • інформація є важливим стратегічним ресурсом суспільства і займає ключове місце в економіці, освіті, культурі.

Переваги інформаційного суспільства: • вирішуватимуться проблеми інформаційної кризи, а саме протиріччя між інформаційною лавиною та інформаційним голодом; • пріоритет інформації у порівнянні з іншими ресурсами; • головною темою розвитку стає інформаційна економіка; • інформаційна технологія матиме глобальний характер, охоплюватиме всі сфери соціальної діяльності людини; • формується інформаційна єдність всієї людської цивілізації; • за допомогою засобів інформатики реалізовуватиметься вільний доступ кожної людини до інформаційних ресурсів всієї цивілізації; • реалізовуватимуться гуманістичні принципи управління суспільством і впливу на оточуюче середовище.

Негативні наслідки, небезпечні тенденції розвитку інформаційного суспільства: • проблеми маніпулювання свідомістю людей у результаті посилення впливу на суспільство засобів масової інформації; • проблема відбору якісної і достовірної інформації, загроза дезінформації; • проблема адаптації людей до середовища інформаційного суспільства; • комп’ютерна (інтернет-) залежність.

Концепція інформаційного суспільства у ряді високорозвинених країн має статус державної політики. Європейське співтовариство з 1994 року поставило завдання побудови інформаційного суспільства у перелік найбільш пріоритетних.

Україна має свої особливості входження до інформаційного суспільства До проблем відносяться: • відставання у розвитку інфраструктури країни, передусім засобів обчислювальної техніки, зв’язку і телекомунікацій. • Відставання у розвитку національного інформаційного законодавства, незважаючи на те, що в 1998 році прийнято Закон України “Про Національну програму інформатизації”.

Інформаційна культура особистості – одна із складових загальної культури людини, сукупність інформаційного світогляду і системи знань та умінь, що забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність з оптимального задоволення індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних так і нових інформаційних технологій. Є найважливішим фактором успішної професійної і непрофесійної діяльності, а також соціальної захищеності особистості в інформаційному суспільстві

Інформаційна культура особистості тісно пов’язана з інформаційною культурою суспільства: Інформаційна культура суспільства формується людиною, її діяльністю Інформаційна ж культура самої людини залежить від рівня інформаційної культури суспільства На сучасному етапі стало очевидним, що інформаційна культура є важливою складовою життя сучасного суспільства і набула теоретичного і практичного значення.

Одним із головних компонентів інформаційної культури суспільства є інформаційне середовище. • Ресурсна концепція • Комунікаційна концепція

Інформаційні ресурси • інформаційні ресурси – це сукупність даних організованих для ефективного отримання достовірної інформації Тематика інформаційних ресурсів різноманітна і включає в себе, окрім змісту і джерел інформації, такі важливі елементи, як їх призначення, форма власності, форма представлення, технології розповсюдження, оцінки якості технології і ряд інших.

• Інформаційні ресурси складають основу інформаційного ринку, головними учасниками якого є ті, хто виробляє інформацію. • Учасниками інформаційного ринку є також центри обробки інформації, інформаційні брокери, бібліотеки та інформаційні служби.

Інформаційні ресурси (Information resources) - документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, депозитаріях, музейних сховищах і т. і. )

Слово «документ» походить від латинського слова (dokumentium – свідоцтво) Так позначали письмове підтвердження правових відношень і подій.

• Документ створюється для зберігання і передачі соціальної інформації в часі або просторі. • Документ організує, систематизує інформацію, подає її у фіксованому вигляді.

В документі інформація і її носій генетично пов’язані один з одним. Однак для розуміння сутності документа умовно розділяють інформаційний і матеріальний бік документу. Документ (офіційне) — це засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності та розумову діяльність людини

За способом документування (або закріплення інформації на носії) виділяють: • рукописний, • фотографічний, • друкарський, • оптичний, • механічний, • лазерний, • магнітний, • електронний

За характером знакових засобів фіксації інформації розрізняють: • Текстові - рукописний, - машинописний - друкований документи

Нетекстові: -ідеографічний, -аудіовізуальний - машиночитаний документи

За ступенем поширеності розрізняють: • Опублікований документ • Неопублікований документ

За регулярністю виходу у світ виділяють: • періодичні документи • документи, що продовжуються • неперіодичні документи

Найбільш суттєві ознаки для класифікації документів − це цільове призначення документа • Цільове призначення документа − це обумовленість його потребами тієї або іншої сфери суспільної діяльності: науки, виробництва, управління тощо

Довідкове видання – це видання, яке містить стислі відомості наукового чи прикладного характеру, розміщені в порядку зручному для їх швидкого знаходження, та не призначене для суцільного читання. три основних блока мають свою специфіку: • енциклопедичні видання (енциклопедії та енциклопедичні словники); • мовні словники; • довідники

Основними ознаками енциклопедії, які відрізняють її від інших довідкових видань, є: • повнота інформації за даним критерієм відбору матеріалу; • системність викладення кожної галузі знань – як ієрархічна (від вищого до нижчого), так і лінійна. Відсилання (всередині статей або у вигляді статей-відсилань) – необхідний елемент забезпечення системності енциклопедії; • науковість, тобто викладення встановлених наукою і суспільною практикою фактів прийнятними у науці термінами і поняттями – як правило, без опису авторських гіпотез і прогнозів, а також без використання авторських неологізмів;

• об’єктивність у характеристиці понять, подій, об’єктів та біографічних даних, у тому числі шляхом дотримання пропорцій у обсягу; • фактологічна точність; • уніфікація подачі матеріалу, що не виключає у багатотомних універсальних енциклопедіях (головним чином у великих оглядових статтях) збереження стилістики автора; • лаконічність і популярність викладення; наявність дефініції (визначення) у кожній статті; • схематичність викладення; • викладення фактів без емоційних особистісних оцінок (як позитивних, так і негативних); • оснащеність необхідним науково-довідковим апаратом: покажчиками, бібліографічними та етимологічними довідками, проставленими наголосами; • ілюстрації і мапи в енциклопедії – невід’ємна частина системної науково-довідкової інформації, тісно пов’язана із текстом статей, у тому числі через під малюнкові написи та легенди мап.

Розрізняють декілька видів енциклопедій • Універсальні (загальні) • Галузеві • Спеціалізовані • Регіональні • Біографічні • Тематичні

У енциклопедіях основний обсяг інформації міститься у статтях, що характеризують поняття, події, об’єкти або біографії відносно розгорнуто, багатопланово. У енциклопедичних словниках основне змістовне навантаження покладається на дефініцію, статті вкрай лаконічні, більшість із них носять тлумачний характер, матеріал розташовується у алфавітному порядку

Мовні словники містять лексичні одиниці однієї з мов • тлумачні – пояснюють значення слів та ілюструють їхнє вживання; • перекладні – містять вживану лексику і фразеологію, перекладені з однієї мови на іншу, призначені для навчання іноземним мовам; • спеціальної лексики (термінологічні) – представляють мову тієї або іншої галузі науковопрактичної діяльності.

Довідники – найбільш розповсюджена, багатоманітна з тематико-типологічної точки зору група довідкових видань. До них також відносяться адресні і телефонні книги, а також каталоги товарів та послуг. Наприклад, «Хто є хто» , «Ділова столиця» , «Довідник бізнесмена» тощо.