Смакова сенсорна система План лекції 1 Cтруктурно-функціональна

Смакова сенсорна система

План лекції 1. Cтруктурно-функціональна характеристика смакового аналізатора. 2. Головні смакові відчуття та речовини, що їх зумовлюють. 3. Рецепція смакових подразнень. Оброблення смакових сигналів. 4. Чинники, що впливають на смакове сприйняття.

У формуванні сприйняття і відчуття смаку бере участь смакова сенсорна система. Смакові відчуття є суб'єктивними й індивідуальними. Одним із перших класифікацію смаків запропонував М. В. Ломоносов.

1. Cтруктурно-функціональна характеристика смакового аналізатора. Смак – один із видів хеморецепції, процес сприйняття смакових властивостей речовин, що виникає в ротовій порожнині під дією різних речовин, переважно на рецептори смаку. Життєва роль смакових відчуттів, як і нюхових, менша, ніж зорових і слухових. Проте вони не втратили свого значення, оскільки забезпечують визначення якості споживаної їжі, сприяють поліпшенню апетиту.

До складу смакового аналізатора входять рецептори, що сприймають смакові подразнення, нервові волокна, які передають інформацію від цих рецепторів у центральну нервову систему.

Периферична частина смакового аналізатора

Периферичний чи рецепторний відділ смакового аналізатора знаходиться в порожнині рота, початку системи органів травлення. За допомогою смакового аналізатора відбувається опробування їжі при безпосередньому зіткненні її зі слизовою оболонкою порожнини рота. До провідникового відділу смакового аналізатора належить три нерви, довгастий мозок, гіпоталамус і таламус, а до центрального – скроневі долі кори головного мозку.

Рецептори смаку (смакові сенсорні епітеліоцити) – це вторинно-чутливі рецептори, які є елементом смакових цибулин. Смакові цибулини розташовуються переважно на кінчику язика, на бічній поверхні його (за винятком середньої частини), а також на передній і задній поверхні надгортанника, на задній стінці глотки, на мигдалинах, на м’якому піднебінні та на губах.

Смакова цибулина (брунька) Мікроворсинки Є органом смаку, і має овальну форму та складається з трьох типів клітин – смакових сенсорних епітеліоцитів, підтримувальних та базальних клітин. Опорні клітини

Підтримувальні (опорні) клітини – вигнуті веретеноподібні клітини, які також містять мікроворсинки; оточують та підтримують смакові рецепторні клітини. n Базальні клітини – це мало диференційовані клітини, що забезпечують регенерування двох інших типів клітинрецепторних та підтримувальних) смакової цибулини (період життя смакових рецепторів становить 10 діб). n

Аферентні волокна що проводять відповіді від скупчень смакових цибулин, входять до складу трьох нервів: волокна від передніх двох третин поверхні язика проходять в складі гілки лицьового нерва; n від задньої третини язика – у складі язикоглоткового нерва; n від смакових цибулин поза язикової локалізації – у складі блукаючого нерва. n

Сосочки – складки слизової оболонки язика, що формують певні опуклості. Розрізняють чотири види смакових сосочків: жолобуваті, листоподібні, грибоподібні та ниткоподібні. Розташовані смакові цибулини переважно на жолобчастих, грибоподібних і листоподібних сосочках язика. 1. 2. 3. 4. Жолобуваті сосочки Листоподібні сосочки Ниткоподібні сосочки Грибоподібні сосочки

Грибоподібні сосочки Мають округлу форму, розсіяні по всій поверхні язика і є найчисельнішими на кінчику язика. У кожному грибоподібному сосочку налічують до 5 смакових цибулин, розміщених на верхівці сосочка. Всього їх близько 300400. Сумарно ці сосочки містять 1300 смакових цибулин.

Обмежені жолобом (Жолобовидні) Сосочки мають великий розмір і локалізовані на межі між задньою та передньою третинами спинки язика у формі англійської букви «V» . Кожен з цих сосочків може містити до 100 смакових цибулин, які здебільшого локалізовані на бічній поверхні сосочка.

Листоподібні сосочки Схожі на обмежені жолобом сосочки, лише менші за розміром. Вони утворюють тісні складки вздовж задніх бічних країв язика. Добре розвинуті у дітей та чисельні у дорослих.

Ниткоподібні сосочки Дрібні та чисельні сосочки, розміщені на поверхні язика і не містять смакових цибулин.

2. Головні смакові відчуття та речовини, що їх зумовлюють Розрізняють чотири типи смакових відчуттів. Для того, щоб речовина могла викликати збудження смакової цибулини, вона повинна розчинятися в рідкому середовищі ротової порожнини. На язиці рецептори гіркого розташовані переважно в зоні 1, кислого — 2, солоного — 3, солодкого — 4

n Поріг смакової чутливості для більшості речовин значно варіює, тому, розглядаючи смакові подразники, враховуючи діапазон порогових значень. n Комбіновані смакові відчуття виникають при поєднанні чотирьох основних відчуттів.

Хоча зони сприйняття різних смаків на поверхні язика значно перекриваються, але встановлено, що найбільша чутливість існує до: n n солодкого – на кінчику язика та передній третині; кислого – на бічних поверхнях язика; солоного – в місці передньої спинки язика; гіркого – на корені язика.

3. Рецепція смакових подразнень. Оброблення смакових сигналів. Смакові рецепторні клітини відносять до вторинночутливих хеморецепторів. Ці клітини реагують на речовини, які розчинені у рідині (слині) ротової порожнини. Розчинені в слині речовини через смакові пори цибулини діють на мікроворсинки смакових рецепторних клітин. Первинним процесом смакової хеморецепції є адсорбція молекул речовини (подразника) на клітинні мембрани мікроворсинок, які містять рецепторні молекули. У результаті цієї взаємодії рецепторна молекула (білкового походження) змінює свою конформацію, що зумовлює зміни мембранної провідності мікроворсинок. Це супроводжується деполяризацією мембрани, тобто виникнення РП.

Механізми смакової хеморецепції

Збуджувальний РП поширюється вздовж мембрани та мікротубулярної системи смакових епітеліоцитів до їх основи. Останнє спричиняє виділення нейромедіатора (наприклад, ацетилхоліну або серотоніну), який у рецепторно-аферентному синапсі зумовлює виникнення ГП та генерує ПД в електричнозбудливій ділянці аферентного нервового волокна.

Центральний відділ смакового аналізатора та оброблення смакових сигналів Збудження смакових клітин через синапси передається аферентним волокнам, волокнам барабанної струни, язикоглоткового та блукаючого нервів. З кожного боку смакові волокна об’єднуються в ядрі поодинокого шляху довгастого мозку, де утворюються синапси з нейронами другого порядку, а потім через медіальну петлю імпульси надходять до ядер вентрального таламуса. В цій ділянці мозку закінчуються шляхи дотикової, больової та температурної чутливості.

Схема смакових шляхів до ЦНС Далі аксони через внутрішню капсулу спрямовуються в нижню частину постцентральної звивини кори великого мозку. Смакові зони кори містяться в латеральній частині основи центральної завитки скроневої долі.

Електричні явища у смакових рецепторних клітинах Смакові нервові волокна володіють широким спектром чутливості в межах кожної якості. За стимулювання різними смаковими речовинами у певній концентрації різні волокна активуються по-різному

4. Чинники, що впливають на смакове сприйняття. На формування смакових відчуттів впливають зір та нюх. Це зумовлено тим, що центри смаку і нюху у гіпоталамусі розміщені майже поруч і їхні нейрони тісно взаємопов’язані і легко обмінюються інформацією один з одним. Так само пов’язані між собою смаковий і зоровий центри.

Адаптація смакових рецепторів до одноманітних подразників проявляється у втраті апетиту до їжі, яка вживається щоденно. Підвищують активність і збудливість смакових рецепторів різні спеції і приправи, а також продукти, контрастні за смаком (солодкий чай і бутерброд із ковбасою або сиром).

Діяльність смакових рецепторів залежить від стану органів травлення. На формування смакових відчуттів впливають зір та нюх. Відчуття смаку відіграє важливу роль у формуванні апетиту, регуляції травлення.

Дякую за увагу!!!!!!