СМ-10 Соловйова К В Геоекономіка — втілення

СМ-10 Соловйова К. В

Геоекономіка - втілення „логіки конфлікту в граматиці торгівлі” з метою забезпечення найкращої можливої зайнятості для якомога більшої частини свого населення, навіть, якщо це буде необхідно, на шкоду населенню чужих країн. Геоекономіка у Е. Люттвака покликана забезпечити внутрішню згуртованість держави перед лицем економічної загрози, допомогти державі освоїти невідоме їй досі поле світової економіки, гарантувати державі підтримку в цій справі з боку її громадян.

СВІТОВА ЕКОНОМІКА РОЗПАДАЄТЬСЯ НА ШІСТЬ „ЕКОНОМІЧНИХ КОНТИНЕНТІВ”, А САМЕ: 1) постіндустріальну Північ, яка контролює майже всю торгівельно-фінансову динаміку світу та живе за рахунок своєрідної цивілізаційної ренти; 2) високоіндустріальний Захід, національні господарства якого здатні створювати високотехнологічні вироби; 3) Новий Схід, що орієнтується на масове виробництво і поєднує торгівельний лібералізм з виробничим протекціонізмом;

4) сировинний Південь, який живе за рахунок експлуатації свої природних ресурсів; 5) посткомуністичний світ, що перебуває в перехідному стані; 6) Глибокий Південь, який охоплює острови „транзитної державності” з її неоархаїчною та квазігосподарською активністю, транстериторіальні кримінальні консорціуми (Афганістан, Руанда, Ліберія, Сомалі), а також зони, які контролюються ззовні і в яких перебувають країни із „заниженою суверенністю”: на Балканах, на Близькому Сході (Ірак), в Африці (Сьєрра-Леоне) та в деяких частинах колишнього радянського простору (Таджикистан).

Деякі країни тут, балансуючи на межі втрати своєї державності, поступово переключаються зі звичних форм соціальної і економічної діяльності на повсякденність конфлікту, збройних внутрішніх сутичок та масштабної деструктивної параекономіки. Такий світ існує за межами географічної системи координат, а тому традиційний геополітичний підхід виявляється безсилим для його пояснення.

велика нерівномірність у розміщенні ресурсів на території планети з тяжінням до обмеженої наявності в ряді регіонів певних груп ресурсів; відсутність балансу між масою наявних природних ресурсів, місцями зосередження продуктивних сил і розселення людей; висока концентрація головних видів промислових ресурсів на досить обмеженому ареалі території. Наприклад: нафта - на Близькому Сході, меншою мірою - у Південній Європі, регіоні Каспійського моря, південноамериканських басейнах.

Геоекономічний атлас виступає одним з найефективніших засобів геоекономічного підходу до вивчення світового простору як багаторівневої високорухливої міждержавної системи. Діяльність в даній системі є ефективною, якщо суб’єкт глобальних відносин володіє, по-перше, здатністю швидко адаптуватися до її вимог і змінам і на цьому базисі інтегруватися до її складу, а, по-друге, передовими інтелектуальними, інформаційними і комунікаційними можливостями. Освоєння цієї системи дозволяє вести стратегічне оперування у геоекономічному просторі. карта геоекономічного атласу – карта видів діяльності (геоекономічний регіоналізм) є пов’язаною з подрібненням геоекономічного простору в залежності від спеціалізації тих чи інших регіонах на певних видах продукції, що склалася.

В ЯКОСТІ СИСТЕМОУТВОРЮЮЧОГО ФАКТОРУ В ГЕОЕКОНОМІНОМУ ПЛАНІ ВИСТУПАЄ ШИРОКИЙ СПЕКТР ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ І, ВИХОДЯЧИ З ЦЬОГО, НА ДАНІЙ КАРТІ НАНОСЯТЬСЯ: 1) зростаючий транснаціональний простір; 2) ареал діяльності міжнародних неурядових організацій; 3) фінансові і банківські мережі; 4) “альтернативний” транснаціональний світ, що був сформованим паралельною тіньовою глобалізацією; 5) регіони, що утворюють світові інфраструктури з виробництва високотехнологічних товарів (ареали техногенних зон); 6) ареали (країни), що випадають з ареалів якоїсь певної спеціалізації (такі зони (країни) втрачають можливість до вбудови до структури індустріальних та постіндустріальних систем, практично не мають точек стикання з техногенними цивілізаціями; у світовій глобільній лексиці їх називають країнами-паріями); 7) регіони бувшого соціалістичного табору, що опинилися у проміжних градаціях між високорозвинутою, індустріальною “Північчю” та поступово втрачаючим індустріально-техногенні риси “Півднем”, а в деяких випадках наближаючихся в перспективі до “регіонів, що падають” –кандидатів на статус “країн-паріїв”.

В якості особливої карти геоекономічного атласу слід виділити геокультурний простір. Структурні одиниці, що розподіляють цей простір, формують особливі утворення – культурографічні. Адже саме під впливом культурних подій на карті світу сформувалися “ядрові платформи” (ідеологічні програми) цивілізацій, на стиках яких знаходяться проміжні простори, що відіграють особливу роль і дозволяють осмислити взаємодію і взаємовплив геокультурних цивілізаційних анклавів.