Слуга пана Енґельгардта v На початку 30 х

Слуга пана Енґельгардта v На початку 30 х рр. ХІХ ст. у зв’язку із спалахнувшим у Польщі національно визвольним повстанням службове становище поміщика Шевченка Павла Енґельгардта змінилося, і він переїхав До Петербурга. За ним разом з іншими кріпаками та слугами до російської столиці вирушив і Т. Г. Шевченко. v У Петербурзі любов молодого юнака до малювння стала ще більш палкою. Згодом і сам пан вирішив, що було б непогано мати власного маляра.

В «науці» у Ширяєва v 1832 р. Енґельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву. v Артіль Ширяєва виконувала живописно декоративні роботи. Його учні жили на горищі, поводився з ними майстер суворо. Становище Тараса лишалося тяж ким, оч у цілому х праця й навчання в Ширяєва були корисними і збагатили молодого художника необхідними професійними навичками.

Знайомство із Сошенком v Світлими «білими» ночами Шевченко ходив у Літній сад змальовувати статуї. Улітку 1836 року під час одного з петербурзьких нічних рисувальних сеансів у Літньому саду він познайомився зі своїм земляком — художником Іваном Сошенком. Вражений талантом юнака і його становищем кріпосного художника, Сошенко намагався всіляко допомагати Шевченкові. v Сошенко вмовив Ширяєва відпустити Шевченка на місяць, щоб той відвідував зали живопису Товариства заохочення художників. Комітет цього товариства, «розглянувши рисунки стороннього учня Шевченка» , ухвалив «мати його на увазі на майбутнє» .

Він познайомив його з байкарем Євгеном Гребінкою, відомим російським художником живописцем Карлом Брюлловим, російським поетом Василем Жуковським, видатним російським художником новатором Олексієм Венеціановим та Василем Григоровичем. Фрагмент картини «Молодий Тарас Шевченко в майстерні у К. П. Брюллова»

Ось вони ті люди, які не лише визволили Тараса Шевченка з кріпацтва, але й сприяли його творчій натурі, допомагали здобувати знання: Іван Сошенко українець із Черкащини, маляр. v Першим почав замислюватися про звільнення цього геніального хлопця з кріпацтва й порадився про це з письменником Євгеном Гребінкою.

Євген Гребінка українець із Пирятина, видавав у Петербурзі альманах "Ластівка". v Він перший узявся за літературну освіту Шевченка, запрошуючи його до себе з 1837 року на літературні вечори. "Хрещений батько" першого видання "Кобзаря". Саме йому Тарас Шевченко присвятив поему "Перебендя".

Василь Григорович земляк Євгена Гребінки. v Чоловік доньки славного українського різьбяра Івана Мартоса. v Секретар Товариства заохочення мистецтв, професор теорії естетики, віце президент Імператорської Академії мистецтв. v Йому Шевченко присвятив поему "Гайдамаки".

Олексій Венеціанов син грека з Ніжина й українки. v Вчитель Івана Сошенка, товариш Євгена Гребінки по гімназії. Придворний живописець.

Василь Григорович та Олексій Венеціанов товаришували з відомим поетом Василем Жуковським. Василь Жуковський поет романтик, позашлюбний син туркені полонянки та російського поміщика Опанаса, вихователем царя Олександра I. v Прізвище отримав від збіднілого дворянина Андрія Жуковського, який був його хрещеним батьком. v Василь добре знав долю кріпаків і почав дбати про звільнення Шевченка українського "алмаза в кожусі".

Карл Брюллов нащадок французів гугенотів. Його предки емігрували до Німеччини, згодом переїхали до Росії, але вільнолюбний дух, притаманний французам, художник зберіг. v Побачивши Тараса у Сошенка, Брюлов звернув увагу на «некріпацьке» обличчя хлопця, а довідавшись про його долю й побачивши його рисунки, ще більше зацікавився ним.

Викуп з кріпацтва Т. Г. Шевченка v За викуп Тараса Шевченка із кріпацтва необхідно було сплатити пану Енґельгардту 2500 крб. На той час ця сума була еквівалентна 45 кілограмам чистого срібла. v Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського — вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, в якій взяла участь царська родина.

Умова та техніка реалізації лотарії достаменно не відомі. Відомо, що поряд з портретом Жуковського розігрувалися предмети порцеляни і коштовності. Хто їх виграв і чи виграв хтось взагалі? Відомо, що портрет Жуковського не виграв ніхто! Царська родина на нього претензій ніколи не виявляла. Після проведення лотареї Брюллов ще 14 років працював над портретом і тільки після смерті художника родина продала йього російському підприємцю Третякову. У 1939 році портрет Жуковського, за який, ніби то було викуплено Шевченка з кріпацтва, потрапив в Україну до новоствореного музею Т. Г. Шевченка в Києві. Портрет Василя Жуковського роботи Карла Брюллова. Зібрані за цей твір гроші в розіграші лотереї послужили для викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.

v Кошти на викуп поета відсушували способом складчини, яку започаткували Брюллов, Жуковський, Веніціанов та Баранова статс дама царського двору. v 22 квітня (за старим стилем) 1838 року Шевченко був викуплений на волю і незабаром став учнем Академії мистецтв. Його вчителем став Брюллов, під керівництвом якого Шевченко досяг значних успіхів. v Протягом 1839— 1841 років він одержав три срібних медалі за художні роботи.