Слово. Лексичне значення. Виконала студентка групи Б-12 Тютькіна

Слово. Лексичне значення. Виконала студентка групи Б-12 Тютькіна Софія Вчитель української мови та літератури Лебідь Олена Валеріївна

Слово — це найменша самостійна і вільно відтворювана основна мовна одиниця, що складається із звуків і називає певні предмети, процеси і явища, їх ознаки. Основною функцією якого є позначення цього елемента — його називання, вказування на нього або його вираження.

Слово є основною одиницею мови і мовлення, пов’язаною з усіма іншими мовними одиницями. На відміну від менших одиниць мови (звуків, морфем), слово характеризується самостійністю і повнозначністю. Водночас слово є будівельним матеріалом для більших одиниць — словосполучення і речення. Слова слугують для називання предметів, дій, явищ, якостей. Відображенням у слові будь-якого явища дійсності становить його лексичне значення.

Лексикою (від гр. lexikos — той, що відноситься до слова), або словниковим складом мови, називається сукупність усіх слів, що вживаються у мові. Розділ науки про мову, що вивчає лексику, називається лексикологією.

Лексикологія української мови вивчає словниковий склад мови на сучасному етапі її розвитку: встановлює місце різних слів у словниковому складі їх значення і вживання їх взаємовідношення з іншими елементами лексики виявляє загальні закономірності розвитку словникового складу української мови.

Лексичне значення слова — це той зміст, який містить в собі слово, те, що воно означає. Наприклад, характеризуючи смислову складову слова «школа», можна сказати, що це «вигляд споруди, приміщення для навчання дітей», лексичне значення слова блукати таке: «ходити, їздити без певної мети і напрямку»: Я люблю блукати старовинними вулицями Львова.

Лексичне значення включає в себе не всю сукупність ознак, властивих будь-якому предмету, явищу, дії, а тільки найбільш суттєві, що допомагають відрізнити один предмет від іншого. Лексичне значення розкриває ознаки, за якими визначаються загальні властивості для ряду предметів, дій, явищ, а також встановлює відмінності, що виділяють даний предмет, дія, явище. Лексичне значення може бути пояснено: описово, характеристикою відмінних ознак предмета, дії, явища; через однокорінне слово; підбором синонімів.

Крім лексичного, словам властиве граматичне значення, яке вказує на приналежність слова до певної частини мови та на його граматичні ознаки. При цьому лексичне значення слова є індивідуальним, основним, а граматичне — загальним, властивим усім словам, які належать до певної частини мови.

Слово може мати одне або кілька лексичних значень. Однозначні слова — це слова, які мають тільки одне лексичне значення, тобто називають якийсь один предмет, істоту, ознаку, дію, явище (верба, зозуля). Слова, що мають кілька лексичних значень, називаються багатозначними. Багатозначні слова мають пряме значення й одне або кілька переносних Наприклад, великий — 1) значний за розміром; 2) дорослий; 3) геніальний, загальновідомий.

Пряме значення слова — це його первинне, основне лексичне значення. Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого. Слово в прямому значенні — це звичайна, повсякденна назва чогось (вишневий садок). Слово в переносному значенні — дуже часто назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші (вишневі пахощі думок). Переносних значень у слові може бути кілька. У якому значенні вжите багатозначне слово, стає зрозумілим із контексту.

Основні розділи лексичних одиниць

Лексичний розбір — розбір, який покликаний закріпити теоретичні знання про слово як лексичну одиницю мови, виробити навички роботи над словом у контексті та роботи з тлумачним словником, із словниками синонімів, паронімів, антонімів тощо. При лексичному розборі з'ясовують лексичне значення слова, його багатозначність чи однозначність, визначають його синонімічні та антонімічні зв'язки, походження, стильо­ву належність, стилістичне навантаження. Аналіз фразеологізму передбачає з'ясування його значення, структури і джерела.