Слово фізика походить від давньогрецького слова природа

Слово «фізика» походить від давньогрецького слова «природа» . Так назвав першу відому нам наукову працю про природні явища давньогрецький учений Арістотель, який жив у 4 -му столітті до нашої ери.

Нещодавно люди навіть мріяти не могли про ті блага, що мають сьогодні. Наприклад, ще у XVIII ст. освітлення будинків здійснювалося за допомогою свічок, скіп і газових пальників, листи йшли до адресатів тижнями і т. д.

Зараз же завдяки Інтернету й радіозв'язку можна протягом декількох секунд зв'язатися зі своїм адресатом на будьякому континенті. Сьогодні наука, у тому числі фізика, — реальна основа розвитку суспільства й створення нового рівня добробуту людства.

Досить згадати численні електроприлади, аудіо- та відеотехніку, автомобілі, комп'ютери тощо. А ще — новітні технології одержування енергії, створення матеріалів із заданими властивостями, досягнення радіотехніки, авіації, космонавтики, мореплавства.

Сучасні економісти цілком слушно вважають, що головне багатство країни — це знання, якими володіє її населення. Простежимо, як накопичувалися фізичні знання на деяких етапах розвитку людства.

Найбільший вплив на встановлення фізичних понять і закономірностей здійснили мислителі Стародавньої Греції: Аристотель, Архімед, Аристарх Самоський, Демокрит, Левкіпп, Піфагор, Птолемей, Евклід.

Аристотель (384 -322 рр. до н. е. ) увійшов в історію науки як учений, що узагальнив та систематизував знання в галузі суспільних і природничих наук свого часу. Його роботи аж до XVI ст. вважалися «істиною в останній інстанції» .

Демокриту й Левкіппу (V ст. до н. е. ) належить дуже важлива ідея про атомну будову матерії. До речі, експериментально підтверджено цю ідею було тільки на початку XX ст.

Видатним астрономом Стародавньої Греції був Аристарх Самоський (кін. IV — перша пол. III ст. до н. е. ). Задовго до польського вченого Миколая Коперника (1473 -1543) він висунув ідею геліоцентричної будови світу.

Величезний внесок у розвиток фізики зробив Архімед (бл. 287212 рр. до н. е. ) — видатний фізик, механік, математик, інженер. Зокрема, він запровадив поняття центра тяжіння, побудував теорію рівноваги важеля, дав означення моменту сил, експериментально визначив закони плавання тіл.

Архімед - давньогрецький математик, фізик, інженер, винахідник та астроном.

Епікур (341— 270 до н. е. ) стверджував, що всі тіла складаються з неподільних, щільних частинок, які розрізняються формою, вагою, величиною.

Микола Кузанський (1401— 1464) висловив думку про матеріальну єдність світу. Йому належать відомі досліди з вимірювання часу падіння різних тіл: дерева, каміння, свинцевої кулі тощо.

Леонардо да Вінчі (1452 -1519) вважав найправильнішим дослідне вивчення природи, стверджуючи, що дослід був учителем тих, хто добре писав, і що мудрість- дочка досліду.

Міколай Коперник (1473— 1543) у своїх працях не лише відкинув систему світу Птолемея, а й запропонував нову, геліоцентричну систему. З цього часу розпочалася наукова революція у природознавстві.

Галілео Галілей (1564 — 1642), досліджуючи падіння різноманітних тіл, відкинув хибне твердження Арістотеля про залежність швидкості падіння тіл від їхньої ваги, розробив основи динаміки.

Рене Декарт (1596— 1650 ) дав чітке формулювання закону інерції і багато уваги приділив визначенню таких важливих понять, як маса, сила, тиск, удар тощо.

Даниїл Бернуллі (1700 — 1782) вважається одним із найвидатніших фізиків і математиків свого часу. Так, Паризька академія десять разів присуджувала премії Д. Бернуллі за кращі дослідження з проблем математики і фізики.

Жозеф-Луї Лагранж (1736— 1813) остаточно затвердив нові аналітичні методи у механіці і створив аналітичну динаміку системи матеріальних точок.

М. В. Ломоносов (1711— 1765) уперше розробив основи молекулярнокінетичної теорії, пояснив природу теплоти, сформулював закон збереження руху і матерії тощо.

Ще один якісно новий етап у фізиці пов'язаний з іменем Ісаака Ньютона. У своїй книзі «Математичні початки натуральної філософії» Ньютон сформулював основні закони механіки, які визначили розвиток фізики на 300 років наперед.

Альберт Ейнштейн - один з найвизначніших фізиків 20 століття. Лауреат нобелівської премії 1921 го року. Автор основоположних праць з квантової теорії: ввів поняття фотона, встановив закони фотоефекту. 2005 рік був оголошений ЮНЕСКО роком фізики з нагоди століття «року чудес» , що увінчався відкриттям спеціальної теорії відносності Ейнштейном.

Сучасний науково-технічний прогрес органічно пов’язані з фізикою. Теорії і методики фізики великою мірою використовують в астрономії, хімії, біології, та інших природничих науках. Теорія відносності і квантова механіка пояснили ряд явищ у Всесвіті.

Метод мічених атомів застосовують для вивчення хімічних реакцій. Молекулярна і атомна фізика входять до різних галузей біологічної науки тощо. Досягнення фізики широко застосовується у ядерній енергетиці, ракетній і напівпровідниковій, обчислювальній і контрольно-вимірювальній техніці, автоматиці і телемеханіці.