СИНЬОГНІЙНА ПАЛИЧКА PSEUDOMONAS AERUGINOSA Підготувала студентка групи ЛС

СИНЬОГНІЙНА ПАЛИЧКА PSEUDOMONAS AERUGINOSA Підготувала студентка групи ЛС – 007 Нагорна Ольга

Біологічна класифікація Тип: Proteobacteria Клас: Gamma Proteobacteria Ряд: Pseudomonadales Родина: Pseudomonadaceae Рід: Pseudomonas Вид: P. aeruginosa

Pseudomonas aeruginosa (також відома як Синьогнійна паличка, Pseudomonas pyocyanea) — грамнегативна аеробна паличковидна бактерія, що пересувається за допомогою одного джгутика. P. aeruginosa є опортуністичним патогеном людини, деяких тварин та рослин, викликаючі нозокоміальні інфекції у людини, лікування яких ускладнюється через резистентність до великого числа антибіотиків

Біологічні властивості Клітини бактерій виду — прямі або скривлені палички розмірами 1 -5 х 0, 5 -1, 0 мікрон, монотрихи. За типом метаболізму — хемоорганогетеротрофи, аероби або факультативні анаероби(денітрификатори).

Росте на МПА (середовище забарвлюється в синьо-зелений колір), МПБ (у середовищі утворюються помутніння і плівка, також синійзелений колір). Росте при температурах до 42 °C (оптимум — 37 °C), селективне середовище — ЦПХ-агар (живильний агар з цетилперидініум-хлоридом). Утворює екзопротеази. На твердих живильних середовищах популяція розпадається на три форми: R-, S- і M- форми

Характерні пігменти: піоціанін (феназіновий пігмент, забарвлює живильне середовище в синьо-зелений колір, екстрагується хлороформом), піовердін (жовто-зелений пігмент, що флюоресцує в ультрафіолетових променях) і піорубін (бурого кольору).

Флюоресценція піовердіну

Продукція синьо-зеленого пігменту піоціаніну (ліворуч) — важлива діагностична ознака.

Фактори патогенності наявність рухливості, утворення токсинів, продукція гідролітичних ферментів, адгезини

Шляхи передачі Джерелом інфекції є хворі із синьогнійою інфекцією. Особливо небезпечні хворі з відкритими вогнищами інфекції: гнійні рани, пневмонія, кишкова дисфункція. Передача інфекції здійснюється контактно-побутовим і харчовим шляхами.

Відкрите вогнище інфекції

Синьогнійна паличка: Виявляється при абсцесах і гнійних ранах, асоціюється з ентеритами і циститами. Є одним з найпоширеніших збудників нозокоміальних інфекцій. Особливо легко вражає осіб з ослабленим імунним статусом. Має високу резистентність до дії антибіотиків. Є причиною найрізноманітніших захворювань у людини: сепсису, менінгіту, остеомієліту, артриту, отиту, пневмонії, плевриту, абсцесів печінки і мозку, запалення сечостатевої системи, часто спричиняє харчові токсикоінфекції тощо.

Перебіг захворювання доволі важкий, що зумовлено наявністю у збудника великої різноманітності факторів патогенності, а також великої кількості R-плазмід, які визначають його стійкість до 8 -10 антибіотиків. Захворювання часто переходить у хронічну форму

Діагностика Основний метод діагностування — бактеріологічний із подальшою ідентифікацією збудника. Проводиться посів культури синьогнійної палички з випорожнень, блювотних мас, промивних вод шлунка, крові, гною, мокротиння, а також спостерігаємо за наростанням специфічних антитіл у динаміці захворювання в РА з автоштамом або РПГА.

Лікування Нині антибіотиками вибору для лікування кишкової синьогнійної інфекції є гентаміцин, карбеніцилін, поліміксин М сульфат, нітрофуранові препарати. Вибір антибактеріальних препаратів проводять з урахуванням чутливості виділених штамів синьогнійної палички. Лікування має бути комплексним з обов`язковим проведенням загальностимулювальної терапії (імуноглобулін, пентоксил, етилурацил тощо), широким призначенням біопрепаратів і ферментів.

Вакцини Розроблена асоційована вакцина, що містить антигени синьогнійної палички.