Сінний ринок (центральний критий ринок)
У 18 столітті в Києві існувала Сінна площа, яка нині називається Львівською. Вона мала таку назву тому, що там знаходився ринок, на якому колись селяни торгували сіном та іншим кормом для домашньої худоби, а також дровами і речами для домашнього господарства.
Наприкінці 1950 -х років знаменитий на весь Київ Євбаз (Єврейський базар) був знесений і міська влада, щоб припинити невдоволення городян через відсутність нормального ринку, «дала добро» на будівництво Сінного ринку. У 1949 році за проектом архітекторів Фрідліна і Кучера було розпочато будівництво величезної торгової будівлі, площа якої на ті часи була неймовірно великою - більше 9000 м 2, де могли комфортно розташуватися близько 1200 торговців. У 1958 році новий київський ринок був готовий і став на той час першою та найбільшою закритою торговою площею в СРСР
Сінний ринок, який офіційно також називали Колгоспним, став дуже популярним місцем серед киян та гостей столиці. Туди їздили навіть тоді, коли в районах Києва почали з'являтися свої «місцеві» ринки і люди могли купити продукти та інші потрібні їм речі недалеко від свого будинку. Особливо привертав Сінний своїм так званим «блошиних ринком» , де було все - від антикваріату до б / у одягу.
Киянин згадує: «Помню работал там вот недалеко от Сенного, так бегали с мужиками по пятницам за соленьями, хлебушком и прочим к водочке! А потом я там на барахолке такой пиджачок нашел за 4 доллара… Между прочим годный пиджак оказался — я потом в места не забуду» нем даже женился. Никогда того
У 2004 році міська влада звернула увагу на це місце і заявила про те, що потрібно провести перевірку конструкцій будівлі. Перевірка виявила, що технічний стан будівлі ринку є незадовільним і експерти рекомендували призупинити його експлуатацію для проведення капітального ремонту. Адміністрація Сінного закрила ринок на реконструкцію, яка так і не почалася. Через 11 років питання про долю знаменитого базару так і не вирішене, але можна з упевненістю сказати лише те, що Сінний ринок, таким як він був колись, ми більше не побачимо. Станом на кінець 2013 ще можна побачити руїни будівлі на тому місці, де був ринок.
Житній ринок
Житній ринок у Києві є одним із найстаріших ринків столиці України. Річка Глибочиця розділяла площу Житнього ринку на дві частини. Він був відомий ще з часів Київської Русі. Ринок розташовувався на Подолі поблизу ремісничих районів Кожум'яки та Гончаров. Про величезне значення Житнього ринку говорить той факт, що, починаючи з 15 століття, він був головним торговим центром міста. За часів Київської Русі тут проходили багатолюдні віче, а в період магістратського правління влаштовувалися народні гуляння з карнавальним сходженням на гору Щекавицю. Ринок був розтягнутий по всьому кварталу, його епіцентр знаходився на нинішньому місці автостанції Поділ. Двічі на рік тут проводились ярмарки, куди з'їжджалися не тільки київські торговці, а й продавці з довколишніх та віддалених районів Києва. Житній й надалі був одним із головних ринків через близькість Дніпра та гавані.
10 квітня 1919 року ринок став одним із центрів Куренівського повстання проти більшовиків у Києві. У 1980 році відкрито будівлю Житнього критого ринку після реконструкції, авторським колективом, в якому був і Штолько Валентин Григорович. Хоча будівля Житнього досить молода, є й декілька збережених старих корпусів.
Багато киян відзначають, що сьогодні Житній ринок являє собою якийсь острівець радянського постреалізму. На першому поверсі можна купити все: м'ясопродукти, овочі, квіти, насіння, а на другому поверсі — будматеріали, одяг й взуття, весільні сукні. На підходах до головного будинку, на літньо-овочевому майданчику, також ведеться жвава торгівля.
Житній ринок оточений храмами: церква Миколи Притиска, Хрестовоздвиженська церква, корпуси Флорівського монастиря.
Галицький ринок
Галицький ринок, найстаріший з існуючих у Львові. В 1891 р. з метою влаштування ринку міська влада закупила на площі Бернардинській земельні ділянки Бесядецьких (87000 зл. ) та Саврацького (10000 зл. ). В 1892 р. віденська фірма Енд & Горн, яка вже добре зарекомендувала себе спорудженням павільйону Краківського ринку, здійснила будову залізної конструкції великого павільйона, накритого хвилястим оцинкованим залізом. Ринок мав відповідну до потреб вентиляцію, пристосування до полоскання водою; 50 крамниць, що замикалися, 60 відділів для різників та м’ясників, 54 ятки для продажу бакалії, 2 склади для м’яса, 6 туалетів з проточною водою. Побудова ринка коштувала місту 79387 зл. 3 центи. Упродовж багатьох років цей компактний базар у самому центрі міста був надзвичайно популярним як серед покупців, мешканців центральної частини Львова, так і серед продавців - підміських селян.
Наприкінці 1990 -х-на початку 2000 -х років міська влада вирішила ліквідувати ринок, враховуючи привабливість земельної ділянки в центральній частині міста. Під тиском громадського опору вдалося відстояти існування цього найстарішого львівського базару, хоча після реконструкції він безперечно втратив свою неповторність і перетворився на звичайний уніфікований маркет з великою кількість приватних яток. Селян було категорично витиснено з ринку і вони часто стихійно продають свою продукцію на поблизьких вулицях, переслідувані стражами порядку Галицького району, через що Львів безповоротно втратив певну частку місцевої екзотики.