Сімейно правові відносини
Сімейне право - це сукупність правових норм, які регулюють та охороняють сімейні й пов'язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають зі шлюбу й належності до сім’ї.
Сімейне право регулює відносини між подружжям щодо порядку та умов узяття шлюбу, особисті і майнові відносини між ними, порядок та умови припинення шлюбу; відносини між батьками й дітьми; регулює відносини усиновлення, опіки й піклування
Принципи сімейного права: Рівність громадян у сімейних відносинах. Рівноправність жінки і чоловіка в сімейних відносинах. Одношлюбність (моногамія). Свобода і добровільність вступу до шлюбу. Свобода в розірванні шлюбу. Державна турбота про материнство і дитинство, охорона їх інтересів, заохочення материнства. Взаємна турбота членів сім’ї один про одного.
Шлюб – це добровільний, рівноправний союз жінки і чоловіка, який укладається для створення сім’ї, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану і породжує взаємні права та обов'язки.
Припинення шлюбу Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя. Шлюб може бути розірваним через розлучення за заявою одного з подружжя або спільною їхньою заявою. Розірвання шлюбу можливе з особами, визнаними у встановленому законом порядку безвісно відсутніми, недієздатними. Шлюб розривається з засудженим за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше 3 років
Шлюбний контракт Особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу може бути укладений шлюбний договір. Ним регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Шлюбний договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Особисті права та обов'язки батьків і дітей право та обов'язок присвоїти дитині прізвище, ім'я та по батькові; право та обов'язок виховувати й утримувати дітей; право визначити місце їх проживання; право забезпечувати їхні інтереси.
Майнові права та обов'язки батьків і дітей право та обов'язок батьків з управління майном дітей, обов'язок поважати спільну й роздільну власність, утримувати своїх неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, повнолітні діти зобов'язані утримувати й піклуватися про непрацездатних батьків.
Опіка й піклування встановлюються відносно: а) осіб, які не досягли 18 -річного віку і з різних причин залишилися без батьківського піклування; б) осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства; в) осіб, визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами; г) осіб, які потребують піклування за станом здоров'я.
Права і обов’язки у сімейних відносинах іноземців Іноземці, особи без громадянства мають в Україні такі ж права і обов’язки у сімейних відносинах, як і громадяни України. Шлюб між іноземцями, зареєстрований за межами України за законом держави – місця його реєстрації, є дійсним в Україні.
У 2006 р. іноземцями було усиновлено майже 1500 дітей, громадян України. Це засвідчує, що таке усиновлення стало для України звичним явищем. Позитивним моментом цього процесу є те, що вивезені з України діти-сироти одержали реальний шанс вилікуватися від фізичних хвороб і водночас оздоровитися духовно, одержавши можливість проживання в сімейному оточенні.
Відповідно до статті 283 СК, українська дитина може бути усиновлена іноземним громадянином у разі: 1) перебування дитини на обліку в Державному департаменті з усиновлення та захисту прав дитини не менше одного року; 2) відсутності громадянина України, який виявив бажання усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування до себе в сім'ю; 3) згоди Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини; 4) забезпечення дитині за кордоном прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.
Законом від 10 квітня 2008 р. було ускладнено усиновлення дитини іноземцями: усиновлення надалі стало можливим лише тоді, коли усиновлювачами є подружжя. Іншими словами, іноземець, який не перебуває у шлюбі, усиновити дитину не може, за винятком випадків, коли він є родичем дитини.
Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2005 р. , суд, з метою визначення відповідності змісту норм сімейного права країни усиновлювача інтересам дитини, може звернутися до Міністерства юстиції України та інших компетентних органів або залучити експерта (спеціаліста) в галузі іноземного права.
Усиновлення братів, сестер У статті 211 СК сформульовано загальне правило про недопустимість роз'єднання при усиновленні рідних братів та сестер. Однак усиновити в одну сім'ю всіх дітей часто не вдається, тому наявність винятків із нього - річ закономірна. Відповідно до частини 2 ст. 210 СК, якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про місце її проживання, а це значить, що вони мають і право на спілкування, що визначено у ст. 259 СК.
Усиновлення – прийняття в сім'ю дитини на правах кровного зі всіма витікаючими звідти правами і обов'язками. Усиновлення є пріоритетною формою влаштування дітей. Для батьків це – вища міра відповідальності за долю дитини і його повноцінний розвиток.
Народившись, отримує право на громадянство, має право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів. На ім’я дитини може бути відкрито рахунок у банку.
Півторарічний громадянин має право відвідувати ясла. Трьохрічний громадянин має право відвідувати дитячий садок. Шестирічний громадянин має право: відвідувати школу; самостійно заключати дрібні побутові угоди. Десятирічний громадянин: дає згоду на зміну свого імені та прізвища; дає згоду на своє всиновлення або передачу в прийомну родину, або відновлення батьківських прав своїх батьків; висловлює свою думку про те, з ким із його батьків, після розірвання шлюбу, він хотів би жити; має право бути заслуханим у ході будь-якого судового або адміністративного розгляду; може вступати в дитячі суспільні об’єднання.
Чотирнадцятирічний громадянин: може вибирати місце проживання (за згодою батьків); має право за згодою батьків укладати будь-які угоди; має право самостійно разпоряджатися своїм доходом, зарплатою, стипендією; здійснювати свої авторські права, як результат своєї інтелектуальної діяльності; може отримати дозвіл взяти шлюб у вигляді виключення, якщо склалися особливі обставини (при цьому наступає повна дієздатність); допускається вступ на работу з дозволу батьків (на легку працю не більше 4 годин у день); має право вимагати відміни усиновлення; може навчатися водінню мотоцикла; має право управляти велосипедом під час руху дорогами; несе карну відповідальність за деякі злочини; несе майнову відповідальність по укладених угодах, а також за заподіяну майнову шкоду; може бути виключений зі школи за порушення.
П’ятнадцятирічний громадянин має право вступу на роботу (24 годинний робочий тиждень). Шістнадцятирічний громадянин має право: отримати паспорт; взяти шлюб при наявності поважних причин; управляти мопедом при їзді по дорогах; навчатися водінню автомобіля на дорогах в присутності інструктора; заключати трудовий договір (контракт), рабочий тиждень не повинен перебільшувати 36 годин; підлягає адміністративній та карній відповідальності за правопорушення. Сімнадцятирічний громадянин підлягає початковому ставленню на військовий облік (видається приписне свідоцтво). У 18 років настає повна дієздатність громадянина. Отримує всі права та накладає на себе будь-які обов’язки.
Дякую за увагу!