Шляхи соціальнопедагогічної реабілітації девіантних підлітків ДИПЛОМНА РОБОТА 11 червня 2008 р. Полтава
Об’єкт дослідження • соціально педагогічні основи проблеми делінквентної поведінки підлітків. Предмет дослідження • шляхи соціально педагогічної реабілітації підлітків девіантної поведінки, які засуджені до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. 2
Гіпотеза • Гіпотеза дослідження полягає в тому, що ефективність профілактики девіантної та протиправної поведінки підвищується за умови реалізації запропонованої в роботі програми «Виявлення шляхів соціально педагогічної реабілітації підлітків схильних до правопорушень» , яка ґрунтується на взаємозв’язку цільового, мотиваційного, змістового, операційного та результативно коригуючого компонентів. Цей вплив досягається за таких умов: підготовки фахівців до роботи з неповнолітніми правопорушниками та об’єднання й координації зусиль суб’єктів впливу, зокрема центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Державного Департаменту виконання покарань, служб у справах неповнолітніх, закладів освіти та батьків. 3
Завдання дослідження • • • Теоретично дослідити проблему девіантної поведінки підлітків. Вивчити досвід та інноваційні методики соціально педагогічної реабілітації девіантних підлітків в країнах Європи та в Україні. Розглянути форми, методи та засоби соціально педагогічної роботи, які використовуються з метою профілактики, корекції та реабілітації девіантної поведінки. Визначити найефективніші форми і методи соціально педагогічної роботи у подоланні девіантної поведінки підлітків. Теоретично обгрунтувати і експериментально перевірити методику соціально педагогічної роботи з неповнолітніми, засуджених до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. 4
Теоретична основа дослідження - Праці зарубіжних філософів та психологів: У. Шелдон, З. Фрейд, А. Адлер, К. Юнг, Е. Еріксон, Е. Фромм, Б. Скіннер, Д. Роттер, Д. Келлі, А. Маслоу, Ф. Ніцше, А. Камю, Хорні, Саліван, Герберт, - Праці представників соціологічної науки : Е. Дюркгейм, Р. Мертон, І. Гофман, Шоу, Маккей, Є. В. Максименко - Праці вітчизняних дослідників проблеми девіантної поведінки неповнолітніх, педагогів-практиків: А. С. Макаренка, В. Н. Сороки-Росинского, С. Т. Шацького, В. О. Сухомлинського, В. П. Кащенка. Наукові праці присвячені вивченню шляхів соціально-педагогічної реабілітації підлітків: А. Й. Капської, В. М. Шахрая, О. В. Безпалька, С. С. Пальчевського, М. А. Галагузової, І. Д. Звєрєвої. Праці з кримінології та права: Турк, Квінні, Тейлор, Уолтон, Яні, Медведєв В. С. , Яковенко С. , Синьов В. М. , Кривіша В. І. Радов Г. О. , Беца О. , Медведєв В. М. 5
Сутність девіантної поведінки Девіантна поведінка (від лат. deviatio — відхилення) — система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам або визнаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки. Сутність девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальних норм, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи інший ситуації, що веде до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи. 6
Види девіантної поведінки Девіантна поведінка Делінквентна поведінка Адиктивна поведінка Психопаталогічна поведінка проступки, правопорушення, злочин нехімічні адикції, проміжні адикції, хімічні адикції аутоагресивна поведінка, дисморфоманічна поведінка, гебоїдна поведінка, дромоманія, патологічна сором'язливість 7
Теорії девіації • Біологічні Ч. Ломброзо. Особливості анатомічної будови тіла є причиною девіації. У. Шелдон. Існує зв’язок між фізіологічними особливостями організму та формами поведінки людини. У. Пірс. Наявність зайвої ігрик-хромосоми у чоловіків обумовлює схильність до кримінальної поведінки 8
Теорії девіації • Психологічні та психіатричні З. Фрейд. Конфліктність особистості, що є результатом боротьби між свідомим та підсвідомим, викликає девіації К. Хорні, Г. Салліван. Причини відхилень в поведінці особистості — дефіцит емоційного контакту, спілкування з матір’ю в перші роки життя дитини А. Адлер. Відхилення в поведінці є результатом нездатності індивіда встановити адекватний контакт з оточуючим середовищем М. Герберт. Невпевненість в собі та низька самооцінка є джерелом соціальної дезадаптації Ж. Пінатель. Егоцентризм, агресивність, ефективність — центральний стрижень кримінальної здатності 9
Теорії девіації • Соціальні 1. Теорія соціального контролю: Е. Дюркгейм. Деякий рівень девіації завжди притаманний суспільству, як температура людського тілу; треба попереджувати лише “сплески”, ріст різних форм девіантної поведінки. 2. Теорія аномії: Р. Мертон. Девіантна поведінка обумовлена розбіжністю між виголошеними даною культурою цілями та соціально схваленими способами їх досягнення. 3. Теорія соціалізації: Сазерленд. Девіантній поведінці навчаються в процесі засвоєння культури певної групи. 4. Культурологічні теорії: С. Селлін, О. Турк. Причиною девіації є конфлікти між нормами субкультури та офіційної культури на основі, що індивіди одночасно входять в різні етнічні, соціальні, політичні та інші групи, цінності яких не співпадають чи суперечать між собою 5. Теорія стигматизації (клейміння): Г. Беккер, І. Гофман, Ф. Таненбаум. Девіантність не властивість, що притаманна певній соціальній поведінці, а наслідок соціальної оцінки (стигмації, “клейміння”) певної поведінки як девіантної ; девіації обумовлена здатністю впливових груп суспільства ставити “клеймо” на поведінку мало захищених груп чи окремої особи 10
Причини виникнення девіантної поведінки підлітків Соціально економічні Соціально педагогічні зниження життєвого криза інституту сім’ї; рівня населення; проблеми пов’язані з майнове розшарування навчанням; суспільства; конфлікти з вчителями; безробіття; Низький соціальний доступність алкоголю статус підлітка в та тютюну; Соціально культурні руйнація духовних цінностей; поширення кримінальної субкультури; зниження морально етичного рівня населення; Психологічні Біологічні акцентуації характеру; наслідки спадковості; реакція емансипації; вплив пириродного реакція групування; середовища; потяг до самоствердження; вроджені психопатії; задоволення почуття порушення роботи цікавості; ферментативної учнівському колективі; бажання виглядати дорослим; та гормональної слабка система інфантилізм; позашкільної зайнятості; Підвищений рівень системи організму тривожності; 11
Нормативно правова база захисту підлітків, схильних до правопорушень • Конвенцію ООН з Прав Дитини; • Керівні принципи ООН з попередження злочинності серед неповнолітніх (PJD, 1990); • Правила ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі ( JDL, 1990); • Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам членам щодо нових засобів роботи з злочинністю серед неповнолітніх і ролі правосуддя у справах неповнолітніх ( Rec(2003)20 від 24 вересня 2003 р); • Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам членам № R(87)20 щодо соціальної реакції на злочинність серед неповнолітніх ; • Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № Rec(2000)20 щодо ролі раннього психологічного втручання з метою профілактики злочинності; • Конвенція про захист прав людини і основних свобод, Рада Європи, 04. 11. 50; • Постанова Кабінету Міністрів України № 1072 «Про затвердження Положення • про центр медико соціальної реабілітації неповнолітніх» ; Постанова КМ України № 429 «Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах» ; 12
Нормативно правова база захисту підлітків, схильних до правопорушень • Постанова КМ України № 608 «Про затвердження Типового положення про центр соціально психологічної допомоги неповнолітнім» ; • Постанова Пленуму ВСУ № 2 від 27. 02. 2004 р. «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» • Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007 2009 роки (Постанова КМ України № 1767 від 29 грудня 2006 року); • Закон України від «Про органи і служби у справах неповнолітніх» ; • Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» • Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» ; • Закон України «Про охорону дитинства» ; • Закон України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» ; • Наказ Міністерства охорони здоров України, Міністерства освіти України «Про затвердження Інструкції про медичне обстеження дітей і підлітків, які направляються до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання» ; 13
Завдання соціально педагогічної реабілітації, що ставлять перед собою центри соціальних служб для сім’ї дітей та молоді: • встановити причини протиправної поведінки неповнолітнього, чинники, що сприяють її формуванню, заважають виправ ленню таресоціалізації; • подолати особистісні чинники, що спричиняють проти правну поведінку або заважають соціальній адаптації; • усунути чинники соціального середовища, що ускладню ють соціальну адаптацію неповнолітнього, спричинюють його про блеми, негативно впливають на формування особистості та поведінки; • сприяти закріпленню у нього мотивації до законослух няної поведінки; • сприяти розвитку позитивних особистісних якостей, ово лодінню ним вміннями, необхідними для подолання про блем і задоволення потреб; • сприяти створенню соціальних умов, необхідних для пов ноцінної життєдіяльності неповнолітнього; • інтегрувати його до соціально позитивного середовища. 14
Технологія соціально педагогічної реабілітації неповнолітнього, засудженого до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі Встановлення контакту з неповнолітнім та його сім’єю Дослідження особистості та соціальної ситуації життєдіяльності неповнолітнього Планування заходів реабілітації та ресоціалізації неповнолітнього Психологічна та педагогічна реабілітація неповнолітнього Контроль за поведінкою неповнолітнього Формування сприятливого соціально педагогічного середовища Соціальна реінтеграція та реадаптація неповнолітнього Координація спільних дій з навчально виховними закладами, правоохоронними установами, громадськими організаціями Оцінка процесу і результату Реабілітації неповнолітнього Дія виконується обов’язково Дія виконуєтьзя за необхідності 15
Напрями профілактичної роботи у інспекціях в справах неповнолітніх та центрах соціальних служб для сім’ї дітей та молоді • правову освіту, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблеми (лекції, кіно , відео лекторії, освітні програми, матеріали в ЗМІ, “навчання на рівних”, листівки, буклети тощо); • надання консультативної допомоги у вирішенні проблем (консультації юриста, психолога, лікаря, педагога, консультування в ЗМІ, телефонне консультування); • надання кризової соціально психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби “Телефон Довіри” тощо); • соціально педагогічну допомогу сім’ям з обмеженими педагогічними ресурсами, сім’ям з проблемними дітьми (сімейне консультування і психотерапія, соціальний захист і представництво інтересів сімей); • соціальний захист і реабілітацію дітей з девіантних сімей (консультування, кризове втручання, позбавлення або обмеження батьківських прав, фостерінг); • сприяння зайнятості населення, особливо – представників соціально вразливих груп та груп ризику (центри зайнятості і працевлаштування, громадські роботи); • створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, дозвільні заходи, конкурси, вуличні ігрові майданчики); • соціальну підтримку проявів позитивної соціальної активності (підтримка діяльності громадських організацій, груп соціальної дії, волонтерської роботи). 16
Експериментальна база дослідження Дослідно експериментальну роботу здійснено на базі Полтавського обласного центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді та кримінально виконавчої інспекції Державного департаменте з питань виконання покарань Полтавської області. В якості експертів виступили працівники підрозділів кримінально – виконавчої інспекції у м. Полтаві. В опитуванні взяли участь 38 осіб. З них 9 – начальники районних підрозділів кримінально – виконавчої інспекції в м. Полтава, 11 – старші інспектори, 18 – інспектори підрозділів КВІ. Дослідження проводилося з жовтня 2007 р. по квітень 2008 р. 17
Методи дослідження – 1. Теоретичні: системно структурний та історико педагогічний аналіз (зокрема, здійснено аналіз наукової літератури з метою виявлення стану проблеми дослідження), порівняння, вивчення та узагальнення соціально педагогічного досвіду; – 2. Емпіричні: соціально педагогічне спостереження, анкетування, бесіди з соціальними педагогами центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді та з інспекторами служб у справах неповнолітніх, експериментальна перевірка ефективності методики соціально педагогічної роботи з неповнолітніми, засудженими до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі; кількісний та якісний аналіз отриманих даних соціологічного опитування. 18
Поширеність серед неповнолітніх, які перебувають на обліку, ряду особистісних і соціальних проблем. 1. Конфлікти з батьками 2. Конфлікти з однолітками. 3. Конфлікти з вчителями, викладачами. 4. Відсутність постійної роботи, місця навчання. 5. Низький матеріальний достаток. 6. Насильство в сім’ї, жорстоке поводження батьків. 7. Неповна сім’я. 8. Сирітство. 9. Протиправна поведінка батьків. 10. Зловживання батьками алкогольними напоями, наркотичними речовинами. 11. Порушення прав дітей з боку посадових осіб різних відомств. 19
Поширеність серед неповнолітніх різних видів шкідливої та асоціальної поведінки 1. Порушення трудової, навчальної дисципліни. 2. Агресивна поведінка. 3. Вчинення правопорушень. 4. Паління. 5. Вживання алкогольних напоїв. 6. Вживання наркотиків. 7. Членство у асоціальних, делінквентних, кримінальних угрупуваннях. 8. Втечі із дому. 20
Поширеність проблем, що виникають у інспекторів КВІ при роботі з неповнолітніми. 1. Труднощі у знаходженні спільної мови, досягненні взаєморозуміння з неповнолітнім. 2. Небажання неповнолітнього спілкуватись з інспектором. 3. Небажання неповнолітнього виконувати вимоги інспектора. 4. Агресивні випади по відношенню до інспектора. 5. Зухвала, демонстративна поведінка неповнолітнього. 6. Порушення неповнолітніми порядку та умов відбування покарання. 7. Невиконання неповнолітніми, звільненими відбування покарання з випробуванням, обов’язків. 8. Труднощі у взаємовідносинах з батьками неповнолітнього. 9. Труднощі у відносинах з працівниками навчальних закладів, підприємств, соціальних служб, іншими посадовими особами де неповнолітні працюють, навчаються. 21
Соціально-педагогічна програма «Виявлення шляхів соціально-педагогічної реабілітації підлітків схильних до правопорушень» • 1. Назва організації: • Полтавський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді • 2. Термін виконання • Реалізація програми буде здійснена протягом 2008 року. • 3. Виконавці. Полтавський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Служба у справах дітей Полтавської обласної державної адміністрації. Кримінально виконавча інспекція Державного департаменту з питань виконання покарань Полтавської області. Спілка адвокатів Полтавської області. • 4. Метою програми є налагодження шляхів взаємодії різних установ та здійснення соціально педагогічної роботи у профілактиці кримінальної поведінки підлітків що призведе до зниження рецидивної злочинності. 22
Соціально-профілактична програма «Виявлення шляхів соціально-педагогічної реабілітації підлітків схильних до правопорушень» • Завдання: — здійснювати індивідуальну роботу спеціалістів центрів СССДМ області спрямовану на соціально педагогічну корекцію та реабілітацію девіантної поведінки у підлітків; — сприяти взаємодії установ пенітенціарної системи з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, освітніми закладами, службами у справах неповнолітніх; — проводити групові заходи (лекції, тренінги) спрямовані на формування позитивноприйнятних форм поведінки неповнолітніх; — проведення інформаційних компаній з підвищення обізнаності молоді про правові механізми захисту своїх прав. • Очікувані результати. Очікуваними результатами є підвищення ефективності профілактики кримінальної поведінки у підлітковому середовищі шляхом консолідації соціально педагогічних дій суб’єктів впливу, зокрема центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Державного Департаменту виконання покарань, Служб у справах неповнолітніх, закладів освіти на підлітків, що перебувають на обліку у КВІ. Дана робота дасть можливість знизити ризик рецидивної злочинності. 23
Соціально-педагогічна програма «Виявлення шляхів соціально-педагогічної реабілітації підлітків схильних до правопорушень» Перший етап: Створення та поповнення банку даних вітчизняних та закордонних організацій та фондів, які займаються проблемами формування у дітей та молоді правової культури, пропаганди соціально безпечної поведінки та проблемами соціальної адаптації неповнолітніх. Організація і проведення круглих столів спільно з представниками Державного департаменту України з питань виконання покарань Полтавської області, Кримінальної міліції для неповнолітніх УМВС України в Полтавській області, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою налагодження взаємодії та ефективного вирішення проблем девіантної поведінки. Видання інформаційних буклетів, пам’яток з питань профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі. Розробка та тиражування буклетів та плакатів соціального спрямування з метою інформування підлітків про кримінальну відповідальність неповнолітніх та можливість уникнення вчинків що призводять до правопорушень. Проведення соціально психологічних досліджень з метою виявлення причин, факторів та наслідків скоєння неповнолітніми та молоддю правопорушень. 24
Соціально-педагогічна програма «Виявлення шляхів соціально-педагогічної реабілітації підлітків схильних до правопорушень» - Другий етап: Укладення угод, затвердження планів спільної діяльності між організаціями задіяними в даній програмі. З метою психолого педагогічної допомоги неповнолітнім схильним до девіантної поведінки здійснення соціального патронажу неповнолітнього шляхом надання індивідуальних консультацій спеціалістами центрів СССДМ на базі кримінально виконавчої інспекції. Проведення лекцій та тренінгів, спрямованих на профілактику негативних явищ в підлітковому середовищі та формування позитивної поведінки. Проведення соціально педагогічної роботи з найближчим соціальним оточенням неповнолітніх схильних до кримінальної поведінки. Проведення інформаційних компаній з метою підвищення обізнаності молоді про правові механізми захисту своїх прав. Розповсюдження соціальної реклами серед неповнолітніх. - Третій етап: Підведення підсумків щодо проведеної роботи. 25
Соціально-педагогічна програма «Виявлення шляхів соціально-педагогічної реабілітації підлітків схильних до правопорушень» • Зміст соціально – педагогічної діяльності. 1. встановлення контакту, заснованого на взаємній довірі; 2. вивчення особистісних і ситуативних чинників учинення правопорушень та особистісних ресурсів клієнта, зокрема його світогляду, переконань, особливостей емоційно вольової сфери, соціальних зв’язків, мікросередовища; 3. укладання угоди про працю, що оговорює правила взаємодії, зобов’язання соціального працівника і клієнта, обмеження дій останнього; – огородження клієнта від впливу кримінальних ситуацій; – корекцію проделінквентних переконань клієнта; – розвиток навичок самоконтролю, вирішення складних життєвих ситуацій; – соціальне представництво інтересів клієнта; – соціально педагогічна робота з родиною неповнолітнього; – сприяння працевлаштуванню та соціальній самореалізації клієнта. – проведення профілактичних лекцій та тренінгів серед учнівської молоді. 26
Щиро дякуємо за увагу! 27
Скачать презентацию Шляхи соціальнопедагогічної реабілітації девіантних підлітків ДИПЛОМНА РОБОТА 11
Соц-пед реаб дев пидл.ppt