ШІСТДЕСЯТНИКИ І Драч В Симоненко Підготувала учениця 11

ШІСТДЕСЯТНИКИ І. Драч В. Симоненко Підготувала учениця 11 -М класу Вознесенського ліцею “ Інсайт ” Абаза Ольга М. Вінграновський

Хто такі шістдесятники? Шістдеся тники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950 -х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960 -х років.

Світоглядні засади шістдесятників - лібералізм (культ свободи в усіх її виявах: свободи особистості, нації, свободи духу); - гуманізм та антропоцентризм (культ людської особистості — центру Всесвіту); - духовний демократизм (культ простої, звичайної людинитрудівника); - духовний аристократизм (культ видатної творчої особистості); - моралізм та етичний максималізм (культ моральності як абсолютного мірила людських вчинків); - активний патріотизм (любов до Батьківщини й рідного народу) і національна самосвідомість, сакральне сприйняття рідної мови та історичної пам'яті як оберегів нації; - культурництво (відстоювання справжньої, високомайстерної культуротворчості).

І. Драч Іва н Фе дорович Драч (17 жовтня 1936, Теліжинці Тетіївського району Київської області) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Герой України. Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічці села Дзвіняче Тетіївського району. 1955— 1958 служив у армії. Навчався від 1958 у Київському університеті. Був виключений за політичні погляди; у вересні 1961 перейшов на заочний відділ і став працювати в редакції газети «Літературна Україна» . Закінчив Вищі сценарні курси в Москві. Тоді ж написав перші вірші, деякі з них були критичними по відношенню до радянської влади.

Іван Драч працював у газетах «Літературна Україна» і «Батьківщина» , а також на кіностудії ім. О. П. Довженка. Після початку Перебудови відновив контакти в дисидентських колах. На І з'їзді Народного Руху України за перебудову 7 -10 вересня 1989 р. був обраний його головою. З 28 лютого по 4 грудня 1992 він був співголовою НРУ разом з В'ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем. Пізніше очолив громадську організацію — Товариство "Україна-Світ". Весною 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради України від Артемівського виборчого округу. За нього проголосувало 66, 38% виборців. З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3 -го скликання На парламентських виборах 31 березня 2002 р. І. Драч виступав у списку «Нашої України» під номером 31. Таким чином, він втретє стає членом Парламенту України.

ПОЕЗІЇ І. ДРАЧА «Соняшник» (1962). «Протуберанці серця» (1965). «Балади буднів» . «Поезії» (1967). «До джерел» (1972). «Корінь і крона» (1974). «Київське небо» (1976). «Дума про вчителя» (драматична поема, 1977). «Сонячний фенікс» (1978). «Сонце і слово» (1978). «Американський зошит» (1980). «Січнева балада 1924 року» (1980). «Шабля і хустина» (1981). «Драматичні поеми» (1982). «Київський оберіг» (1983). «Соняшник» (1985). «Теліжинці» (1985). «Храм сонця» (1988).

М. Вінграновський Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 р. в м. Первомайську на Миколаївщині в селянській сім'ї. Вищу освіту здобув у Всесоюзному державному інституті кінематографії, де запізнався з О. Довженком і ще студентом знявся в його картині "Повість полум'яних літ". Моральний максималізм, довженківський титанічний порив до краси і правди, до сонячних і голубих висот народного духу визначили ' творчий шлях Вінграновського, обдарованого винятковим художнім талантом. Київський інститут театрального мистецтва, в якому навчався письменник

Не обласканий владою і почестями (тільки 1984 р. , та й то "за збірки творів для дітей", він удостоєний нарешті Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка), М. Вінграновський - поет, прозаїк - божий дар української культури. У невідому досі художню сполуку поєдналися в його творчості героїчна етика рідного народу і рідкісне відчуття прекрасного, енергія безсмертних образних значень, якими повниться світ навколо нас. Збірки поета Його перша книжка віршів "Атомні прелюди" була видана 1962 року і принесла звихрений, пройнятий передчуттям життєвого безмежжя образ епохи і людини, що обтрушувала з себе кайдани догматизму і поривалася в незвідані світи. Це було захоплене вітання творчої наснаги і духовного космосу, що розповилися народові після сталінського мороку. Книга "Сто поезій" (1967) стає творчою реалізацією проголошеної "вищої мети". Усе, чого торкається пензель художника, набуває дивного повабу, ніби розчак-ловується і являє приховану досі красу.

Наступна збірка вибраного "Поезії" - це лірика духовної рівноваги, коли справджуються бажання і наміри, коли світ під руками ще як глина, що перетворюється на дзвінку порцеляну сяючих образів, і митець відчуває в собі якусь веселу бісівську силу й насолоду перевтілювати його на свій смак і розсуд. Однак лірика Вінграновського аж ніяк не елегійна, їй притаманний запеклий драматизм, зумовлений найвищими запитами, моральним максималізмом, єретичним бажанням все пізнать, усе відчуть і все навічно утривалить. А це - неможливо. Художник, як і кожна смертна людина, не може здійснитися на всю заповідану самому собі міру. Наростаючи, цей драматизм вибухає трагічними акордами в книзі "На срібнім березі" (1978). Тут підбивається певний підсумок прожитого й усвідомленого, здійснюється його співвіднесення з ще "невиказаними думками", яких було так багато на порозі юності. Відповідно до цього й інтимна лірика Вінграновського, яка, зрештою, ніколи не була мовою тільки про любов до жінки, а була мовою про духовний безмір людського всесвіту, м'якшає й випогоджується, гіркота недосяжного змінюється щемним поцінуванням дарованого на віку. Перечитайте збірку "Губами теплими і оком золотим" (1984) - і ви, зачаровані художником, переконаєтеся у цьому.

Останніми роками М. Вінграновський звернувся й до прози. З'явилася низка його повістей, ("Вечір над Десною", "Сіроманець" та ін. ), які здобули читацьке визнання і ще раз засвідчили винятковість його художнього обдаровання. Невдовзі має вийти друком його новий твір - роман "Наливайко", на який всі втаємничені в мистецьку робітню Вінграновського покладають великі надії. Помер 27 травня 2004 року. Збірки віршів Атомні прелюди (1962) Сто поезій (1967) Поезії (1971) На срібнім березі (1982) Київ (1982) Губами теплими і оком золотим (1984) Цю жінку я люблю (1990) З обійманих тобою днів (1993) Любове, не прощавай! (1997)

Збірки для дітей Андрійко-говорійко Мак Літній ранок Літній вечір Ластівка біля вікна На добраніч У глибині дощів Первінка Повісті Первінка Сіроманець У глибині дощів Світ без війни (1958) Президент (1960) Кінь на вечірній зорі (1986) Літо на Десні (1983) Наливайко (роман, 1991) Чотирнадцять столиць України (1997, історичний нарис)