Що таке джаз? Джаз (англ. jazz) — форма музичного мистецтва, що виникла на межі XIX - XX століття в США як синтез африканської та європейської культур та отримала згодом повсюдне поширення. Характерними рисами музичної мови джазу спочатку стали імпровізація, поліритмія, заснована на синкопованих ритмах, і унікальний комплекс прийомів виконання ритмічної фактури — свінг. Подальший розвиток джазу відбувався за рахунок освоєння джазовими музикантами і композиторами нових ритмічних і гармонійних моделей.
Походження терміну Слово «jazz» (можливо, походить від фр. chasser — полювати) у креолів означало полювання, а також хвилювання, збудження. В 1860 -і в північноамериканській літературній мові з'являється слово «jasm» , що означає піднесення, натхнення. Невдовзі йому на зміну приходить слово «jass» , а також аналогічне дієслово, що означало, «ловити» , «збуджуватись» тощо. Все частіше починають використовуватись звороти «jazz around» (блукати, мандрувати) і «jazz up» (впадати у веселий стан). Як музичний термін, слово «jazz» вперше з'явилося 1915 року у зв'язку з білим оркестром, що грав у новоорлеанському стилі, пізніше — в назві новоорлеанського оркестру Тома Брауна — «Том Браун Диксиленд Джаз Бенд» , після чого термін «джаз» швидко поширюється в Північній Америці, а згодом і по всьому світу.
Витоки джазу Джаз виник як поєднання декількох музичних культур і національних традицій. Спочатку він прибув з африканських земель. Для будь якої африканської музики характерний дуже складний ритм, музика завжди супроводжується танцями, які представляють собою швидке притупування і плескання. На цій основі в кінці XIX століття склався ще один музичний жанр регтайм. Згодом ритми регтайму в поєднанні з елементами блюз дали початок новому музичному напрямку — джазу. Витоки джазу пов'язані з блюзом. Він виник в кінці XIХ століття як злиття африканських ритмів і європейської гармонії, але витоки його слід шукати з моменту завезення рабів з Африки на територію Нового Світу. Привезені раби не були вихідцями з одного роду і зазвичай навіть не розуміли один одного. Необхідність консолідації привела до об'єднання безлічі культур і, як наслідок — до створення єдиної культури (в тому числі і музичної) афроамериканців.
Блюз Часто музика будується за структурою «питання — відповідь» , виражена як у ліричному наповненні композиції, так і в музичному, часто побудованому на діалозі інструментів між собою. Блюз є імпровізаційною формою музичного жанру, де в композиціях часто використовують тільки основний опорний «каркас» , який обіграють сольні інструменти. Споконвічна блюзова тематика будується на чуттєвій соціальній складовій життя афроамериканського населення, його труднощах і перешкодах, що виникають на шляху кожної чорношкірої людини.
Реґтайм Регтайм — ще один специфічний жанр афро-американського музикування, що склався до кінця 19 століття. Слово означає «рваний» або «розірваний час» , конкретно термін «rag» означає звуки, що з'являються між долями такту (характерне синкоповування мелодичної лінії на четвертих і восьмих долях такту на базі рівного акомпанементу). Джерелом регтайму стала творчість провінційних негрів — піаністів. З переміщенням до столиці регтайм втрачає імпровізаційну сутність і стає жанром композиторської музики. Поступово регтайми виконують не тільки на фортепіано, але й невеликими інструментальними ансамблями (бендами). Серед найпопулярніших композиторів, що писали регтайми — Скотт Джоплін (Scott Joplin), а також Джеймс Скотт (James Scott), Джозеф Лемб (Josef Lamb). Значний вплив європейської професійної музики робить регтайм приналежністю, т. зв. , «прохолодної сторони» джазу, на відміну від «гарячого» джазу, що більше тяжіє до афро-американських музичних витоків.
Дослідження Джазовий дослідник Маршалл Стернс (1908— 1966)в книзі «Історія джазу» характеризує джаз як синтез «білої» та «чорної» музичної культури: Ритми Західної Африки; Негритянські робітничі пісні (work songs, field hollers); Негритянські релігійні пісні (spirituals); Негритянські світські пісні (blues); Американська народна музика минулих століть; Музика менестрелів та вуличних духових оркестрів .
Театр менестрелів Музичний театр менестрелів — ще одне з важливих джерел походження джазу. Білих плантаторів надзвичайно тішила манера негритянських простолюдинів ходити, одягатися, співати, танцювати тощо. На початку 19 -го століття з'явилися перші білі артисти, які намагались пародіювати негритянську культуру на потіху білим. Такі пародійні виступи отримали назву «minstrel show» , за аналогією з менестрелями середньовічної Європи. Найбільшої популярності такий театр досягав з 1840 по 1910 рр. . Найяскравіші артисти цього жанру — Томас Райс (1808— 1860), Вільям Генрі Лейн(1825— 1862), Деніель Декатур Емметт (1815— 1904) і т. д.
Новоорлеанський джаз Відправною точкою розвитку джазу вважається Новоорлеанський джаз — мистецтво, що розвивалося у Новому Орлеані на початку XX століття. Терміном «новоорлеанський джаз» окреслюється як хронологічний період, що охоплює період приблизно від початку 1900 -х до кінця 1910 -х, так і характерний музичний стиль, який вважається історично першим джазовим стилем. Поява цього стилю саме в Новому Орлеані пояснюється калейдоскопічною культурою цього міста, що мало велике значення як морський порт і важливий торговий центр, це місто приваблювало людей різних національностей і соціальних прошарків, поряд із білими тут жили креоли і негри, діалог їх культур і утворив доволі специфічну атмосферу цього міста. Гармонічна мова Новоорлеанского джазу проста і використовує, головним чином, тризвуки. Серед провідних джазменів Нового Орлеану — Джо "Кінг" Олівер, Луї Армстронг, Кід Орі. В новому Орлеані сформувалися перші диксиленди — великі джазові ансамблі. 1917 року із вступом США у Першу світову війну Новий Орлеан було оголошено військовим портом, через що заклади розваг закривалися і джазові музиканти були вимушені покидати це місто. Центр джазової культури переміщується у Чикаго.
Джазові стилі Свінг Бі-боп Кул-джаз Хард-Боп Модал джаз Фри-джаз Джаз-рок Эйсид-джаз Смус-джаз Новоорлеанский Прогрессив-джаз Реґтайм
