Сергій Іванович Васильківський 1854 -1917 рр

Сергій Іванович Васильківський (1854 -1917 рр. )

19 жовтня 1854 року народився Васильківський Сергій Іванович, один з найвидатніших українських пейзажистів кінця ХІХ - початку ХХ ст. За надзвичайну ліричність його пейзажних та історичних творів цього художника називають поетом українського малярства. Поетичність світовідчуття, велика емоційність і надзвичайне колористичне багатство живопису зародилися у Васильківського ще за дитячих років - на Слобідській Україні, на берегах Сіверського Дінця, у невеличкому містечку Ізюмі, де все дихало історією, спогадами про славне козацьке минуле, де все ще зберігалося народне мистецтво й пісенний фольклор. Під впливом батька, який був віртуозом-креслярем і писарем, Васильківський захопився малюванням, а мати назавжди заронила в його душу любов до української пісні.

Навчання в Петербурзькій Академії мистецтв проходило для Васильківського під благотворним впливом його талановитих сучасників. Учителями його були відомі пейзажисти М. Клодт, один із засновників Товариства передвижників, та В. Орловський, якого І. Шишкін називав «незрівнянним пейзажистом південної природи» . Саме Володимир Орловський був наставником вихідців з України, розвивав у них бажання звертатися до національної тематики. Під впливом благотворного оточення своїх земляків Васильківський, якому пророкували велике майбутнє в Петербурзі, за роки навчання раз у раз залишає місто на Неві й здійснює подорожі по Україні, де опановує мотиви рідної природи, які якнайкраще відповідали притаманній йому світлоносній живописній манері. М. Клодт Володимир Орловський

Весна на Україні.

На Дінці.

Головною темою творчості художника стало зображення природи України - вільного українського степу, невеликих тихих річок і ставків. Приваблював художника і Святогірськ: «Святогірський монастир» , «Види Святогірського монастиря» , «Святі Гори. Харківщина» , «Біля Святогірська» , «Святі Гори. Слов'янськ» - це його полотна.

Козак в степу.

Козацький двір.

Побачення.

Полтавщина.

Сільська вулиця.

Чумацький ромоданівський шлях.

Перед смертю він заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею. Художник Васильківський залишив після себе гідний набуток для українського мистецтва — майже 3000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них передав Харківському художнього музею (більшість загинула в роки Другої світової війни); зараз в музеях і приватних збірках нараховують близько 500 його творів. Він помер 8 жовтня 1917 року.

Дякую за увагу! Презентацію підготувала Слободенюк Р. , учениця 10 – В класу. 2012 р.