Скачать презентацию СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ Виконав студент 1 курсу 14 групи Скачать презентацию СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ Виконав студент 1 курсу 14 групи

11.pptx

  • Количество слайдов: 24

СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ Виконав студент 1 курсу 14 групи Коломієць Олег Перевірила Куцепал С. В СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ Виконав студент 1 курсу 14 групи Коломієць Олег Перевірила Куцепал С. В

ПЛАН 1. Поняття середньовічної філософії 2. Часові межі та періоди філософії Середньовіччя 3. Диспут ПЛАН 1. Поняття середньовічної філософії 2. Часові межі та періоди філософії Середньовіччя 3. Диспут про універсалії: полеміка реалізму та номіналізму 4. Середньовічний містицизм

ПОНЯТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ Середньовіччя — це панування релігійного світогляду, що знаходить своє віддзеркалення в ПОНЯТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ Середньовіччя — це панування релігійного світогляду, що знаходить своє віддзеркалення в богослів'ї. Філософія стає служницею теології. Її основна функція — тлумачення Священного Писання, формулювання догматів Церкви і доказ буття Бога. Попутно розвиток отримала логіка, здійснювалася розробка поняття особи (суперечка про відмінність іпостасі і суті) і спор про пріоритет одиничного або загального (реалісти і номіналісти).

РИСИ ФІЛОСОФІЇ СЕРЕДНІХ ВІКІВ Основні риси філософії середньовіччя Теоцентризм – будь-яка філософська проблема Середньовіччя РИСИ ФІЛОСОФІЇ СЕРЕДНІХ ВІКІВ Основні риси філософії середньовіччя Теоцентризм – будь-яка філософська проблема Середньовіччя розглядається в контексті ідеї Бога і виводиться нею. Теодіцея (Бог і справедливість) – вчення, яке пояснює протиріччя між ідеєю Бога як Абсолютного блага і наявність світового зла. Телеологізм – усе навколо поставлено Богом і в кінцевому значенні досягне мети. Персоналізм – Бог це Абсолютна особистість, за образом до якої створена людина. Гностицизм , який проголошує завдання людської душі спокутувати свої гріхи, звільненитися від обтяжливого буденного життя.

Рух філософії середньовіччя спрямовували: 1. Проблема універсалій – природа загальних понять, які можна пізнати Рух філософії середньовіччя спрямовували: 1. Проблема універсалій – природа загальних понять, які можна пізнати свідомістю людини. Але номіналісти на відміну від реалістів вважали, що воля має перевагу над свідомістю. 2. Проблема вибору між добром і злом – проблема гріхопадіння у біблійній філософії. 3. Співвідношення душі і тіла. Оріген у 3 -е ст. н. е. вважав, що людина складається з: духа, душі і тіла. Дух дарується Богом і спрямований до добра. Душа має подвійну природу і вона обирає між добром і злом. Зло походить від людини, її зловживань свободою – божественним даром. Середньовічний аскетизм – це не відмова від тіла, а виховання плоті, щоб підпорядкувати її служінню Богу.

ЧАСОВІ МЕЖІ ТА ПЕРІОДИ ФІЛОСОФІЇ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Першопочатки середньовічної філософії можна побачити у Міланському едикті ЧАСОВІ МЕЖІ ТА ПЕРІОДИ ФІЛОСОФІЇ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Першопочатки середньовічної філософії можна побачити у Міланському едикті 313 року – запровадження християнства, як офіційної релігії Римської імперії. Загальноприйнято, що середньовічна філософія – період приблизно від 4 до 13 століття. Переломна межа в середньовічній філософії – середина 11 століття, що поділяє філософію на філософію раннього середньовіччя та пізнього. IV раннє середина XI XIII пізнє

ПЕРІОДИ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ Патристика ( батьки церкви). Схоластика (шкільний) середньовічна ПЕРІОДИ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ Патристика ( батьки церкви). Схоластика (шкільний) середньовічна "шкільна філософія", представники якої - схоласти намагалисть раціонально обгрунтувати і систематизувати християнське віровчення. Історично схоластика розділяється на декілька періодів:

ПАТРИСТИКА Отці Церкви На Сході (грецькі) На Заході (латинські) Каппадокійські Отці Пізня патристика Василій ПАТРИСТИКА Отці Церкви На Сході (грецькі) На Заході (латинські) Каппадокійські Отці Пізня патристика Василій Великий Аврелій Августин ок. 354 - ок. 430 Северин Боецій ок. 480 - 524 ок. 330 - 379 Григорій Назіанзин ок. 330 - 390 Григорій Ніський ок. 335 - ок. 394 Псевдо-Діонісій V-VI в. Максим Сповідник ок. 580 – 662 Іоанн Дамаскин ок. 675 - до 753

ЦЕНТРИ ПАТРИСТИКИ Павія Рим Константинополь Афіни Нісса Кесарія Гіппон Тагаст Карфаген Дамаск Єрусалим Александрія ЦЕНТРИ ПАТРИСТИКИ Павія Рим Константинополь Афіни Нісса Кесарія Гіппон Тагаст Карфаген Дамаск Єрусалим Александрія

ПРОБЛЕМИ ПАТРИСТИКИ Філософське осмислення християнського догматизму • Проблема триєдності Бога • Проблема Боговтілення • ПРОБЛЕМИ ПАТРИСТИКИ Філософське осмислення християнського догматизму • Проблема триєдності Бога • Проблема Боговтілення • Проблема іконопоклонства Проблема теодіцеї • Зло як недолік блага • Ілюзія зла як наслідок абсолютизації приватної точки зору • Зло як зловживання свободою волі Філософія історії • Зміна циклічної парадигми лінійною • Історія як містична драма

ПРОБЛЕМА ТЕОДІЦЕЇ Теодіцея (грецьк. θεός, бог, δίκη, справедливість) – букв. , «виправдання Бога» , ПРОБЛЕМА ТЕОДІЦЕЇ Теодіцея (грецьк. θεός, бог, δίκη, справедливість) – букв. , «виправдання Бога» , загальне позначення релігійно. Епікур філософських доктрин, прагнучих Лейбніц погоджувати ідею благого і розумного божественного управління світом з наявністю світового зла, «виправдати» це управління перед лицем темних сторін буття. Цицерон Августин

Три варіанти теодіцеї Ніякого Зло не існує саме по собі, зла насправді а є Три варіанти теодіцеї Ніякого Зло не існує саме по собі, зла насправді а є просто відсутністю (нестачею) блага. немає. Чому тоді Бог допускає нестачу Блага? Так называемые «недостатки» способствуют высшему благу, мнение же о реальности зла есть следствие абсолютизации частной точки зрения. Створений Богом світ найкращий із можливих. Навіщо Бог Вільно творене добро є ліпшим від створив світ, добра, яке робиться за необхідністю якщо його витвір не є результат зловживання може бути людини вільною волею. досконалим?

СХОЛАСТИКА Проблема віри та розуму Проблема буття Бога • Онтологічне доведення • Космологічне доведення СХОЛАСТИКА Проблема віри та розуму Проблема буття Бога • Онтологічне доведення • Космологічне доведення • Каузальный варіант § Модальный варіант • Телеологічне доведення Проблема універсалій • Реалізм • Номіналізм • Концептуалізм Томас Аквінський

Проблема буття Бога Докази буття Бога Нераціональні Свідчення Святого Письма Чудеса (колективний містичний досвід) Проблема буття Бога Докази буття Бога Нераціональні Свідчення Святого Письма Чудеса (колективний містичний досвід) Індивідуальний містичний досвід (видіння, сни і т. п. ) Раціональні Онтологічне Космологічне Каузальний Модальний варіант варант Телеологічне

ДОКАЗИ БУТТЯ БОГА ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ БОГА Онтологічне доведення Космологічне доведення Каузальний варіант Бог ДОКАЗИ БУТТЯ БОГА ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ БОГА Онтологічне доведення Космологічне доведення Каузальний варіант Бог як абсолютно досконала сутність Модальный варіант Бог як першопричина (причина всіх причин) Бог як безумовно необхідна сутність Телеологічне доведення Бог як розумний творець світу

ПРОБЛЕМА УНІВЕРСАЛІЙ РЕАЛІЗМ ТА НОМІНАЛІЗМ Реалізм (лат. realis, дійсний) – філософське учення, яке стверджує, ПРОБЛЕМА УНІВЕРСАЛІЙ РЕАЛІЗМ ТА НОМІНАЛІЗМ Реалізм (лат. realis, дійсний) – філософське учення, яке стверджує, що універсалії існують реально і незалежно від свідомості. Номіналізм (лат. nomen, ім’я) – філософське учення, що стверджує, що реальні лише одиничні речі, а універсалії самі по собі (поза мисленням і мовою) не існують.

ПРОБЛЕМА УНІВЕРСАЛІЙ РЕАЛІЗМ, НОМІНАЛІЗМ, КОНЦЕПТУАЛІЗМ (Крайній) реалізм Universalia sunt realia. Універсалії – реальні сутності. ПРОБЛЕМА УНІВЕРСАЛІЙ РЕАЛІЗМ, НОМІНАЛІЗМ, КОНЦЕПТУАЛІЗМ (Крайній) реалізм Universalia sunt realia. Універсалії – реальні сутності. Мислимим є тільки загальне, та лише загальні сутності насправді існують. Концептуалізм Universalia sunt concepta. Универсалії – це поняття. Існують лише індивідуальні речі, проте мислимим є тільки загальне. (Крайній) номіналізм Universalia sunt nomina. Універсалії – це імена(слова). Існують та є мислимими лише індивідуальні речі.

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ МІСТИЦИЗМ Містицизм (від грец. mystikos таємничий) - релігійно-теологічна концепція, згідно якої вищий тип СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ МІСТИЦИЗМ Містицизм (від грец. mystikos таємничий) - релігійно-теологічна концепція, згідно якої вищий тип пізнання - це інтуїтивний, безпосередній розсуд прихованої, таємничої суті всесвіту, природних і соціальних явищ. Витоки середньовічного містицизму сходять до неоплатонізму і учення Августина про надчуттєве осяяння людської душі (іллюмінізм), але свого найбільшого поширення він досягає в епоху Середньовіччя ("Ареопагітики", каббала - в іудаїзмі, суффізм - в ісламі, ісихазм - в православ'ї, католицькі містики: Бернар Клервоський, Іоахим Флорський, І. Екхарт, І. Таулер і ін. ).

ОСНОВНІ РИСИ МІСТИЦИЗМУ Дуалістичне бачення світу Містицизм був своєрідною реакцією на раціоналізацію середньовічної філософії. ОСНОВНІ РИСИ МІСТИЦИЗМУ Дуалістичне бачення світу Містицизм був своєрідною реакцією на раціоналізацію середньовічної філософії. Його суть полягала, перш за все, в дуалістичному баченні світу. До цього античність не знала принципового протиставлення нематеріальності і матеріальності. У християнстві вперше промальовувалася альтернативність цих двох понять. Існування «надприродного» Бога — духовне, тоді як буття природи матеріальне

ОСНОВНІ РИСИ МІСТИЦИЗМУ Позадосвідний шлях пізнання Позамежне Божество завжди є великою таємницею, недоступною ні ОСНОВНІ РИСИ МІСТИЦИЗМУ Позадосвідний шлях пізнання Позамежне Божество завжди є великою таємницею, недоступною ні плотському сприйняттю, ні розумному тлумаченню. Звідси друга найважливіша межа містицизму — допущення можливості безпосереднього наддослідного і надрозумного збагнення Бога.

ВИДАТНІ МІСТИКИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Німеччина Майстер Екхарт бл. 1260 -1328 Учень Екхарта Іоганн Таулер 1300 ВИДАТНІ МІСТИКИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Німеччина Майстер Екхарт бл. 1260 -1328 Учень Екхарта Іоганн Таулер 1300 -1361

Франція Бернар із Клерво 1091 -1153 Італія Йоахим Флорський біля 1132 -1202 Франція Бернар із Клерво 1091 -1153 Італія Йоахим Флорський біля 1132 -1202

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Антология мировой философии, в 4 -х т. М. : Мысль, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Антология мировой философии, в 4 -х т. М. : Мысль, 1969, т. 1, ч. 2, 710 с. 2. Гегель Г. В. Ф. Лекции по истории философии. Сочинения: в 12 -и т. - М. -Л. : Соцэкгиз, 1935, т. XI, - 527 с. 3. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. М. : Наука, 1984, 350 с. 4. Лей Г. Очерк истории средневекового материализма. М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1962, - 587 с. 5. Соколов В. В. Средневековая философия. М. : Высшая школа, 1979, 448 с. 6. Большой энциклопедический словарь, М, 2001 г. 7. Миронов В. В. , Иванов A. B. Онтология и теория познания: Учебник. М. : Гардарики, 2005. - 447 с. 8. Столяров A. A. Патристика //История философии. Запад-Россия. Восток: Учеб. для студентов вузов / Под ред. Н. В. Мотрошиловой. Кн. 1. Философия древности и средневековья. -М. : Греко-латин. каб. Ю. А. Шичалина , 1995. С. 246 -280.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!