• Селекція (лат. selectio – “вибір”, “добір” ) – наука про теоретичні основи та методи створення нових і поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів.
• Породою тварин або сортом рослин називають сукупність особин одного виду з певними спадковими ознаками (особливостями будови, процесів життєдіяльності, продуктивності тощо), створену людиною внаслідок штучного добору
Предки свійських порід собак-вовки
Штам (від нім. штам, — стовбур, родина) — це чиста культура мікроорганізмів (тобто нащадки однієї клітини). Від однієї материнської клітини можна одержати різні штами, що відрізнятимуться своїми властивостями: продуктивністю, чутливістю до антибіотиків тощо. На відміну від природних популяцій, особини однієї породи, сорту або штаму тривалий час не можуть існувати без постійної уваги до них людини
Розвиваючи в різних напрямах ознаки диких предків одного чи кількох видів, людина створила багато різноманітних порід і сортів. Наприклад, предками всіх порід свійського собаки (яких нараховують понад 400) вважають кілька близьких видів вовків, а голуба (понад 150) — скельного голуба
Підвищення продуктивності існуючих, а також виведення нових сортів, порід та штамів, пристосованих до умов сучасного автоматизованого сільського господарства та промисловості Селекція бере участь у вирішенні основного завдання сільського господарства – забезпечення максимального виробництва харчових продуктів за мінімальних витрат. Вивчає і враховує різноманіття вихідного матеріалу, спадкову мінливість, роль середовища у формуванні фенотипу, закономірності успадкування під час гібридизації з метою поліпшення якостей існуючих і створення нових порід, сортів, штампів організмів.
Методи селекції • Основні методи селекції — це штучний добір і гібридизація. Теорію штучного добору створив видатний англійський учений Ч. Дарвін.
Штучний добір • штучний добір — це вибір людиною господарсько найцінніших тварин, рослин, мікроорганізмів для одержання від них нащадків з бажаними станами ознак.
Може бути: 1. масовий - вибраковування усіх особин, що за фенотипом не відповідають породним або сортовим стандартам; його значення —збереження сталості породних та сортових якостей; 2. Індивідуальний - обирання окремих особин з урахуванням спадкової стійкості їхніх ознак, що забезпечує удосконалення породних та сортових якостей.
Штучний добір
Гібридизація • Гібридизація — це процес одержання нащадків унаслідок поєднання генетичного матеріалу різних клітин або організмів. Гібриди утворюються в результаті статевого розмноження або поєднання нестатевих клітин.
• 1. міжвидова або віддалена гібридизація – схрещування особин, які належать до різних видів або родів, та 2. внутрішньовидова – схрещування особин в межах одного виду.
Схема утворення гібридної клітини
• Споріднене схрещування – інбридинг (ін – усередині, бридінг – розведення) – схрещування організмів, що мають безпосередніх спільних предків. Результати інбридингу: з кожним наступним поколінням підвищується гомозиготність гібридів; він часто призводить до появи організмів з різними спадковими аномаліями. Інбридинг застосовують для отримання чистих ліній – АА або аа. Він також дає можливість дістати цінні ознаки в гомозиготному стані і закріпити їх серед нащадків. • Споріднене схрещування може призводити до негативних наслідків: ослаблення або навіть виродження нащадків
Споріднене схрещування (інбридинг)
Неспоріднене схрещування • Неспоріднене схрещування аутбридинг (аут – поза англ. ) – гібридизація організмів, які не мають тісних родинних зв’язків. Результат аутбридингу: підвищення гетерозиготності нащадків. Часто спостерігається явище гетерозису – “гібридної сили”.
• Гетерозис – гібридна сила Гетерозис (від грец. гетероіозіс — зміна, перевтілення) — явище, за якого перше покоління гібридів, одержаних від неспорідненого схрещування має підвищену життєздатність і продуктивність порівняно з вихідними батьківськими формами.
Віддалена гібридизація • Мул (кобила і осел)
Тритікале • Жито + пшениця= тритікале
