“Сцена ж – мій кумир, театр – священний храм для мене!” новатор у справі театр. мистецтва багато працював біля землі не мав надмірних амбіцій і честолюбства самовіддано працював для України Обличчя майстра та людини (Іван Карпенко-Карий) на засланні навчився ремесел палітурника та коваля чудово зіграв ролі у власних п`єсах писав філософські роздуми про мистецтво
Іван Карпенко-Карий Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се зрозуміє кожен, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру ” Іван Франко
o Він був надзвичайно скромною людиною і менш за все піклувався про свою популярність: не рекламував ані своєї письменницької діяльності, а тим більше власної особи.
o o Народився І. Тобілевич 29 вересня 1845 р. в селі Арсенівка коло Єлисаветграда. Батьки: Карпо Адамович – управитель поміщицького маєтку, Євдокія Зиновіївна Садовська – кріпачка (батько викупив з кріпацтва). Мати була неграмотною, проте знала напам'ять “ Наталку Полтавку ”. Дітей у родині було шестеро. Іван найстарший. Сім'я дала народові аж чотирьох чудових діячів театру.
o З дитячих літ Іван мріяв про театр, і коли в Бобринці, де юнак служив писарчуком у різних повітових установах, утворився аматорський драматичний гурток, він став одним з найактивніших його учасників.
o Одна з маловідомих фотокарток. На ній І. Тобілевич і його молодший брат Микола, тоді учень Херсонської гімназії, згодом знаменитий актор, театральний діяч М. Садовський.
o o 80 -ті роки – початок літературної діяльності І. Тобілевича. Він так добре знав народне життя, що сюжетів не доводилося вигадувати. Першим твором було оповідання “Новобранець” (1881). Пізніше одна за одною з'являються драми “ Наймичка ”, “ Безталанна ”, комедії “ Розумний і дурень ”, “ Мартин Боруля ”, “ Сто тисяч ” та інші.
o o Наприкінці 1888 р. І. Карпенко-Карий стає актором-професіоналом і працює спочатку в трупі М. Садовського, а пізніше, разом із Саксаганським, очолює “ Товариство російсько -малоросійських артистів “. Про акторську майстерність писав: “ Роль мусить одягатися на актора як готовий пошитий костюм. У цьому костюмі все мусить бути на своєму місці …“
o Актори багато гастролювали по Україні та за її межами. То був час найбільшого розквіту творчості драматурга. С его талантом люд московский Теперь знакомится. Его перо лишь правдой дышит И чужд ему совсем шаблон, Он также славно пьесы пишет, Как и играет славно он!
o o o 1905 р. –Карпенко-Карий все частіше скаржився на недуги. Час від часу він виїжджає то на хутір Надія, то в Єлисаветград, щоб заспокоїтись, відпочити. 1907 р. – П. Саксаганський виряджає брата до Берліна на лікування. Та 2 вересня 1907 року І. Карпенко-Карий помер.
o Внесок Карпенка-Карого в українську класичну драматургію, за словами І. Франка, “ наповнює нас почуттям подиву його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя “.