Сарматські племена на території України Писемні свідчення

Сарматські племена на території України

Писемні свідчення про сарматів Характеристика матеріальної і духовної культури Поховальний обряд

Писемні свідчення Ольвійський декрет на честь Протогена (кін. ІІІперші десятил. ІІ ст до н. е. ) Легенда про сарматську царицю Амагу записана Полієном (рубіж ІІІ-ІІ ст. до н. е. ) Свідчення Геродота, Діодора Сіцілійського, Полібія, Птолемея, Страбона, Апіана та ін. Згадки про Сайтафарна на чолі з армією саїв, який вимага дарунків від олівіополітів. Завдала поразки скіфам, які обложили Херсонес Описи території та життя сарматів

Характеристика сарматських племен Давня назва: саоромант (савромат) – оперезаний мечем Походження: до східноіранської мовної групи Хронологія: (ІІІ ст. до н. е. - ІV ст. н. е. ) Сарматські племена складалися з : аорсів, сіраків, роксоланів, язигів, аланів Батьківщина: степове Поволжжя і Приуралля Територія поширення: від Західного Казахстану та Уралу до Дунаю Політична організація: союзи племен Досліники: К. Ф. Смірнов, М. Г. Мошкова, В. П. Шилов, О. В. Симоненко. , О. С. Скрипкін, Б. М. Граков, Н. О. Гаврилюк та ін.

Хронологія Ранньосарматський період (ІІІ-І ст. до н. е. ) Сармати заселяють простори від Приуралля до Дніпра. Ідентифікуються з аорсами (азійська частина), сіраками (Прикубання), роксоланами і язигами (Північне Причорномор’я) Середньосарматський період (Іст. до н. е. -серед. ІІ ст. н. е. ) На сході – Приуралля, на заході – Дунай, на півночі – лісостеп на широті Києва і Воронежа, на півдні – передгір’я Криму і Кавказу Ідентифікуються з аланами Пізньосарматський період (др. пол. ІІ ст. п. пол. ІV ст. н. е. ) Степи центральної частини Північного Причорномор’я і Прикубання спустошуються, а сармати концентруються у вользько-донських степах та Північно-Західному Причорномор’ї.

“Всі вони ( язиги) в більшості кочовики, але невелика їх кількість займається і землеробством: ці останні, кажуть живуть по Істру, нерідко на обох його берегах, а рівнини між Танаїсом і Борифеном населяють роксолани” “Вони (сармати) йшли за своїми стадами, вибираючи завжди місцевості з добрими пасовиськами, взимку – в болотах біля Меотіди (Азовське море), а в літку – на рівнинах” (Страбон) Основа господарства: сезонне кочівництво, випас худоби (велика рогата худоба, вівці, коні) Житло: кибитки зроблені з повсті на возах Їжа: м’ясо, сир, молоко, просяна каша Домашні ремесла: ковальське, бронзоливарне, шкіряне, деревообробне та ін. Жінки займалися: прядінням, ткацтвом, виготовленням повстяних виробів, ліпного посуду. Промисли: полювання.

Військова організація Основа економіки: грабіжницькі військові походи, торгівля продуктами тваринництва і здобиччю Військова сила: вирішальну роль у бою відігравала кіннота. Появляється важкоозброєнна кіннома катафрахтарії Тактика: раптові і несподівані напади кінних загонів Озброєння: довгі мечі та списи (катафрахтарії), короткі мечі з кільцевим навершшям, панцери, кольчуги (ІІ-ІV ст. н. е. ), щити з умбонами, залізні черешкові вістря стріл

Духовна культура Об’єкт поклоніння: меч (“Сармати втикають у землю меч і набожно поклоняються йому, як Марсу…” (Аміан Марцеллін), богиня родючості (покровителька коней) Культ: сонця і вогню, продуктивних сил природи

Поховальний обряд: Ранньосарматський період (ІІІ-І ст. до н. е. ): впускні (рідше основні) поховання (одиночні або парні) у прямокутних ямах інгумаційного типу на спині у випростаному положенні у курганах. Ритуал: покладання в могилу частини туші вівці, шоломи, мечі із серпоподібним навершям, луки із стрілами, бронзові зеркала, ліпна кераміка

Середньосарматський період (Іст. до н. е. серед. ІІ ст. н. е. ): переважання основних поховань, які часом групуються у великі могильники (Бережновка, Биково у Поволжжі, Новий, Жутово, Височино у Подонні, Підгороднє, Аккермень, Усь-Кам’янка у Північному Причорномор’ї). Могили налічують 80 -120 насипів. Новий тип пох. споруди – квадратна яма з положенням тіла за діагоналлю. Ритуал: покладання мечів з кільцевим навершям, прикраси в поліхромному стилі, бронзові казани з зооморфними ручками, дзеркала, прикраси із золота, срібла, бронзи, ліпний, гончарний, імпортний посуд. Багаті поховання (Хохлач, Садовий, Дачі, Жутово, Ногайчинський, Соколова Могила, Пороги)

Пізньосарматський період (др. пол. ІІ ст. п. пол. ІV ст. н. е. ): поява грунтових могильників (Холське, Нові Бдраджі, Старі Куконеншти). Набувають поширення підбої і катакомби (сер. ІІІ ст. н. е. ). Орієнтація кістяків північна. Ритуал: покладання довгих мечів з поліхромним навершям, луки з кістяними накладками, прикраси у пізньоримському “сердоліковому” стилі, дзеркала, пізньоримські імпорти (скло, метал), квадратні курильниці.

Територія поширення

«Європейська Сарматія» та «Азійська Сарматія» . Мапа на основі грецьких літературних джерел, надрукована в Лондоні 1770 року

Напрями руху сарматських племен

Військова справа сарматів

Предмети озброєння Знаряддя праці

Гончарний посуд Амфори

Імпортний металевий посуд Фібули

Пряжки до ременів Сарматські прикраси

Могильники та поховальний обряд Курган Соколова могила (с. Ковалівка Миколаївського р-ну Миколаївської обл. ) Дата відкриття – 1974 р. Розміри: висота – 6, 5 м, діаметр – 70 м. Тип – впускне жіноче поховання у кургані епохи міді-бронзи Випростане на спині на дерев’яному помості Хронологія – І ст. н. е.

Наручні браслети із Соколової могили I ст. н. е. Золото. Діаметр - 65 мм Бронзове дзеркало з позолоченою ручкою із Соколової могили

Сережки І ст. н. е. Намисто із золота та дорогоцінного каміння Намистинки з правого та лівого рукавів одягу

Ногайчинський курган (с. Червоне Нижньогірського рну в Криму): багате жіноче сарматське поховання Дата відкриття – 1974 р. Тип – впускне поховання у кургані бронзового віку Випростане на спині у саркофазі Хронологія – кін. І ст. н. е. Фібула І ст. н. е. Золотою, гірський кришталь. Довжина - 78 мм. Шийна гривна з фігурками тварин на кінцях. I ст. н. е. Золото Діаметр - 140 мм

Золотий браслет Золота фібула-брошка Сережки з Ногайчинського кургану

с. Пороги Ямпільського рну Вінницької області: чоловіче і жіноче поховання Дата відкриття - 1984 р. Тип – впускні у кургані бронзового віку. Чоловіче - у катакомбі у дерев’яному саркофазі на спині Жіноче – у ямі із заплечиками на спині Хронологія – кін. І ст. н. е. (Поховання ольвійського царя Інесмея ? ? ? ) У могилі сарматського царя знайдено такі золоті речі: багато орнаментована гривня, з безліччю ювелірних деталей (символ влади), меч у піхвах з позолоченою рукояткою, деталі портупейного поясу із золота та емалі, гарнітура парадного поясу (золото, емаль, бірюза), гарнітура портупейного поясу (золото, залізо, емаль), деталі із золота для оздоблення чоловічого і жіночого костюма, золотий браслет, підвіски із золота та скла, золоте намисто, срібний кубок