Сап коней
План 1. Походження. 2. Поширення. 3. Епізоотологія. 4. Джерело збудника. 5. Морфологія та біологія збудника. 6. Патогенез. 7. Клінічні ознаки та перебіг. 8. Профілактика та карантинні заходи.
Сап – інфекційне бактеріальне захворювання коней, ослів, мулів , що характеризується утворенням на слизових оболонках носа, шкірі та у внутрішніх органах специфічних вузликів і виразок.
Походження У 1882 р. Збудника хвороби відкрили в Німеччині. Поширення Тільки в деяких країнах Азії та Африки.
Епізоотологія До сапу чутливі такі тварини – коні, віслюки, мули. Рідше хворіють хижі тварини – леви, тигри, рисі.
Джерело збудника Заражені тварини, що виділяють бактерії із носовими виділеннями та секретом шкірних виразок. Зараження відбувається з інфікованим кормом, водою, а також під час безпосереднього контакту хворих тварин зі здоровими. Поширенню хвороби сприяє утримання тварин в тісних сирих конюшнях з недостатньою вентиляцією. Зараження людини спостерігається дуже рідко. Сприйнятливість до сапу дуже висока.
Морфологія та біологія збудника Збудник сапу – Pseudomonas mallei. Це грамнегативна тонка паличка 2 -4 мкм завдовжки 0, 5 -1 мкм завширшки. Спор і капсул не утворює, джгутиків не має. В мазках з патологічного матеріалу збудник часто має вигляд недовгих ланцюжків чи ниток. Відносно стійкі до факторів зовнішнього середовища, від дії прямого сонячного випромінювання швидко гинуть, у воді можуть зберігатись протягом місяця і більше, добре витримують низькі температури.
Патогенез Збудник сапу проникає в організм через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа, дихальних шляхів, рідше – через травний канал. Потрапивши всередину організму, через лімфатичні шляхи і кров проникає в легені, печінку, селезінку з утворенням у різних органах і тканинах вузликів – гранульом. Невдовзі первинні вузлики некротизуються, а потім інкапсулюються. Навколо них утворюються вторинні вузлики. Утворюються дрібні абсцеси в легенях, розвивається абсцедуюча пневмонія, артрит з’являються висип і виразки на шкірі та слизових оболонках.
Клінічні ознаки та перебіг Перебіг хвороби може бути гострий, хронічний та безсимптомний. Інкубаційний період триває 2 -3 тижні, при гострій формі – 2 -6 діб. Гострий перебіг хвороби характеризується гарячкою (41 -42°C), втратою апетиту, частим пульсом, прискоренням дихання, слизовими виділеннями, нечастим сухим кашлем. Хронічний перебіг сапу характеризується лихоманкою схудненням, слабкістю. Відмічають носову кровотечу, одностороннє збільшення підщелепних лімфовузлів, набряки в області статевих органів та вимені. Латентний перебіг сапу спостерігається в стаціонарно неблагополучних пунктах, може тривати роками. Характеризується повною відсутністю будь-яких к ознак хвороби або функціональних розладів. Наявність інфікованості установлюють лише на основі позитивних результатів алергічних та серологічних досліджень.
Профілактика та карантинні заходи Систематичний контроль за благополуччям поголів’я коней, ослів запобігання поширенню хвороби й ліквідації її у разі появи. Тварини, які надходять по імпорту, підлягають карантинуванню й обстеженню на сап у країні постачальника за порядком і методами, передбаченими ветеринарними вимогами. Усіх коней у неблагополучному щодо сапу пункті кожні 7 -8 діб піддають клінічному огляду. У разі виявлення ураження туші спалюють на місці забою без зняття шкури й розтину. Гній спалюють, рідкі стічні води засипають хлорним вапном, грунт знезаражують розчином гідроксиду натрію. Приміщення після дезінфекції білять свіжогашеним вапном.
Дякую за увагу!