Ряд Лососеподобные Ряд Лососеподібні. У лососеподібних тіло округлої, валькуватої форми або трохи стиснуте з боків. Характерною їхньою ознакою є наявність особливого жирового плавця, розташованого на спинному боці тіла перед хвостовим. У нього немає променів. Плавальний міхур цих риб протягом усього життя зберігає зв'язок із кишечником. Більшість видів лососеподібних – прохідні риби, але деякі постійно живуть у прісних водоймах. Наприклад, форель живе у гірських річках, її штучно розводять у рибних господарствах Карпат і Криму. Значна кількість видів лососеподібних поширена в морях Далекого Сходу (наприклад, кета, горбуша) або півночі (сьомга) (мал. 163). В Україні поширені такі види: харіус європейський, форель райдужна, дунайський і чорноморський лосось. Лососеподібні -промислові риби, їх цінують за високоякісне м'ясо (так звана червона риба) та ікру ( «червона ікра» ).
Форель Найбільш відома риба сімейства лососевих. Розрізняють два види форелі: струмкову і райдужну. Перша мешкає в басейнах річок Балтійського, Білого, Каспійського, Чорного та Азовського морів. На тілі і спинному плавці є чорні та червоні цятки. Спина коричневого кольору, черево біле. Дуже вимоглива до кисневого режиму. Оптимальна концентрація розчиненого у воді кисню 9 - 11 мг / л. Оптимальна температура 12 - 15 ° С, витримує до 22 ° С. Сеголетки струмкової форелі досягають маси 15 - 20 г, двох-і трьохлітки - 150 і 300 м. Райдужна форель спочатку мешкала в Північній Америці, але в кінці минулого століття була завезена в Європу і в даний час отримала найбільш широке поширення
Лосось Тіло лосося значно більше витягнуто і сильніше стисло з боків, ніж у інших видів наших лососеподібних риб. Всього ж більше відрізняється він своєю подовженою нижньою щелепою, на кінчику якої, притім у старих лососів, переважно під час нересту, розвивається хрящуватий гачок, який входить у відповідну йому виїмку на кінці верхньої щелепи. Колір лосося схильний до значних змін, дивлячись по місцевості, а головне віком та пори року, але взагалі спина в нього блакитнувато-сіра з нечисленними чорнуватими цятками, черево і боки сріблясто-білі, плавники більш-менш сірі, спинний і хвостовий, темніше інших. Перед нерестом лосось значно темніше; у самців, крім того, показуються червоні плями на боках тулуба і зябрових кришках; у дуже старих чоловічих особин навіть все черево і передні краї нижніх плавців фарбуються в червоний. колір.
Кумжа, або кемжа - риба сімейства лососевих. Кумжа є морським варіантом озерної форелі, тому її часто називають морською фореллю Як і лосось, це - прохідна риба, мігруюча з океану в прісноводні водойми для нересту. На відміну від лосося, кумжа годується в прісній воді, хоч і нерегулярно. Коли доросла кумжа в перший раз входить з моря в річку для нересту, вона має світлосріблясту забарвлення з ледь помітними цятками. Але чим довше вона перебуває в прісній воді, тим стає темніше, і до кінця сезону більшість риб набуває майже чорний колір. Як і лосось, в останні роки вона перебувала у вкрай важкому становищі. В деяких місцях, особливо на західному узбережжі Ірландії, популяція кумжі була близька до зникнення. Рибалки повинні були помітити, як рідко кумжа стала з'являтися в річках
Щука, яка також належить до ряду Лососеподібні, є, мабуть, одним із найвідоміших хижаків. Вона посіла гідне місце у фольклорі та літературі (згадаймо хоча б казку про Ємелю або байки Глібова), тому її життя варто розібрати докладніше. Щука може сягати досить великих розмірів — до 1, 5 м завдовжки, її маса при цьому може дорівнювати 35 кг. Забарвлення буває різне — від сіро-бурого до сріблястого. Живе в річках та озерах серед водної рослинності. Хижак. Зуби розташовані так, що не заважають заковтувати жертву, але якщо вона намагається вирватись, міцно її утримують. Зуби на нижній щелепі постійно замінюються новими. Напровесні, одразу після танення льоду, щука відкладає ікру. Через один-два тижні з неї виходять маленькі (до 1 см) щученята
Скачать презентацию Ряд Лососеподобные Ряд Лососеподібні У лососеподібних тіло округлої
Ряд Лососеподобные.ppt